2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Фармакологія	Фармакологічні властивості, механізми дії препаратів

3. Організація змісту навчального матеріалу

• Класифікація видів та принципів терапії.

• Визначення принципів психоосвіти та психпрофілактики.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30хв.
4	Засвоєння методів лікування психічних захворювань	18 хв.
5	Засвоєння студентами методів психоосвіти та психопрофілактики	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

I. Загальні принципи терапії психічно хворих.

1. Етіологічна терапія. Спрямована на причини, що викликали захворювання. У психіатрії використовується рідко. Все ж до етіологічної терапії належать заходи, спрямовані на усунення різних інфекційних, неврологічних захворювань, наслідків ЧМТ, що виступають у ролі причинного чинника, деякі види і методи психотерапії і соціально-психологічної корекції.

2. Патогенетична терапія. Спрямована на механізми виникнення і перебігу захворювання. Психофармакологічні препарати, а також загальнобіологічні методи впливу (інсулінокоматозна терапія, електросудомна терапія, пірогенна, розвантажувально-дієтична терапія, операції при епілепсії), які не прямо впливають на психологічні і психопатологічні феномени.

3. Компенсаторна терапія спрямована на формування пристосування до триваючому хворобливого процесу, призначена для стимуляції компенсаторних процесів. Для цього застосовують серцево-судинні, дегідратаційні, снодійні, седативні і стимулюючі засоби.

II. Терапія психотропними препаратами.

III. Загальнобіологічні методи лікування

IV. Психо-, трудо- реабіліційна терапія.

У психіатрії прийнято виділяти особливі види терапії в залежності від розв'язуваних завдань.

1. Терапія, що купірує, спрямована на швидке усунення гострих проявів психічних розладів (збудження, марення, галюцинації, і т.д.). З цією метою використовують парентеральне введення відносно великих доз психотропних засобів. Після копіювання загострення переходять на пероральний прийом тих же чи інших ліків.

2. Підтримуюча терапія застосовується після досягнення певного ефекту для його стабілізації та попередження рецидиву хвороби. В даному випадку використовують або зменшені дози або більш слабкі по дії препарати. Раптове припинення підтримуючої терапії зазвичай супроводжується погіршенням психічного стану, який настає не відразу, а через 2-3 тижні. Даний вид терапії може тривати протягом багатьох років. Щоб уникнути щоденного прийому медикаментів, практикують прийом препаратів пролонгованої дії (модитен-депо, піпортіл і т.д).

3. Коригуюча терапія спрямована на усунення побічних дій, які чинять деякі нейролептики. Для їх попередження застосовують, наприклад, такі антипаркінсонні засіби, як циклодол (паркопан).

Психоосвіта - надання пацієнту інформації про хворобу. Психоосвіта представляє пацієнту у лаконічній, доступній формі сучасні знання про хворобу, її причини.

«Псіхоосвіта» (psychoeducation) - це поетапно здійснювана система психотерапевтичних впливів, що займає особливе місце в структурі реабілітаційних заходів, вона передбачає інформування пацієнта та його родичів про психічні розлади та їх навчання методам оволодіння специфічними проблемами, зумовленими проявами захворювання. Найбільш широке поширення псіхоосвітні терапевтичні програми отримали в клініці психосоматичних захворювань (бронхіальна астма, діабет, серцево-судинні захворювання і т.п.) і різного роду залежностей, а також в процесі навчання, медичних психологів, лікарів, які працюють в клініці внутрішніх хвороб, а також лікарів- стоматологів.

Заняття з психоосвіти будуються за принципом тематичного семінару з елементами соціально-поведінкового тренінгу. Учасникам надається інформація з конкретних питань (наприклад, освіта в області перебігу хвороби або медикаментозної терапії). Групова робота дає можливість обговорити отриману інформацію з іншими учасниками, співвіднести її з власним досвідом. Заняття в групі дозволяють підтримати пацієнта на стабільному рівні функціонування, допомагають пацієнту краще розуміти характер і особливості психічного захворювання і те, як воно впливає на хворого і членів його сім'ї. Також псіхосвітний цикл сприяє розпізнаванню стресових факторів, здатних погіршити хворобу і допомагає сформувати стратегії оволодіння ними.

 Псіхоосвітні заняття проводяться в закритих групах з кількістю учасників від 6 до 10-15 чоловік. Кожен цикл складається з 10-12 занять, тривалістю 45 хвилин з частотою 1-2 рази на тиждень. Групу веде лікар-психіатр. Також можлива наявність двох провідних - лікаря-психіатра і психолога / соціального працівника.

         Псіхоосвітні програми ставлять перед собою два основні завдання, які тісно пов'язані між собою:

 1) Це власне «освіта», коли пацієнт отримує інформацію про психічне захворювання, щоб вірне розуміння свого стану вело якщо не до управління своїми захворюваннями, його ходом і течією, то хоча б до своєчасного розпізнавання і контролю окремих хворобливих проявів і симптомів.

 2) Друге завдання - це забезпечення «психосоціальної підтримки», коли група хворих є постійним джерелом підтримки і одночасно терапевтичної середовищем, в якому пацієнти можуть в безпечних умовах виробляти адекватні навички поведінки, спілкування, співволодіння зі складними ситуаціями. Крім того, за допомогою участі в групі задовольняються потреби в спілкуванні.

 Показання:

- Включається в комплекс лікувально-реабілітаційних заходів для хворих на шизофренію та іншими психічними розладами на різних етапах захворювання;

 Протипоказання:

А) психіатричні

Не рекомендується включати в групу хворих

- На висоті гострих психічних розладів,

- З грубим зниженням інтелекту,

- Вираженої тривогою,

- Розгальмуванням

- Нездатністю контролювати поведінку.

Б) психологічні

- Недоброзичливе ставлення до інших учасників групи,

- Категорична відмова від подібного виду лікування.

 Псіхоосвіта не тільки збільшує об'єм знань, підсилює впевненість у боротьбі з хворобою, але одночасно досягаються і непрямі завдання програми:

- Поліпшуються можливості в сфері впевненої поведінки;

- Удосконалюються комунікативні навички та навички повсякденного життя,

- З'являються нові стратегії вирішення проблем,

- Підвищується рівень соціальної успішності.

Психопрофілактика – це галузь медицини, яка займається розробкою заходів, що попереджають виникнення психічних захворювань, або перехід їх у хронічний перебіг.

Первинна психопрофілактика включає суму заходів, спрямованих на попередження самого факту виникнення хвороби. Сюди входить широка система законодавчих заходів, що передбачають охорону здоров'я населення.

Вторинна психопрофілактика – це максимальне виявлення початкових проявів психічних захворювань і їх активне лікування, тобто такий вид профілактики, який призводить до більш сприятилового перебігу хвороби, а також до швидкого одужання.

Третинна психопрофілактика полягає у попередженні рецидивів, що досягається проведенням заходів, спрямованих на усунення чинників, що перешкоджають трудової діяльності хворого.