I. Біогенні.

Статеві. Серед хворих з психогеніями переважають жінки, а з реактивними психозами — чоловіки.

Преморбідні та інтеркурентні захворювання. Важливим чинником є соматоневрологічна предиспозиція як наслідок перенесених недуг (нейроінфекцій, ЧМТ, інтоксикацій та ін.), а також поєднаної дії психогенних та соматичних факторів.

II. Психологічні.

Конституційно-типологічні. Різні типи акцентуації особистості (К. Leongard, 1981) або акцентуації характеру (А. Е. Личко, 1985).

Екзогено-психотравмівні: родинно-побутові, сексуальні, виробничі.

III. Соціальні: мікросоціальні, макросоціальні.

У генезі форм психогенних захворювань різні етіологічні чинники грають неоднозначну роль. Так, клінічні варіанти гострих реактивних психозів меншою мірою залежать від конституційно-типологічних персональних особливостей. В той же час для формування клінічних варіантів неврозів вони мають провідне значення.

Патогенез психогенних захворювань може бути сформульований у рамках системно-рівневого підходу.

Нейрофізіологічний рівень. Виникнення психогенних захворювань та їхні клінічні прояви залежать від типології ЦНС та стану інтегративних систем мозку, що відповідальні за регуляторні, адаптивні, мотиваційні й активаційні функції.

Нейрохімічний рівень. Основною патогенетичною ланкою психогенних захворювань є дисбаланс катехоламінів (підвищення рівня норадренатину та зниження — дофаміну), а також вияви вичерпання синтезу ендогенних опіоїдів (емоціогеннокомпетентних нейропептидів).

Психофізіологічний рівень. Численними дослідженнями виявлено багатоланкові патофізіологічні ланцюги: психогенний чинник — центральні емоційно-вегетативні регуляторні системи лімбіко-гіпоталамічного рівня — периферичні сомато-вегетативні кореляти.

Патопсихологічний рівень. Провідною патогенетичною ланкою є виникнення гострого або хронічного психологічного конфлікту, який дана особистість не здатна залагодити.

Класифікація психогенних захворювань

1. Неврози.

2. Реактивні психози.

3. Соматоформиі розлади.

4. Психосоматичні хвороби.

5. Постравматичний стресовий розлад — ПТСР.

5. Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

5.1. Підготовчий етап.

Після перевірки присутніх студентів викладач підкреслює значення вивчення теми «Неврози та гострі невротичні реакції» для подальшого засвоєння психіатрії і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Знайомить студентів з конкретними цілями та планом заняття. Викладач проводе письмовий вхідний контроль базових знань.

7. Основний етап заняття:

Викладач пояснює методики обстеження хворих з невротичними розладами та гострими невротичними реакціями. Надалі викладач проводить із студентами усне опитування та розбір теми в навчальній кімнаті з акцентом на диференціальну діагностику патології у хворого з даною патологією. Викладач проводить обстеження хворих з невротичними розладами та подальшим засвоєнням студентами цих методик.

Після відповідей на запитання студентів, викладач проводить вихідний контроль засвоєння знань (письмово) та практичних навичок з оцінкою кожного студента.

В кінці заняття викладач підводе підсумки заняття оголошує оцінку діяльності кожного студента і виставляє у журнал обліку відвідувань і успішності студентів та оголошує тему наступного практичного заняття.