2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія ефекторної сфери
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до порушення ефекторної сфери
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1.Класифікація порушень ефекторної сфери.

2.Визначення порушень ефекторної сфери.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з порушеннями ефекторної сфери	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з порушеннями ефекторної сфери	15 хв.
7	Обхід та розбір хворих	20 хв.
10	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Патологія потягу.

Розлади потягів, а також ефекторно-вольової сфери проявляються у вигляді патологічного підсилення, ослаблення чи збочення окремих її компонентів (рухових і вольових).

Анорексія – ослаблення чи відсутність почуття голоду.

Анорексія нервова – прагнення до схуднення, переважно у дівчат, зумовлене занепокоєнням щодо ожиріння.

Анорексія психічна – втрата почуття голоду чи відмова від вживання їжі, зумовлене психічним станом (депресія, кататонічні стани з повним уповільненням почуттів, частіше відмова від їжі за маревними мотивами).

А також, за кордоном виділяють нервово-психічну анорексію, як особливу форму психогенного захворювання в пубертатному віці. Сюди входять синоніми: анорексія нервова, кахексія, нервісія.

Булімія (поліфагія)– патологічне підвищення потреби у їжі, що призводить до ожиріння, ненаситний апетит.

Патологічне збочення апетиту– вживання неїстівних речовин (проковтування цвяхів, ложок, інших предметів).

Копрофагія– вживання екскрементів.

Полідіпсія – невтомна спрага.

До змін статевого потягу відносяться: підвищення, зниження, збочення.

Підсилення – гіперсексуальність – німфоманія.

Ослаблення – гіпосексуальність – ригідність.

Збочення (перверсії): онанізм (мастурбація), фетішизм, садизм, мазохізм, гомосексуалізм, трансвестизм, некрофілія, зоофілія. Зміни статевого потягу свідчать про складні форми особистісної поведінки, а не про ізольовані сексуальні збочення (психопатії).

Імпульсивний потяг (імпульсивні явища).

Розрізняють імпульсивні дії і імпульсивні потяги.

Імпульсивні діїздійснюються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони несподівані, стрімкі, немотивовані і безглузді.

Імпульсивні потяги– гостро, час від часу виникаючі прагнення, що опановують розум і підпорядковують усю поведінку хворого.

Дипсоманія – запій, непереборний потяг до пияцтва. Виникає періодично, як і усі різновиди імпульсивних потягів. У проміжках між приступами запою потреба до пияцтва відсутня.

Дромоманія– періодично виникаюче непереборне прагнення до зміни міста, до потягів, бродяжництва. При появі цього потягу, не роздумують про наслідки, хворий кидає родину, роботу, навчання. Поневіряється днями, тижнями.

Клептоманія– періодично і раптово виникаюча пристрасть до крадіжництва. Це крадіжки без мети чи мотивування спонукання, часто зовсім непотрібні речі, які часом викидають чи дарують, віддають попереднім господарям.

Піроманія– невідворотне прагнення до підпалів, яке здійснюється без прагнення спричинити зло, нанести збиток.

«Симптом Плюшкіна»- патологічний потяг до збирання і накопичення всіляких викинутих речей, тари і іншого хламу, що виникає частіше усього у людей похилого віку.

Види психомоторного збудження і загальмовування рухової сфери.

• Психомоторне збудження нерідко пов’язане зі зміною свідомості і емоційної сфери:

маніакальне збудження – підвищується рухлива активність на тлі ейфорії;

гебефренічне збудження – (безглузда поведінка з дурашливістю), химерними вчинками, гримасничанням, розірваністю мислення;

кататонічне збудження– (імпульсивне, зі стереотипними ехопраксіями і негативізмом). Ехопраксії відносяться до рухових розладів з кататонічними симптомами;

збудження, у вигляді складних автоматичних і інстинктивних рухів – с маячними розладами і галюцинаціями (при деліриозних станах).

• Загальмованість рухової сфери – це ступорозний стан (ступор).

Виділяють наступні види ступору:

кататонічний – повна чи часткова нерухливість з невиконанням інструкцій (пасивний негативізм), діями протилежними інструкції (активний негативізм), відсутністю відповідей на запитання (мутизм), зі збереженням наданої пози – кататонічний синдром;

депресивний ступор – стан нерухливості супроводжується уповільненням мови, відчуттям туги, іноді тривоги і страху, закляклої страждальницької «міни», ідеями самоприниження, самозвинувачення, входить у структуру депресивного синдрому;

апатичний ступор – при органічних захворюваннях, ЧМТ, ураженнях лобних долей, при деяких формах шизофренії;

психогений ступор – при сильних психогенних травмах (аваріях, катастрофах, стихійних лихах).

Нав’язливі, насильницькі, імпульсивні потяги і дії – відображають непереборну потребу у здійсненні рухових актів, що мали колись доцільний характер, але тих, що втратили актуальність і сприймаються як чужі, безглузді і непотрібні.

- Насильницькі дії – це рухи і вчинки, що виникають поза волею і бажанням. Здійснюються без боротьби мотивів (насильницький плач, сміх, покашлювання, чмокання, спльовування);

- Імпульсивні дії – нагадують епізоди амбулаторного автоматизму, спостерігаються у структурі сутінкового стану свідомості: сноходіння, короткочасні (секунди, хвилини).

Порушення вольового компонента поведінки виявляється в гіпобулії (зниження вольової активності) і абулія (безвільності, відсутності бажань, прагнень і спонукань до діяльності). Гіпербулія («підвищення» вольової активності) додає поведінці хворого неадекватного характеру. Парабулія (збочення вольової активності) сприяє виникненню неадекватних оточенню імпульсивних вчинків, негативізму.