Існує і традиційна вітчизняна клініко-нозологічна систематика хвороб, що включає наступні основні форми психічних розладів:

1. інфекційні;

2. церебротравматичні;

3. алкоголізм і токсикоманії;

4. епілепсія;

5. шизофренія;

6. афективні психози (маніакально-депресивний психоз, ціклотімія);

7. психогенії (реактивні стани, неврози);

8. пресенильні і сенильні;

9. олігофренія і затримка розвитку;

10. психопатії (розладу особистості) і акцентуації особистості.

Синдромологічна класифікація психічних розладів

1. Непсихотичні граничні психічні розлади:

а) астенічні синдроми;

б) неврозоподібні та невротичні;

в) психопатоподібні та психопатичні;

г) психофізичний інфантилізм.

2. Психотичні синдроми:

а) з потьмаренням свідомості (деліріозний, онейроїдний, аментивний);

б) з частковим порушенням свідомості (галюцинаторний, параноїдний тощо).

3. Дефектно-органічні синдроми:

а) психоорганічний;

б) корсаківський (амнестичний);

в) лакунарна і тотальна деменція.

На психозвказують (формальні ознаки психозу):

1. грубі порушення в сприйнятті й ​​осмисленні реальності (марення, галюцинації, затьмарення свідомості);

2. відсутність усвідомлення хвороби (порушення критики);

3. безглузде і небезпечне поводження (психомоторне збудження, агресія, прагнення до суїциду, відмова від допомоги лікаря).

Невротичні та неврозоподібні розладивідрізняються м'якістю і згладженістю симптоматики. Хворі розуміють, що їх погане самопочуття - ознака хвороби. З одного боку, це змушує їх приховувати свої симптоми, боячись дискредитації, а з іншого, вони прагнути позбавитися від хвороби, звертаючись до лікарів. Невротичні розлади ніколи не проявляються в суспільно - небезпечних діях.

Продуктивна симптоматика (позитивна)– новий хворобливий феномен, нова функція, яка з'явилася в результаті хвороби і якої немає у здорових людей (приклад - галюцинації, марення, нав'язливі ідеї, пароксизми).

Негативна симптоматика (дефект, мінус-симптом)– збиток, який наносить хвороба здоровим функціям, зникнення якої-небудь властивості чи здібності (приклад- амнезія, апатія, абулія, недоумство).

Своєрідність психопатологічних порушень при різних психічних захворювання х стала грунтом для розробки загальнопатологічної концепції регістрів психічних розладів. Враховуючи ступінь поліморфізму та вибірковості психопатологічних синдромів, А.В.Снежневський (1960) схематично виділив 6 діапазонів розладів,характер них для неврозів і психопатій, маніакально-депресивного психозу, шизофренії, симптом атичних психозів (делірій, аменція тощо), генуїнної епілепсії і, накінець, для психозів, котрі виникають при грубих органічних ураження х головного мозку. При цьому специфічність симптом ів і синдромів відображує складні взаємостосунки етіології та патогенезу кожного хворобливого розладу.

Продуктивна симптоматика еволюціонує шляхом нашарування на м'які (невротичні )розлади, які виникають у ініціальному періоді хвороби, більш тяжких, грубих (психотичних) симптомів. З іншого боку, розвиток негатичної симптоматики проявляється у послідовному стиранні, змиванні спочатку поверхневих шарів психіки, а після цього глибоких функцій, які визначають її структуру.

На думку E . Kraepelin (1920), виникнення клінічних вия вів при психічних захворювання х залежить тільки від сили або поширення хворобливих змін у головному мозку і зовсім не пов’я зано з конкретними причинами захворювання . При цьому він вважав, що клінічну картину визначають ті симптом и і синдром и, які відображують “уже підготовлений характер реагування мозку” залежно від ступеня його ураження . Симптомокомплекс и психічних розладів не створюютьсяшкідливим чинником, а лише “включаються ” під його дією.

Виділяють 3 регістри психічних розладів (за Е. Крепеліном):

1. невротичні та афективні, які відповідають неврозам та маніакально-депресивному психозу;

2. шизофренічні;

3. органічні.