2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія особистості
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка може приводити к розвитку органічних психопатій
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи які могуть формувати органічні психопатії.

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1.Розлади особистості та поведінки у дорослих, фактори, що сприяють їх розвитку.

2. Клінічні варіанти психопатій.

3. Невідкладна допомога при збудливій та істеричній психопатії.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	13 хв.
4	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з психопатією та патохарактерологічним розвитком особистості	10 хв.
5	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		40 хв.

Поняття:

До розладів особистості відносять стійкі аномалії характеру, що проявляються дисгармонією емоційної та вольової сфери та переважно афективним мисленням, які перешкоджають соціальній адаптації. Термін психопатія запропонував В.М.Бехтерев у 1886 р.

Поширеність:

Близько 5 % від усіх психіатричних хворих серед чоловіків, серед жінок у 2-3 рази рідше. Найпоширенішими формами є збудлива та істерична психопатія.

Загальні діагностичні критерії психопатій:

1.тотальність патологічних рис характеру : вони проявляються скрізь –вдома та на роботі, у праці та на відпочинку тощо.

2.стабільність патологічних рис характеру : вони зберігаються протягом усього життя.

3.соціальна дезадаптація : зумовлена саме патологічними рисами характеру , а не зумовлена несприятливим середовищем.

Фактори розвитку:

1.Генетичний фактор ( конкордантність у однояйцевих близнюків у декілька разів вища ніж у разнояйцевих ).

2.М’яка неврологічна симптоматика внаслідок органічної церебральної дисфункції ( особливо при емоційно нестійкому типі ).

3.Неблагоприятні ситуаційні фактори та неправильне виховання.

Типи психопатій згідно МКХ-10:

1.Параноїдний розлад особистості .

Характеризується постійною підозрілістю й недовірливістю до оточуючих. Це люди нещирі, норовливі, примхливі, дратівливі, вони важкі у спілкуванні, конфліктні. Основна риса –схильність до утворення над цінних ідей. Надійні ідеї звичайно являють собою думки про власну високу значущість для суспільства та історії. Основне тло настрою носить характер напруженості та дратівливості , застрягання на образах і виношування планів помсти.

Лікування : індивідуальна психотерапія. Медикаментозна терапія малоефективна.

2.Шизоїдний розлад особистості.

Основна риса – замкнутість, аутизм, нетовариськість, емоційно холодність . Моторика недостатньо пластична, неприродна. Міміка позбавлена жвавості, голос мало модульований, рухи обмежені.. Вони живуть своїми незвичайними інтересами й захопленнями, які заповнюють внутрішній світ, майже завжди закритий для інших. Захоплення найчастіше своєрідні, вигадливі. Мають характерних вигляд : або підкреслена недбалість, або вишуканість, аристократичність в одязі.

Лікування : групова психотерапія, індивідуальна поведінкова програма соціальної активації. Медикаментозна терапія малоефективна

3.Дисоціальний розлад особистості .

Вони безвідповідальні, ігнорують соціальні норми, правила й обов’язки. Часто й без коливань змінюють місце роботи, місце проживання, свої рішення. Вони нездатні підтримувати стійкі відношення з іншими, не кого не люблять, живуть теперішнім, не думаючи про майбутнє. Часто можуть бути жорстокими, при цьому почуття провини відсутні. Не навчаються на минулому досвіді. Вони слабовольні, нестійкі, ледачі, постійно бажають легких розваг. з підліткового віку приєднуються до асоціальних компаній, починають вживати алкоголь та наркотики.

Лікування : групи самодопомоги , сімейна психотерапія, літій ( корекція епізодів агресивної поведінки).

4.Емоціно-нестікий розлад особистості.

Виділяють 2 підтипи цього розладу :

А.Імпульсивний підтип.

Головним компонентом цього розладу є епізоди втрати контролю над агресивними імпульсами та напади на оточуючих та пошкодження майна. Рівень агресії не співпадає з ситуацією. Епізоду агресії передують признаки наростання внутрішньої напруги на протязі хвилин/ часів . Приступ агресії закінчується раптово. після чого з’являється каяття , почуття вини, тривожно-депресивна симптоматика.

Лікування : літій та карбамазепін

Б.Пограничний підтип.

Розлад характеризується крайньою нестабільністю самооцінки, афекту, поведінки. Присутній постійний стан психічної кризи. Можуть з’влятися субпсихотичні епізоди .Часті демонстративні суіцідальні спроби. Межособисті стосунки носять невпорядкований характер , у них підвищена залежність від інших перемежається з гнівом та роздратованістю.

Лікування : довготривала госпіталізація з інтенсивною індивідуальною психотерапією, симптоматична медикаментозна терапія.

5.Істеричний розлад особистості.

Характерна демонстративність, театральність поведінки, зайва, недоречна емоційність. Уся поведінка направлена на привертання до себе уваги, любими шляхами. Хворі легко піддаються навіюванню, їх почуття поверхневі та нестійкі Вони конфліктні . Самооцінка у них завищена. У несприятливих умовах часто можуть виникати істеричні реакції.

Лікування : психоаналітично орієнтована психотерапія, інгібітори МАО.

6.Ананкастний ( обсесивний) розлад особистості.

Основною рисою є тривожна недовірливість, нерішучість, постійні сумніви, невпевненість у собі, боязкість, схильність до тривоги. Хворі педантичні, уперті, скрупульозні, позбавлені почуття гумору. Поруч із тривожністю й побоюваннями неприємностей мають віру в добрі та погани прикмети, заклинання, ритуали. Вони патологічно педантичні, намагаються передбачити кожну дрібницю, іпохондричні.

Лікування : когнітивно-поведінкові методи ( парадоксальна техніка стимуляції к перфекціонізму, техніка зупинки думок), антіконвульсанти.

7.Тривожний розлад особистості.

Основні риси – вразливість і почуття власної неповноцінності. Постійне бажання сподобитись й бути прийнятим іншим супроводжуються почуттям внутрішнього напруження й тривоги. Мало спілкуються з іншими, але мають потребу у соціальних контактах. Невпевнені у собі, бачать в себе купу недоліків, побоюються бути осміяними та почути критики у свій бік.

Лікування : групові програми т.з асертивного тренінга ( підвищення самовпевненості).

8.Залежний розлад особистості.

Ключовий признак-низька самооцінка, невпевненість у собі. Вони уникають відповідальності, не можуть виконувати лідерських функцій, керувати, самостійно виконувати завдання. В відношеннях з іншими знаходяться на других ролях, принижуються ради того , щоб бути прийнятими. Коло спілкування окреслено тільки домінуючими лицями. В разі втрати відношень з домінуючим лицем розвивається депресивний епізод.

Лікування : підвищення рівня самоутвердження та впевненості у собі.

Слід зазначити що повністю «чисті» види психопатій зустрічаються відносно рідко, а частіше бувають змішані види психопатій, коли риси різних типів представлені відносно рівномірно.

Патохарактерологічний ( психопатичний ) розвиток особистостіявляє собою слідство неправильного виховання або у разі стійкого негативного впливу зовнішньої середи ( особливо у підлітковий період), частіше у лиць з акцентуацією характеру.

Типи патохарактерологічного розвитку особистості : паранояльний тип, астенічний, іпохондричний, обсесивний,епілептоідний, сессетивній, істеричний тип розвитку особистості по клінічним проявленням сходні з затяжними неврозами або деякими психопатіями.