2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Історія медицини	Знати основні етапи розвитку наркології, суспільного відношення до проблеми вживання психоактивних речовин.
2.	Анатомія	Анатомія головного мозку
3.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
4.	Біохімія	Знати вплив психоактивних речовин на обмін речовин.
5.	Патологічна анатомія	Типи уражень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
6.	Патологічна фізіологія	Патологічні синдроми порушень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
7.	Фармакологія	Принципи лікування захворювань нервової системи внаслідок гострої та хронічної інтоксикації. Препарати з групи транквілізаторів, антидепресантів, нейролептиків, ноотропних, діуретиків, десенсибілізуючих, антихолінестеразних, вітаміни

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин та речовин, які не внесені в державний перелік наркотиків. Етіологія, патогенез, епідеміологія. Патоморфологія. Клінічна класифікація.

2. Діагностика, диференціальна діагностика психічних та поведінкових розладів вживання наркотичних речовин та речовин, які не внесені в державний перелік наркотиків. Лікування. Наслідки. Профілактика.

3. Наркотичне сп’яніння: діагностика, диференціальна діагностика, лікування.

4. Психози внаслідок вживання психоактивних речовин. Етіологія. Патогенез. Патоморфологія. Клініка. Диференціальний діагноз. Лікування.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Токсикоманії

До токсикоманій відносять ряд захворювань, за своїми механізмами дуже подібних з наркоманіями, тому що при них також виникають психічна і фізична залежність, зміна толерантності. Однак у силу меншої соціальної значимості засоби, що викликають токсикоманію, не внесені в офіційний список наркотичних речовин. Їхнє виробництво, продаж і поширення не регулюються державою спеціально. Це, однак, не означає, що наслідки токсикоманій для хворого і його родини істотно легші, ніж при наркоманіях. У багатьох випадках засоби, що використовуються токсикоманами, є дуже токсичними для ЦНС, викликають важкі ураження мозку (енцефалопатію) з розвитком психоорганічного синдрому, а малий припустимий діапазон доз нерідко призводить до небезпечного для життя отруєння і передчасної смерті.

За відсутності ознак психічної і фізичної залежності варто говорити про немедичне, епізодичне вживання психоактивних засобів. Якщо в хворого діагностується токсикоманія, він береться на диспансерний наркологічний облік.

Залежність від седативних і снодійних засобів (F 13)

У дану групу включаються препарати різної хімічної структури: бензодіазепіни (нітразепам, феназепам, діаземам, рогіпнол, хлордіазепоксид та ін.), барбітурати (фенобарбітал, циклобарбітал та ін.), оксибутират натрію, мепробамат, імован, димедрол тощо. Хоча хімічна будова даних засобів розрізняється, механізми їхньої дії багато в чому подібні і найчастіше реалізуються через ГАМК-ергічні структури. Тому відзначаються взаємне потенціювання і перехресна толерантність між більшістю перелічених засобів і алкоголем. Це визначає високу частоту змішаних варіантів токсикоманії, обумовлених седативними засобами, і часте сполучення їх з алкоголем.

Сп'яніння, викликане седативними засобами, багато в чому нагадує алкогольне. Характерні грубе порушення координації рухів, іноді в сполученні з розгальмуванням, зниження здатності до осмислення ситуації й врахування наслідків своїх дій. Хода стає невпевненою, з похитуванням. Рухи рвучкі, розгонисті. Мова змазана, монотонна, через нестійкість уваги хворі легко переключаються з однієї теми на іншу. Шкірні покриви бліді, з легким сальним нальотом. Гостра інтоксикація седативними препаратами супроводжується неврологічними порушеннями — атаксією, ністагмом, диплопією, іноді розширенням зіниць. Характерні також розлади акомодації і конвергенції, ослаблення реакції на світло, зниження поверхневих рефлексів і м'язового тонусу. При поглибленні інтоксикації виникає важке потьмарення свідомості аж до сопору й коми. У важких випадках відбувається зниження глибоких рефлексів, при комі арефлексія може поширюватися і на зіничні реакції. Часто відзначаються тахікардія, артеріальна гіпотонія, поверхневе дихання, зниження температури тіла, ціаноз. Можуть розвинутися набряк легень, параліч дихального і судинорухового центрів.

Абстинентний синдром при зловживанні седативними препаратами виникає протягом перших 24 год після скасування препаратів, досягає піка виразності через 2-3 дні й потім повільно регресує. За своїми проявами він нагадує алкогольний синдром відміни. Спостерігаються розлади сну аж до повного безсоння, пригніченість, тривога, дисфорія, перекручування зорового сприйняття, мимовільні м'язові посмикування, тремор рук і пальців, що прогресує, слабість, запаморочення, нудота, блювота, гіперемія обличчя, гіпергідроз, зниження маси тіла, коливання артеріального тиску (від значного підйому до різких колапсів при вставанні). Нерідко виникають розгорнуті генералізовані судомні напади, іноді епілептичний статус. Можливі психотичні стани за типом делірію або галюцинаторно-маячних психозів. Усе це обумовлює особливу обережність при лікуванні даної залежності. Седативні засоби (особливо барбітурати), щоб уникнути небезпечних для життя хворого ускладнень, відміняються поступово (на відміну від абстиненції при морфінізмі і гашишизмі).

Хронічна інтоксикація седативними і снодійними препаратами призводить до важких змін особистості хворих. Хворі то ейфоричні, добросердечні, то напружені, нестримані, злісні. До свого стану ставляться без критики. Стають неуважними, їх увага легко відвертається, не можуть зібратися з думками, у них знижуються пам'ять і рівень суджень. Хронічна інтоксикація снодійними може супроводжуватися диспепсичними явищами, шкірними висипаннями, трофічними порушеннями.

Зловживання холінолітичнми засобами

Останні десятиліття в наркологічній практиці стали зустрічатися особи, що зловживають лікарськими препаратами з холінолітичною дією — циклодолом (паркопан), атропіном, солутаном, димедролом та ін. У даній групі токсикоманів переважають особи молодого віку. Немедичне споживання холінолітиків може мати епізодичний характер, але це не виключає можливості формування психічної та фізичної залежності.

Після прийому цих препаратів розвивається стан гострої інтоксикації, що нагадує алкогольне сп'яніння. Відзначаються невмотивована веселість, прискорення мови, зміна сприйняття зовнішнього світу. З поглибленням стану сп'яніння виникає оглушення, порушується орієнтування в місці, часі, з'являються ілюзорногалюцинаторні переживання. Ілюзії і галюцинації (переважно зорові) носять сценоподібний характер. При циклодолевій токсикоманії майже завжди зустрічається феномен «зниклої сигарети», яку хворий наполегливо шукає (іноді «з'являються» і «зникають» інші предмети). При перших прийомах холінолітиків ілюзорногалюцинаторні розлади звичайно супроводжуються афектом страху, здивування, розгубленості.

Соматоневрологічні порушення в стані інтоксикації характеризуються сухістю слизуватих, шкіри, гіперемією шкірних покривів, тахікардією, коливаннями артеріального тиску, мидріазом (при зловживанні димедролом зіниці можуть бути звичайних розмірів), гнобленням сухожильних рефлексів, ослабленням конвергенції, ністагмом у крайніх відведеннях очних яблук.

При систематичному прийомі циклодолу в токсичних дозах соматоневрологічні розлади можуть стати стійкими. Спостерігаються нездоровий рум'янець на тлі блідості обличчя, червоні губи, м'язова скутість, мимовільні рухи і судомні посмикування окремих м'язових груп. Хода стає неприродною, скованою (ходіння на прямих ногах з випрямленою спиною).

Абстинентний синдром, що сформувався внаслідок прийому холінолітичних препаратів, виявляється емоційною лабільністю, дратівливістю, тяжким почуттям незадоволеності, зниженням працездатності. Соматовегетативні порушення представлені рудиментарно й виявляються гіпергідрозом, позіханням, тахікардією, диспепсичними явищами. Характерна зміна тонусу кістякової мускулатури: підвищення його з посмикуванням окремих м'язових груп на початку абстиненції змінюється надалі розвитком м'язової слабості.

Зловживання летючими розчинниками (F 18)

В останні роки в підлітків одержало поширення вдихання парів летючих органічних розчинників з метою ввести себе в особливий стан. До таких розчинників відносяться толуол, бензол, перхлоретилен, бензин і виготовлені на їх основі різні засоби побутової хімії (клей, фарби, плямовивідники, аерозолі).

Ейфорія виникає через 5 хвилин після початку вдихання і продовжується 15-30хв. На початковому етапі вдихання парів розчинників супроводжується підвищенням настрою з розгальмуванням, змазаним мовою, почуттям «ширяння". Потім відзначаються млявість, порушення координації, хиткість ходи, головні болі, зниження рефлексів, нудота, в окремих випадках блювота. При більш глибокій інтоксикації розвивається сплутаність свідомості, дезорієнтація, з'являються зорові галюцинації й інші порушення сприйняття, безпричинний сміх, плач. У цьому стані хворі можуть робити дії, небезпечні як для себе, так і для оточуючих: напасти на уявних переслідувачів або вистрибнути у вікно під впливом застрашливих видінь тощо. У стані гострої інтоксикації в хворих розширені зіниці, обличчя гіперемоване, склери ін’єцировані, відзначається частішання пульсу й подиху. Від одягу, волосся, шкіри хворих відчутно різкий хімічний запах, що зберігається протягом декількох годин. При більш глибокій інтоксикації можливий розвиток гострої токсичної енцефалопатії й коматозного стану. Токсичні дози мало відрізняються від ейфоризуючих, тому висока ймовірність смертельної інтоксикації або коми з наступною асфіксією.

При огляді підлітків звертають на себе увагу блідість обличчя з характерною «синявою» під очима, деяка «розладнаність» моторики. При неврологічному огляді виявляються ністагм (горизонтальний, вертикальний чи ротаційний), тремор рук, повік. Нерідко спостерігаються зниження пам'яті, інтелекту аж до деменції, низькі, примітивні інтереси й емоційне огрубіння. Також часто виникають порушення функції печінки, нирок, патологія кровотворної системи (анемія, різке прискорення СОЕ). В окремих випадках можливий розвиток гострого лейкозу, міокардіодистрофії.