Загальна схема інтенсивної детоксикації при отруєннях психоактивними речовинами

Стосовно деяких речовин, отруєння якими зустрічаються у хворих наркологічного профілю, існують спеціальні антидоти (наприклад, бемегрид - при отруєнні барбітуратами, або налорфін - специфічний антидот опіатів) Транквілізатори і нейролептики можна вважати функціональними антидотами стимуляторів При отруєнні препаратами коноплі або кокаїном специфічних антидотів не знайдено

В усіх випадках, не залежно від того, застосовуються спеціальні антидоти чи ні, необхідним у межах невідкладної допомоги є комплекс заходів, що забезпечує підтримання життєво важливих функцій організму

Промивання шлунка. Дана процедура є необхідною як у випадках, коли токсична речовина вживалася перорально (алкоголь, каша з макової соломки, пігулки циклодолу і тп.), так і тоді, коли вона видаляється слизовою оболонкою шлунка (як, наприклад, препарати опію при парентеральному введенні)

Звільнення шлунка досягається шляхом промиванням шлунка яке здійснюється 1-2 літрами води у суміш з активованим вугіллям, після чого пацієнтові дають перорально активоване вугілля, а пізніше сольове проносне. З метою зниження всмоктування доцільно використовувати не теплу, а прохолодну воду.

Гамування психомоторного збудження досягається внутрішньовенним вливанням діазепаму — 2-4 мл 0,5% розчину В подальшому, в умовах відділення інтенсивної терапії, застосовується крапельне внутрішньовенне вливання натрію оксибутірату у дозі 50-70 мг/кг маси тіла (1-2 ампули на добу по 10 мл 20% розчину)

Застосування барбітуратів і нейролептиків (аміназин, галоперідол) при алкогольній і опійній інтоксикації не показане, але при отруєнні галюциногенами і стимуляторами допустиме і широко використовується.

Боротьба з порушеннями дихання повинна починатися із з’ясування їх причин. Гостра недостатність дихання може розвинутися при порушенні прохідності дихальних шляхів (западанні язика в коматозному стані, накопиченні блювотних мас або в’язкої слини). Іншою причиною порушення дихання може бути наростаючий набряк головного мозку. І, нарешті, пригнічення дихання може бути викликане впливом самих токсичних речовин на дихальний центр (особливо при передозуванні препаратами опію).

При порушенні прохідності дихальних шляхів необхідно здійснити тройний прийом Сафара. Рекомендується ввести повітроносну трубку (носову або ротову) і аспірувати електровідсмоктувачем мокроту з глотки. У тяжких випадках проводиться санація трахеї з використанням назотрахеального катетера або інкубація. Показана також тривала інгаляція зволоженим киснем через носовий катетер, а при необхідності - використання апарата для штучної вентиляції легень.

Боротьба з порушеннями кровообігу проводиться залежно від того, які саме розлади домінують у клінічній картині Заходи можуть бути спрямовані на регідратацію, корекцію гіпертонічного синдрому при різкому підвищенні артеріального тиску, боротьбу з судинною недостатністю, яка супроводжується зниженням AT чи на підтримку серцевої діяльності.

Регідратація забезпечується у випадках, коли хворий не може пити самостійно, шляхом введення рідини через назогастральний зонд або внутрішньовенним крапельним вливанням 1,5 - 2 л на добу 15% розчину глюкози, до якого рекомендується додавати реополіглюкін (400- 800 мл на добу), також крапельно

Корекція гіпертонічного синдрому досягається шляхом ін’єкцій 5- 10 мл 25% магнію сульфату внутршшьом’язово. У дуже тяжких випадках та в умовах відділення ІТ можна застосувати введення 0,5 - 1 мл 5% пентаміну внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно повільно чи крапельно до 0,5 мл 5% розчину в 20 мл 5% глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду

Підтримка серцевої діяльності є необхідною у випадку тахікардії (більше 120 ударів за 1 хв), а особливо при її сполученні з аритмією При цьому, як правило, спостерігається падіння артеріального тиску зі значним зменшенням пульсового тиску (різниці між систолічним і діастолічним тиском).

В легких випадках можливе пероральне застосування бета-блокаторів у середньо терапевтичних дозах. У випадках середньої тяжкості достатньо ефективним є внутрішньовенне введення крапельним шляхом наступної суміші: глюкоза - 15% - 400 мл, корглюкін - 0,06% - 1 мл, еуфілін - 2,4% - 10 мл У важких випадках дану суміш можна вводити 2-3 рази на добу, додаючи до неї панангін (5-10 мл) та кокарбоксилазу (50-100 мг).

Боротьба з судинною недостатністю проводиться при різкому падінні артеріального тиску (до 80/40 мм рт ст), яке супроводжується акроцианозом, похолодінням кінцівок Застосовують внутрішньовенне вливання крапельним шляхом великої кількості колоїдів та кристалоїдів. До них можна додавати дексаметазон (4-8 мг) преднізолон (25-50 мг, у тяжких випадках - до 100 мг на добу) або гідрокортизон (25-100 мг). Введення судинозвужуючих препаратів (норадреналін, мезатон) не показане без попереднього відновлення дефіциту об’єму циркулюючої рідини.

Боротьба з гіпертермією стає необхідною при підвищенні температури тіла до 39-40°, що є ознакою тяжкої інтоксикації. Для тамування гіпертермії необхідно зменшити теплопродукцію і збільшити тепловіддачу Перорально дають 0,5-1 г ацетилсаліцилової кислоти .(аспірин), внутршшьом’язово можна ввести 1 мл 50% анальгіну з 1,0 мл дімедрола. У тяжких випадках крапельно внутрішньовенно вливають “літичну суміш” (під контролем артеріального тиску), яка включає аміназін (1-2 мл 2,5% розчину), піпольфен (2 лм 2,5% розчину) або супрастин (1 мл 2% розчину). Гіпотермічну дію також мають натрію оксибутират (50 мг/кг ваги тіла) та діазепам (2-4 мл 0,5% розчину внутрішньом’язово).

З метою збільшення тепловіддачі застосовують обтирання оголеного тіла водою, обдування за допомогою вентилятора тіла, загорнутого у вологі простирадла. Відомим засобом також є прикладання холодної грілки до магістральних судин.

Боротьба з набряком головного мозку є однією з центральних задач невідкладноі терапіі, адже це одна з найчастіших причин летальних випадків при важкому отруєнні психоактивними речовинами.

Лікування набряку мозку має бути комплексним. 3 цією метою проводиться боротьба з гострою дихальною недостатністю і використовуються заходи, спрямовані на поліпшення кровообігу (див вище). Провідне місце при цьому займає дегідратаційна терапія. Внутрішньовенно вводять 2-4 мл 1% фуросеміду. Крапельним методом, внутрішньовенно вливають розчин манітолу (200-500 мл 15% розчину на добу). Рекомендується також внутрішньом’язово вводити парентральні форми блокаторів гістамінових рецепторів (супрастін 1 мл 2% розчину), які мають протинабрякову дію.