Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
174
Добавлен:
07.06.2015
Размер:
4.03 Mб
Скачать

2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

Дисципліна

Знати

1.

Анатомія

Анатомія головного мозку

2.

Фізіологія

Фізіологія головного мозку

3.

Основи загальної психології

Психологія відчуттів та сприйняття, уявлення, мислення, свідомості, пам’яті, емоційно-вольової сфери.

4.

Патологічна анатомія

Патологія головного мозку, яка призводить до порушень відчуттів та сприйняття, уявлення, мислення, свідомості, пам’яті, емоційно-вольової сфери.

5.

Неврологія

Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи.

6.

Фармакологія

Принципи лікування захворювань нервової системи. Препарати з груп транквілізаторів, антидепресантів, нейролептиків, ноотропів, діуретиків, десенсибілізуючих, антихолінестеразних, вітаміни

3. Організація змісту навчального матеріалу.

  1. Визначення поняття. Епідеміологія.

  2. Клінічні прояви: розщеплення, основні („негативні”) симптоми, продуктивні симптоми.

  3. Основні клінічні форми: параноїдна, проста, гебефренічна, кататонічна.

  4. Типи перебігу хвороби: безперервно-прогредієнтний, нападоподібно-прогредієнтний, періодичний.

  5. Поняття дефекту.

4. План і організаційна структура навчального заняття

Вид роботи

Час

1

Перевірка присутніх.

2 хв.

2

Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань.

10 тестів, оцінка

Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.

10 хв.

3

Усне опитування та розбір теми

70хв.

4

Демонстрація методики обстеження хворих з шизофренією

28 хв.

5

Обхід та розбір хворих

30 хв.

6

Засвоєння студентами методик обстеження хворих з шизофренією

15 хв.

7

Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.

5 хв.

ВСЬОГО

160 хв.

Шизофренія — це ендогенне прогредієнтне (процесуальне) психічне захворювання, котре зазвичай дебютує у молодому віці (16—30 років) і характеризується як основними (негативними), дефіцитарними розладами — апатією, аутизмом, дисоціацією психічної діяльності, так і додатковими (позитивними) — маренням, ілюзіями і галюцинаціями, рухово-вольовими, а також афективними симптомами.

Термін "шизофренія" запропонував швейцарський психіатр Е. Bleuler (1911), тому групу психозів, що об'єднуються цим поняттям, називають ще хворобою Блейлера. її поширення, залежно від діагностичного підходу, оцінюють від 3 до 20 випадків на 1000 населення, в середньому 1—2 %.

Існує основна, облігатна, симптоматика шизофренії, без наявності якої неможлива діагностика. Це негативні розлади:

афективна сплощеність;

аутизм;

апатія та абулія;

ангедонія;

асоціативні порушення (розлади асоціацій за темпом та зв’язком, паралогічне мислення).

Негативна симптоматика обов’язкова, з неї шизофренія починається, нею ж вона і закінчується.

Існують також додаткові, факультативні симптоми, які можуть бути відсутніми в клініці, з’являтися під час загострення процесу, та зникати в ремісії. До продуктивної симптоматики відносять наступні симптоми:

Маячні ідеї

Галюцинації

Кататонічні розлади.

В клінічні практиці досі використовують правило «чотирьох А» (за Е.Блейером): асоціативні розлади, аутизм, афективне сплощення и порушення відчуття «Я», амбівалентність, у поєднанні з правилом «шести А», які відображають негативну симптоматику при шизофренії (алогічність, афективна тупість, ангедонія, асоціальність, абулія, апатія).

Основні кліничні форми шизофренії:

проста шизофренія - симптоматику складають основні, облігатні симптоми. Хвороба починається зі змін особистості, що постійно прогресують та доходять до кінцевого стану. Можуть бути епізоди маячіння, епізоди галюцинацій. Проте ці епізоди короткочасні, вони не роблять великої справи у клініці. Проста форма починається у ранньому, юному, дитячому віці. Хвороба протікає безперервно, без ремісій, без покращень від початку і до самого кінця.

ще більш злоякісна, аніж проста - гебефренічна шизофренія. Йде катастрофічний розпад особистості у поєднанні с вичурністю, дурашливостю, манерністю. Хворі схожі на поганих клоунів. Начебто бажають розсмішити навколишніх, але це настільки награно, що буває не смішно, а важко. Хода часто незвичайна, з підтанцьовуваннями. Міміка – гримаснічяння, кривляня. Протікає гебефренічна форма дуже важко, швидко доходить до повного розпаду особистості. Можливе поєднання кататонічної та гебефренічної форми у вигляді кататоно-гебефренного збудження.

Кататонічна форма починається в 20-25 років. Тече нападоподібно. У нападах переважать кататонічні розлади. Це прояви парабулії – збочення волі. Кататонічний синдром проявляється у вигляді кататонічного ступору, з соскоподібною гнучкістю, з негативізмом, з мутизмом, з відмовою від їжі та води тощо. Усе це може перемежатися з кататонічним збудженням (нецілеспрямоване хаотичне збудження - людина біжить, нищить усе на своєму шляху, виражена ехо-симптоматика). Можливе настання ремісії, у якій чітко діагностуються порушення особистості. Після наступного нападу зміни в особистості лише підсилюються. Маячні ідеї, розлади сприйняття не характерні. Можливо виділити два підвиди кататонічної форми: люцидна кататонія та онейроїдна кататонія.

Параноїдна форма найбільш поширена у наш час. Перебіг часто нападопобібний, початок у юному віці. Типові прояви маячні ідеї та псевдогалюцинації (слухові, нюхові). Починається з ідей відношення, ідей переслідування. Люди навколо змінили відношення, якось особливо дивляться, перемовляються, слідкують, встановили прослуховуючи пристрої. Починається дія на думки, на тіло - вкладають думки в голову, власні думки прибрали з голови. Хто це робить? Можливо інопланетяни, можливо бог, можливо екстрасенси. Людина вся під впливом, вона перетворилася в робота, в маріонетку. Потім людина розуміє, чому з ним це відбувається - тому що не така як усі – формуються маячні ідеї величі. Це компенсаторна реакція. Так виходять месії, посланці бога. Маячні ідеї величі повідомляють нам про хронізацію процесу. Виник парафренний синдром. Провідні симптоми – галюцинаторно-параноїдні, в т.ч. Кандинського-Клерамбо.

Типи перебігу шизофренії:

I. Хронічний перебіг, що безперервно прогресує, чи безперервно прогредієнтний тип. Розвивається поступово, протягом багатьох років і, зрештою, призводить до специфічної деменції. Іноді спостерігається злоякісний варіант безперервно прогредієнтного типу. Найчастіше це буває в підлітковому і юнацькому віці.

II. Нападоподібно прогредієнтний (шубоподібний) тип. Вияви хвороби мають вигляд гострих нападів, за якими може настати ремісія, а іноді навіть призупинка подальшого розвитку процесу. Наслідок захворювання — дефект особистості. Прогресує з кожним нападом.

III. Рекурентний (нападоподібний) тип. Хронічний перебіг з ггоштовхоподібними спалахами, переважно у вигляді атипових, маніакальних або депресивних фаз, після кожної з яких настає період ремісії. Дефект особистості виражений мінімально. Більш характерний такий перебіг для шизоафективного психозу, прогресування захворювання виявляється, головним чином, у поступовому скороченні періодів ремісії і збільшенні тривалості спалахів.

Перебіг хвороби може погіршуватися за будь-якої форми шизофренії. Але існують випадки, коли він не змінюється протягом десятиліть. Це так звані стаціонарні форми шизофренії. Поліпшення, тобто ремісії, можуть настати в будь-якій стадії розвитку шизофренії.

Типи ремісій при шизофренії

Залежно від редукції психопатологічної симптоматики, наявності дефекту психіки та динаміки виявів рівня життєдіяльності хворих розрізняють такі види ремісій:

Повна (ремісія А) — цілковите зникнення продуктивної психотичної клініки за збереження у частини хворих незначно вираженої апатико-дисоціативної симптоматики, що суттєво не знижує якості життя (здатність до самообслуговування, орієнтації, контролю за поведінкою, до спілкування, пересування, працездатність).

Неповна (ремісія В) — значне зниження прояву продуктивної психопатологічної симптоматики за збереження помірно виражених негативних психотичних розладів і погіршення критеріїв рівня життєдіяльності (обмежена працездатність тощо).

Неповна (ремісія С). Помітні редукція, інкапсуляція продуктивних психопатологічних виявів, добре виражений дефект особистості, значно знижений рівень життєдіяльності (в тому числі повна втрата працездатності).

Часткова (ремісія Д) — зменшення гостроти перебігу хвороби, певна дезактуалізація психотичних та інших симптомів. Хворі потребують продовження основного курсу лікування (внутрішньолікарняне поліпшення).

Також вирізняють поняття ремісія 0 – повна відсутність поліпшення стану хворого.

Шизофренія – прогредієнтне захворювання, що призводить до утворення психічного дефекту. Переважно дефект психіки утворюється вже після першого нападу шизофренії. Після кожного наступного нападу він поглиблюється у формі притуплення емоцій і волі, а також у особливостях мислення. Хворі стають неохайними, апатичними, ведуть замкнений образ життя. Такий стан набуває стабільного характеру, що дає право говорити про дефективну стадію шизофренії. На фоні дефекту емоцій і волі можливі різні інші стійкі порушення психіки, що дає змогу виділити 6 типів дефективних станів:

I. Астенічний тип дефекту характеризується млявістю, підвищеною втомлюваністю, відразою до будь-якої діяльності, замкненістю. Цей тип дефекту найбільш часто зустрічається при простій та кататонічній формах шизофренії. Такі хворі зазвичай критично оцінюють свій стан, можуть бути працевлаштовані і працюють, хоча і з обмеженим навантаженням.

II. Психопатоподібний тип дефекту може спостерігатися при усіх формах шизофренії. Пацієнти імпульсивні, ексцентричні, нетактовні, озлоблені, легко вступають у конфлікти з оточуючими. Вони можуть бути працевлаштовані на індивідуальній ділянці роботи.

III. Паранояльний тип дефекту Хворі поводять себе таємниче, насторожено, з гонором. Їх мислення надмірно деталізоване, причому кожній деталі вони надають особливого значення, з недовірою і підозрою ставлячись до оточуючих, що різко затрудняє спілкування. Цей тип дефекту відповідає параноїдній формі шизофренії. Хворі можуть бути працевлаштовані на індивідуальній ділянці роботи.

IV. Гіпоманіакальний тип дефекту порівняно рідко зустрічається головним чином при гебефренічній формі шизофренії. Хворі постійно знаходяться у підвищеному настрої, багатослівні, метушливі, схильні до активної діяльності, але легко кидають почату справу. При легких стадіях гіпоманіакального дефекту хворі можуть задовільно працювати. У випадках більш глибоких дефектних змін психіки їх діяльність стає хаотичною, неконтрольованою, внаслідок чого вони втрачають працездатність.

V. Апатико-абулічний тип дефекту зустрічається при усіх формах шизофренії, найчастіше при простій формі. Хворі при такому типі дефекту апатичні, бездіяльні, емоційно сплощені, нічим не займаються і не цікавляться. Вони або відмовляються від їжі, або занадто багато їдять. Такі хворі непрацездатні.

VI. Змішані типи дефекту включають особливості декількох дефективних проявів. Прогноз щодо працездатності несприятливий.

Соседние файлы в папке Психиатрия-1