2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія свідомості та самосвідомості
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до порушення свідомості та самосвідомості
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1.Синдроми пригнічення та потьмарення свідомості.

2.Методи визначення стану свідомості та його порушень.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з порушеннями свідомості та самосвідомості	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з порушеннями свідомості та самосвідомості	15 хв.
7	Обхід та розбір хворих	20 хв.
10	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Виділяють непсихотичні (непродуктивні) форми порушення свідомості (вимикання свідомості) і психотичні (продуктивні) форми (потьмарення свідомості), що супроводжуються маренням, галюцинаціями, порушенням поведінки.

• Непсихотичні (непродуктивні) форми:

Обнубіляція – «вуаль на свідомості», «хмара на свідомість» - характеризується мерехтінням ясності свідомості. Реакції хворих, насамперед мовні, - сповільнені, з’являється неуважність, помилки у відповідях. Відзначається безтурботність. Діяльність хворих малопродуктивна. Такі хворі нагадують людину в стані легкого алкогольного сп’яніння. Тривалість обнубіляції – від декількох хвилин до декількох місяців. Спостерігається в разі інтоксикацій, черепно-мозкових травм, об’ємних процесів головного мозку, прогресивного паралічу, інфекційних захворювань, судинної патології.

Оглушеність - зниження аж до повного зникнення ясності свідомості, і одночасне збіднення її змісту. Характеризується двома основними ознаками: підвищенням порога збудливості на всі подразники і збідненням психічної діяльності. Хворі не реагують на звертання до них тихим голосом, на звичайні подразники виникає слабка орієнтована реакція (може відкрити очі, повернути голову в бік голосу) і лише на сильний подразник можна домогтися адекватної, але сповільненої відповідної мовної, мімічної та рухової реакції. Мова бідна, відповіді односкладові. Рухова активність знижена, рухи повільні, неспритні. Відзначається збіднення мімічних реакцій. Період оглушеності звичайно повність або майже повністю амнезується.

Сомнолентність – більш глибокий ступінь оглушеності, стан напівсну, під час якого хворий лежить із закритими очима більшу частину часу. Спонтанна мова відсутня, але на прості запитання хворі можуть односкладово відповідати. Більш складні запитання не розуміють. Виражена адинамія. Може тривати годинами і навіть протягом кількох діб. До свідомості надходять лише дуже сильні подразники. Як і в разі обнубіляції, орієнтування в навколишньому просторі не порушується, і амнезія не настає. Спостерігається в разі отруєння алкоголем, снодійними засобами, за умов зменшення вмісту глюкози в крові, уражень середнього мозку.

Сопор – патологічний сон. Хворий лежить нерухомо, очі закриті, обличчя амімічне. Словесний контакт неможливий, орієнтування відсутнє, діяльність другої і першої сигнальних систем припиняється. Зберігається больовий, кашльовий, кореальний, зіничний, блювотний і ковтальний рефлекси. Після виходу із сопору спостерігається повна амнезія.

Кома – найбільш глибокий ступінь вимикання свідомості. Відноситься до екстремальних станів. Зберігаються лише вітальні функції організму – серцева, дихальна діяльність, тонус судин і терморегуляція. Згасають умовні рефлекси, з’являються патологічні. У міру поглиблення коми порушується серцева діяльність, тонус судин і терморегуляція, виникають патологічні форми дихання. Якщо невідкладна допомога вчасно не надається, результат летальний.

• Психотичні (продуктивні) форми:

Деліріозний синдром – це етіологічно неспецифічний органічний церебральний синдром, який характеризується галюцинаторним затьмарення свідомості з переважаючими справжніми зоровими галюцинаціями та ілюзіями, образним марення, страхами, психомоторним збудженням, вегетовісцеральним симптомокомплексом. У пацієнтів порушено алопсихічне орієнтування і збережене аутопсихічне. Поведінка хворих визначається змістом галюцинаторних образів.

Онейроїдний синдром – потьмарення свідомості з напливом фантастичних уявлень, що виникають мимоволі та містять видозмінені фрагменти баченого, почутого, пережитого, прочитаного, котрі вигадливо переплітаються з перекручено сприйнятими деталями навколишнього; виникаючі картини – мрії – відрізняються сценоподібністю, схожі на сновидіння.

Синдром астенічної сплутаності – супроводжується мерехтінням ясності свідомості, вираженою виснажливістю психічних процесів, поглибленням потьмарення свідомості до вечора. Марення і галюцинації не спостерігаються. Синдром може розвиватися у разі інфекційних захворювань, частіше в дитячому та підлітковому віці. За несприятливого розвитку основного захворювання синдром астенічної сплутаності може трансформуватися в делірій чи аменцію.

Синдром розгубленості – «афект здивування» - характеризується розладом самосвідомості, пізнання і пристосування до навколишнього. Хворі безпомічні, вираз обличчя здивований, погляд блукаючий, рухи і відповіді на запитання невпевнені, питальні і непослідовні, пориваються мовчанням. Іноді хворі просять пояснити, що відбувається з ними і навколо.

Аментивний синдром - форма потьмарення свідомості із перевагою незв’язності мови, моторики та розгубленістю. Настрій хворих мінливий – то він пригнічено-тривожний, то байдужий, то трохи підвищений із рисами захоплення. Рухове збудження в разі аменції відбувається звичайно в межах ліжка, іноді може змінюватися на ступор. Словесне спілкування з хворим неможливе. Мислення нескладне. Тривалість аменції становить кілька тижнів. Період аментивного потьмарення свідомості цілком амнезується.

Сутінкове потьмарення свідомості – раптова втрата ясності свідомості з повною відчуженістю від навколишнього, що триває від декількох хвилин до декількох діб. За клінічними проявами підрозділяються на просту і психотичну форму, між якими немає чітких меж.

Самосвідомість – усвідомлення людиною себе як особистості з властивим їй світоглядом, цілями, інтересами і мотивами поведінки. До розладів самосвідомості відносять деперсоналізацію і дереалізацію.

Деперсоналізація – це розлад, що виявляється відчуттям зміни деяких або всіх психічних і фізичних процесів (почуттів, думок, уявлень, спогадів, відносин до навколишнього, мови, рухів і т.п.). У пацієнтів з’являється відчуття відособленості і відчуження від навколишнього, зменшується або губиться здатність до співпереживання, з’являється відчуття свого емоційного й інтелектуального збіднення.

Дереалізація – розлад самосвідомості, що супроводжується почуттям зміни живих і неживих предметів, обстановки, явищ природи. Навколишнє сприймається зміненим, дивним, невиразним, далеким, примарним, застиглим, безжиттєвим. Часто порушується почуття часу: воно сповільнюється, зупиняється або зникає. До особливих форм дереалізації відносять феномени «вже»- або «ніколи не»- баченого, чутого, відчутого, пережитого.