2.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Пізнавальні процеси. Емоційно-вольова діяльність. Психологія особистості
4.	Патологічна анатомія	Екзогенні ураження головного мозку.
5.	Патологічна фізіологія	Порушення при екзогенно-органічній патології головного мозку
6.	Неврологія	Етіологія, патогенез, клінінічні прояви екзогенних уражень головного мозку

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1. Психічні порушення при інфекційних захворюваннях. Тактика лікаря-стоматолога з хворими на психічні розлади при хронічних інфекціях та ВІЛ-інфікованими.

2. Психічні порушення при черепно-мозкових травмах. Особливості психічних порушень в найгостріший, гострий та пізній стадії травматичної хвороби. Резидуально-органічні наслідки черепно-мозкових травм. Тактика лікаря-стоматолога з хворими на церебрастенію, енцефалопатію, травматичну епілепсію.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30 хв.
4.	Демонстрація методики обстеження хворих на екзогенні психічні розлади	18 хв.
5.	Засвоєння студентами методик обстеження хворих на екзогенні психічні розлади.	15 хв.
6.	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Отрути, що уражують нервову систему, поділяють на такі групи.

1. Власне психотропні

1.1. Судомні (коразол, цикутотоксин, стрихнін, треморин та ін.)

1.2. Психодизлептичні речовини, або галюциногени (діетиламідлізергінової кислоти, буфотенін, псилоцин, псилоцибін, мескалін, дитран, канабіол, гармалін та ін.)

1.3. Отрути медіаторної дії, або синаптичні: речовини, що збуджують холінореактивні (ацетилхолін і холіноміметики) і адренореактивні (адреналін) системи, котрі блокують холінореактивні (атропіну сульфат та ін.) і адренореактивні (дегідроерготамін) системи, інгібітори моноамінооксидази (імізин та ін.)

2. Опосередковано психотропні

2.1. Отрути, що вибірково уражують печінку і нирки (тетрахлоретан, чотирихлористий вуглець та ін.)

2.2. Ниркові отрути (ртуть, хром, свинець, щавлева кислота та ін.)

2.3. Кардіотоксичні речовини (серцеві глікозиди, аконітин та ін.)

2.4. Антикоагулянти (дикумарин та ін.)

2.5. Отрути, що пригнічують дихальний центр (наркотики, етанол, снодійні, група опію, вуглеводів та ін.)

2.6. Гемолітичні отрути (миш'яковий водень, сапоніни, зміїна отрута та ін.)

2.7. Отрути, що перетворюють гемоглобін на метгемоглобін (анілін, нітробензол, толуїдин та ін.)

2.8. Отрути, що паралізують дихальні ферменти, тканини (ціаніди)

При гострих отруєннях можуть спостерігатися такі синдроми ураження ЦНС: кома, гострі психотичні стани, судомний, апоплексичний і больовий синдроми, непритомність. Церебральні синдроми можуть поєднуватися з порушенням органів дихання і серцево-судинної системи, недостатністю функції печінки і нирок, алергічним синдромом.

При хронічних інтоксикаціях зміни ЦНС мають фазний характер. В першу фазу розвивається збудження кори великого мозку і вищих вегетативних центрів. Клінічно помітні афективна лабільність, порушення ритму сну, зниження порогів збудливості аналізаторів, підвищення збудливості вегетативної нервової системи, нестійкість нейрогуморальної регуляції, порушення діяльності ендокринних залоз, які з часом переходять у стан дисфункції.

У другу фазу спостерігаєтьсяпригнічення ЦНС з астенізацією — виснаженням, збудливою слабкістю, втомою, сонливістю, кволістю, зниженням реакції аналізаторів, інертністю вегетативної нервової системи, тенденцією до гіпотензії і брадикардії. В основі цих розладів лежать порушення метаболічних процесів і нейрогуморальної регуляції.

Неспецифічний на ранніх етапах синдром хронічної інтоксикації передує розвитку характерніших соматоневрологічних, а нерідко й психічних розладів, специфічних для окремих видів інтоксикації (отруєння свинцем, ртуттю, марганцем та ін.). Своєрідність синдромів пов'язана з відомою тропністю дії окремих отрут, що мають здатність уражати різні відділи нервової системи.

У разі тривалої інтоксикації так звані функціональні зміни нервової системи можуть набути стійкого характеру і трансформуватися в дистрофічний процес. Найчастіше уражуються підкіркові і діенцефальні відділи мозку, вестибулярний аналізатор, а також периферичні нерви.

Клініка гострих та хронічних отруєнь:

Інтоксикаційний делірій, як і всі деліріозні стани, супроводжується яскравими зоровими галюцинаціями, до яких можуть приєднатися тематично з ними пов'язані слухові, нюхові та смакові. Деліріозні стани можуть спричинитися отруєнням атропіну сульфатом, астматолом, циклодолом, димедролом, а також виникнути як ускладнення лікування лепонексом (клозапіном), тизерцином (левомепромазином), меліпраміном та ін. Делірій у разі отруєння чадним газом супроводжується нюховими галюцинаціями, тетраетилсвинцем — тактильними галюцинаціями стосовно порожнини рота (відчуття, наче в роті волосинки). Делірій спостерігається також у разі отруєння аніліном (муситуючий делірій), бензином, сірководнем, метаном та іншими вуглеводами, а також після тяжких харчових отруєнь (ботулізм, отруєння грибами).

Інтоксикаційний онейроїдвідрізняється від делірію руховою пасивністю навіть під час повного відключення свідомості і зануренням у фантастичні бачення. Найчастіше буває під час отруєння ацетоном, іншими кетонами, ефіром.

Інтоксикаційне оглушення, сопор й кома розвиваються в разі отруєння барбітуратами, великими дозами транквілізаторів, окисом вуглецю, фосфорорганічними сполуками (пестицидами), тетраетилсвинцем, антифризом (оглушення поєднується з ейфорією) тощо.

Інтоксикаційна сплутаність— аментивний синдром з повним нерозумінням того, що відбувається навкруги, невпізнаванням близьких, втратою орієнтації, розгубленням, незв'язною мовою (емоційні вигуки або стереотипно повторювані фрази). Супроводжує отруєння ріжками або їхніми препаратами (ерготоксин, ерготамін), а також фосфорорганічними сполуками.

Інтоксикаційні параноїдиописані під час отруєння деякими психостимуляторами (амфетамін, ефедрон, первітин, кокаїн). Виникають маячіння переслідування і ставлення, іноді — слухові галюцинації. Можуть спостерігатися й інші види маячіння. Якщо з'являються маячіння впливу і псевдогалюцинації, то обґрунтованою стає підозра стосовно провокації нападу шизофренії.

Інтоксикаційні маніакальноподібні станиможуть виникати під час лікування великими дозами акрихіну (атебрину), а також отруєння сірководнем. При цьому ейфорія і балакучість зазвичай супроводжуються маніакальним прагненням до діяльності.

Астено-вегетативнийсиндром є найпоширенішим клінічним проявом тривалої дії несприятливих чинників, передусім нейротропних речовин, а також електромагнітних полів надвисокої частоти (НВЧ), вібрації, шуму, ультразвуку, іонізуючих випромінювань та ін. У разі інтоксикації металами, вуглеводнями, їхніми галоїдозаміщеними сполуками, фосфором і фторорганічними сполуками тощо розлади зазвичай описують як токсичну неврастенію.

Психоорганічний синдром(екологічна енцефалопатія) — одна з форм органічного ураження ЦНС. Зумовлена впливом несприятливих екологічних чинників, що супроводжується поступовим розвитком дистрофічного процесу в мозку. Може бути при хронічних отруєннях — як залишкове явище після тяжких гострих інтоксикацій, а також за хронічного впливу іонізуючого випромінювання, при кесоновій хворобі та ін.

До основних клінічних варіантів психоорганічного синдрому відносять такі:

1) астенічний (церебростенічний). Характерні стійкі астенічні ознаки з підвищеним фізичним і психічним виснаженням, лабільністю афекту і схильністю до дистимічних станів;

2) експлозивний. Супроводжується надзвичайною дратливістю, брутальністю (зі схильністю до надцінних ідей і кверулянтських тенденцій), незначними дисмнестичними розладами, ослабленням вольових затримок і підвищенням потягів;

3) ейфоричний. Характерні добросердя, некритичне ставлення до свого стану, дисмнестичні розлади, вибухи гнівливості, що змінюються безпорадністю і сльозливістю, зниження працездатності;

4) апатичний. Супроводжується аспонтанністю, безініціативністю, звуженням кола інтересів, байдужістю до всього і в тому числі до майбутнього, дисмнестичними розладами.

Психопатологічні порушення при гострої променевої хвороби (ГПХ):

 I. Психічні шокові реакції.

Наслідки ударної та термічної хвилі, радіації, отруєння окисом вуглецю від пожеж, раптовість, будуть викликати психічні розлади (крім соматичних) серед залишилися в живих. Спочатку вони будуть приголомшені, дезорієнтовані і піддаються змінам настрою. Поле їхньої свідомості та діапазон уваги будуть обмежені, а здатність розуміти стимули скорочена. Досвід стихійних лих показує, що більшість що залишилися в живих буде страждати такою гострою стресовою реакцією і залишатися в пригніченому, залякати і сильно уразливому стані до тих пір, поки причина лиха не буде усунена. Складності операцій з порятунку можуть посилюватися реакціями до втечі.

II. Сутінкове збудження характеризується раптово наступаючим розладом свідомості, страхом, психомоторним збудженням. На обличчі хворого вираз жаху, він кричить, повторює одні і ті ж слова, біжить сам не знаючи куди. Це стан триває 2-3 години, закінчується сном.

ІІІ. Психогенний ступор: стан глибокої загальної загальмованості з нерухомістю, заціпенінням, емоційним приглушенням, уповільненням інтелектуальних процесів з розвитком картини своєрідного недоумства: хворий при ясній свідомості виявляється не в змозі розібратися в навколишньому ситуації, не розуміє свого становища. У нього послаблюється пам'ять на поточні події, відзначається ретроградна амнезія. Іноді переважає емоційний ступор, так званий емоційний параліч. IV. Гострий вербальний галюциноз при ГПХ виникає на тлі тривоги, страху, коли хворий раптово відчуває коментують вербальні галюцинації, які набувають імперативного характеру. З боку хворих можлива агресія до оточуючих і самого себе. Тривати цей стан від декількох днів до декількох тижнів.

V. Галюцинаторно-маревний синдром включає марення переслідування з вербальними галюцинаціями, ілюзіями, помилковими пізнаваннями.

Онейроїдний стан відзначаються вираженою мінливістю змісту (химерні, казкові, повсякденні), наявністю ілюзій, галюцинацій, барвистих, рухомих з ефектом страху і тривоги.

Особливістю шокових психічних реакцій є їх здатність провокувати початок шизофренії. Окремо слід зупинитися на фобічні синдромі. Якщо на початку термоядерного впливу страх обумовлений раптовістю поразки, загибеллю всього і всіх навколо, то в період розпалу хвороби це страх смерті, а період відновлення - страх захворіти на рак самому хворому або перед генетичними наслідками.

Психічні порушення при хронічної променевої хвороби.

1 стадія

а) астено-невротичні

б) астено-іпохондричні

2 стадія

а) астено-невротичні

б) депресивно-іпохондричні

в) мнестіко-інтелектуальні

3 стадія

а) токсична енцефалопатія (психоорганические порушення)

Терапія психічних порушень при променевих ураженнях полягає в комплексному, індивідуальному і як можна більш ранньому лікуванні:

1. Прийом радіопротекторів, що підвищують опірність організму опроміненню (викликаючи гіпотермію, зменшуючи обсяг речовин: меркаміна, амітурона, цистеїну, цістаміна, ауроміціна (пролонгований);

2. Загальнозміцнююча терапія:

- Боротьба із зневодненням організму;

- Боротьба з колапсом;

- Боротьба з супутніми ускладненнями.

3. Лікування агронулоцитоза.

4. Корекція психічних порушень психотропними засобами.

Лікування хронічної променевої хвороби:

Загальнозміцнююча терапія, повноцінне харчування, десенсибілізуюча та вітамінотерапія, психофармакотерапия, санітарно-курортне лікування.