2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психічні стани , емоційно- вольова діяльність, стрес, стан фрустрації.
4.	Неврологія	Вплив неврологічних захворювань на розвиток та течію невротичних розладів.
5.	Фармакологія	Принципи лікування захворювань нервової системи. Препарати з груп транквілізаторів, антидепресантів, нейролептиків, ноотропів, антихолінестеразних тощо.

3. Організація змісту навчального матеріалу.

• Визначення поняття.

• Соматизований розлад, соматоформна вегетативна дисфункція, іпохондричний розлад, психалгія.

• Лікування та профілактика.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	15 хв.
4	Демонстрація та засвоєння студентами методики обстеження хворих з соматоформними розладами	8 хв.
5	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		40 хв.

Соматизовані розлади спостерігаються частіше у жінок, серед яких захворюваність становить 1—2 %. Іпохондричний розлад серед хворих загальносоматичного профілю становить від 3 до 14 %, гендерних відмінностей і сімейних випадків не спостерігається. Хронічний соматоформний больовий розлад також частіше спостерігається у жінок, співвідношення їх з чоловіками складає 2:1.

Етіологія і патогенез.Рубрика “соматоформний розлад” фактично містить у собі невротичні, соматизовані граничні психічні розлади, етіологія і патогенез яких проаналізовані з позицій вітчизняної психіатрії. Таким чином, в етіології і патогенезі соматоформних розладів, як і неврозів, провідну роль відіграють психогенні фактори — внутрішньоособистісні та мікросоціальні конфлікти, однак у разі соматоформних розладів хворі неохоче обговорюють психологічні проблеми. Поряд із цим передбачається наявність нейропсихологічної основи, генетичної схильності. На думку низки авторів, “соматизації” психічних порушень сприяє алексетимія (нездатність людини виражати свої душевні переживання, утруднення у вербальному та символічному вираженні емоцій). Риси алексетимії характерні також для пацієнтів із “класичними” психосоматичними захворюваннями. Алексетимія характеризується труднощами у розпізнанні та описі власних почуттів, зниженою здатністю до символізації і фантазування, зосередженістю здебільшого на зовнішніх подіях, ніж на внутрішніх переживаннях.

Класифікація клінічних проявів

Психічні захворювання, які проявляються переважно різними “псевдосоматичними” розладами, традиційно у вітчизняній психіатрії описували в рамках неврастенії, істерії, іпохондрії. При цьому соматовегетативні симптоми вважають одним із обов’язкових ознак невротичних розладів будь-якого типу.

Останнім часом у структурі непсихотичних психічних захворювань стрімко збільшується питома вага розладів із перевагою соматичних скарг, переважно тілесним вираженням психічних порушень. Включення до МКХ-10 діагностичної категорії “соматоформні розлади” відповідає цим тенденціям.

У МКХ-10 соматоформні розлади визначаються як група психопатологічних порушень, головною ознакою яких є повторюване виникнення фізичних симптомів поряд із постійними вимогами медичних обстежень всупереч негативним результатам, що підтверджуються, і запевнянням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики.

До соматоформних розладів віднесені такі підгрупи:

• соматизований розлад — F45.0;

• недиференційований соматоформний розлад — F45.1;

• іпохондричний розлад — F45.2;

• соматоформна вегетативна дисфункція - F45.3;

• хронічний соматоформний больовий розлад - F45.4.

Соматизований розлад. Клінічну картину становлять численні стійкі та змінювані соматичні симптоми, що існують не менше двох років за відсутності соматичних захворювань, які могли б ці симптоми пояснити. Симптоми можуть відноситися до будь-якої частини тіла або системи, найчастіше — до травної (біль, нудота, відрижка, блювання, пронос, регургітація, метеоризм), шкірної (сверблячка, печіння, хворобливість, оніміння, поколювання), серцево-судинної (біль, задишка), сечостатевої (дизурія, геніталгії, виділення). Увага хворих зосереджена на цих симптомах, до лікарів звертаються з проханням про лікування. Спостерігається часта коморбідність із тривогою і депресією, зловживанням психоактивними речовинами.

Іпохондричний розлад. Проявляється наявністю постійних ідей (немаревних) про існування одного або більше важких соматичних захворювань, за якого нормальні, звичайні відчуття інтерпретуються як анормальні та хворобливі. Хворі постійно висувають соматичні скарги, їхня увага звичайно фіксується на одному або двох органах або системах організму. Хворий може назвати передбачуване соматичне захворювання, ця думка може змінюватися від одного захворювання до іншого. Зазначені ідеї зберігаються, незважаючи на те, що не виявлено адекватного соматичного пояснення наявним скаргам. На відміну від соматизованого розладу для хворих важливішим є саме захворюванні і його наслідки, ніж окремі, симптоми. До лікарів звертаються переважно з метою діагностики.

Соматоформна вегетативна дисфункція. Скарги хворого постійно відносяться до однієї із систем, що перебуває під впливом вегетативної регуляції (серцево-судинна, дихальна або травна). Симптоми не свідчать про фізичний розлад органа або системи, а відображують об’єктивні ознаки вегетативного порушення (серцебиття, задишка, гикавка та ін.) або є суб’єктивними та неспецифічними (скороминущий біль, печіння, важкість, розпирання та ін.). Залежно від органа й системи, які розглядаються хворим як джерело симптоматики, виділяють окремі розлади цієї групи з відповідним кодуванням п’ятим знаком.

Серце й серцево-судинна система (F45.30): невроз серця, синдром Да Коста, нейроциркуляторна дистонія.

Верхній відділ травного тракту (F45.31): невроз шлунка, психогенна аерофагія, гикавка, диспепсія, пілороспазм.

Нижній відділ травного тракту (F45.32): психогенний метеоризм, синдром подразнення товстої кишки, синдром газової діареї.

Дихальна система (F45.33): психогенні форми кашлю і задишки.

Сечостатева система (F45.34): психогенна дизурія, підвищення частоти сечовипускання.

Хронічний соматоформний больовий розлад. Скарги на постійний інтенсивний біль, що не можна повністю пояснити фізіологічним процесом або соматичним розладом. Виникає на тлі психоемоційного конфлікту, має значення вторинна користь від посилення уваги та підтримки з боку близьких і лікарів. Виключається біль психогенного походження за інших психічних розладів (наприклад, у разі депресії), а також такий, що виникає згідно з відомими патофізіологічними механізмами (біль м’язового напруження, мігрень).

Починається соматизований розлад частіше у молодому вий. Хронічний соматоформний больовий розлад частіше починається у віці понад 45 років. Перебіг соматоформних розладів, як правило, хронічний, флюктуючий.

Лікуванняпочинають після виключення органічної причини страждання. На всіх етапах лікування соматоформного розладу необхідно ретельно спостерігати за соматичним станом, оскільки ймовірність виникнення соматичних захворювань у хворих із соматоформними розладами така сама, як у популяції. Близько 2/3 хворих із соматоформними розладами можуть лікуватися у загальносоматичній мережі (амбулаторно в територіальній поліклініці або в багатопрофільному стаціонарі). Психотропні засоби в цьому випадку призначає лікар загальної практики за консультативної участі психіатра. Близько 1/3 пацієнтів із соматоформними розладами мають потребу у спеціалізованій психіатричній допомозі (кабінет психотерапевта, психоневрологічний диспансер, клініка неврозів, санаторне відділення психіатричного стаціонару). Програма лікування повинна бути індивідуальною із оптимальним поєднанням психофармакотерапії, психотерапії та соціальної підтримки. Під час терапії соматоформних розладів використовують психотропні засоби різних класів (транквілізатори, антидепресанти, нейролептики, карбамазепін), а також соматотропні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, гіпотензивні препарати). Широко застосовують транквілізатори як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими психотропними засобами (короткими курсами у зв’язку з ризиком розвитку залежності). Під час лікування хворих із хронічними больовими синдромами показані антидепресанти, що дають поряд із антидепресивним також і первинний анальгезивний ефект. Краще застосовувати серотонінергічні препарати у зв’язку з їх більш сприятливим профілем побічних ефектів (циталопрам, сертралін, пароксетин, леривон).

Хворим з усіма клінічними формами соматоформних розладів показана психотерапія. Залежно від властивостей особистості хворого, гостроти симптоматики та наявності актуальної психотравмувальної ситуації проводять вибір форм і методів психотерапії: гіпносугестивна, психодинамічна, сімейна, когнітивна, поведінкова.