2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія мислення та інтелекту
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до порушень мислення та інтелекту
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи

3. Організація змісту навчального матеріалу.

4. Класифікація та визначення порушень мислення.

5. Класифікація та визначення порушень інтелекту.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з порушеннями мислення та інтелекту	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з порушеннями мислення та інтелекту	15 хв.
7	Обхід та розбір хворих	20 хв.
10	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Мислення- це вищий пізнавальний процес, спрямований на розкриття загальних і істотних ознак предметів і явищ і існуючих між ними закономірних зв'язків. При різних патологічних станах асоціативний процес може порушуватися, зникають зв'язки між окремими думками, порушується процес формування умовиводів, страждає логіка.

Розрізняють порушення мислення за темпом, за формою і за змістом.

  До порушень мислення за темпом відноситься прискорення і уповільнення мислення.

1) Прискорення мислення виражається в прискореному перебігу асоціативних процесів. Думки дуже швидко змінюють один одного, їх так багато, що хворі, незважаючи на дуже швидку («кулеметну») мову, все-таки не встигають їх висловлювати.

Для патологічно прискореного перебігу асоціативних процесів характерне також відволікання: мислення хворого стає поверхневим, схильним до моментального перемикання: все, що потрапляє в поле зору такого хворого, тут же привертає його увагу. Займає його думки, дає новий напрямок його ідеям. Крайній ступінь відволікаємості виражається в стрибку ідей, коли думки хворих, блискавично змінюючи одна одну, переключаються з одного предмета на інший так швидко, що вже важко буває вловити в них якийсь загальний зміст.

Прискорення мислення спостерігається при маніакальному стані в рамках маніакально-депресивного психозу, шизофренії.

2) Уповільнення мислення характеризується бідністю асоціацій, уповільненою течією асоціативного процесу, загальмованістю його. Хворі з такими явищами скаржаться, що у них «годинами не буває в голові ніяких думок», «нічого не приходить в голову». На питання вони зазвичай відповідають дуже лаконічно, коротко. Іноді тільки словами «так» або «ні», часто після дуже довгої паузи, коли запитувача вже може створитися враження, що хворий не розчув або не зрозумів питання. Типово для депресивного стану. Спостерігається при МДП, шизофренії, реактивних та ін. психозах.

До порушень мислення по формі відносяться: докладність мислення, яка полягає в надзвичайній в'язкості, туго рухливості розумових процесів: хворим дуже важко перемикатися з однієї теми на іншу, вони застрягають на самих незначних деталях, їм все здається важливим, потрібним - кожна дрібниця, кожен штрих: вони не можуть виділити головного, основного, істотного. Патологічна докладність мислення характерна для епілептичного недоумства, органічна, (в т.ч. судинних) захворюваннях, після енцефалітів.

Резонерство- порожні безплідні міркування, позбавлені пізнавального сенсу. Спостерігається при шизофренії, є ознакою значної давності захворювання.

Персевераціі і стереотипії мислення- застрягання на якихось уявленнях. Проявляється багаторазовим повторенням одних і тих же слів або пропозицій, через що відповіді хворого іноді стають безглуздими.

Розірваністьмислення виражається відсутністю смислового зв'язку між поняттями при схоронності граматичної будови мови. Розірваність мислення виявляється при шизофренії з багаторічною давністю хворобливого процесу.

Незв'язність мислення. Йдеться хворого складається з уривків фраз, окремих слів, не пов'язаних між собою за змістом; граматичний лад порушений. Наявність незв'язності мислення свідчить про великій глибині психічних розладів, що супроводжують найбільш важко протікають і виснажливі загальні та психічні захворювання. Спостерігається при стані розпаду свідомості типу аменціі.

Перерва в мисленні(затримка «шперунг») - раптово виникаючий на тлі ясного свідомості провал в плині асоціацій, втрата нитки розмови. Відзначається при шизофренії.

Напливи думок(«ментизм») - мимовільне не залежне від волі хворого плин думок, що супроводжується тяжким почуттям сделанности думок, неможливості управляти ним. Відноситься до явищ ідеаторного автоматизму, спостерігається у хворих на шизофренію.

До якісних порушень мислення відносяться:

- Надцінні ідеї

- Нав'язливі ідеї

- Маячні ідеї

Надцінні ідеї- домінуючі в свідомості судження, що виникають на основі реальних обставин, значення яких різко перебільшене внаслідок надмірного емоційного напруження. Спостерігається при психопатіях, шизофренії, афективних психозах. За тематикою це можуть бути ідеї винахідництва, іпохондричні і т.п. За сприятливих обставин надцінні ідеї після закінчення деякого часу втрачають інтенсивність і зникають.

Маячні ідеї- це помилки судження, що виникають на хворобливій основі, що визначають поведінку людини і не піддаються корекції.

 Ознаки маячення:

- Не відповідає реальній дійсності,

- Не здатність критичної оцінки,

- Визначає поведінку,

- Є ознакою психозу.

Помилки в судженнях, умовиводах бувають у кожної людини. Однак, у здорових логічні помилки можуть бути виправлені додатковими доводами чи актами, тобто вони є такими, що корегуються. При маренні хворий не тільки сам не в змозі змінити сформовані у нього неправильні думки, але і не приймає критики з боку. Це проявляється як і у висловлюваннях, так і в поведінці хворого.

Кристалізація марення - своєрідне осяяння, що виникає раптово на висоті маячного осяяння, з осягненням сенсу гнітючої невідомості. Супроводжується відчуттям полегшення.

Залежно від змісту висловлювань виділяють марення переслідування, впливу, отруєння, ревнощів, самозвинувачення і самознищення, величі і т.п. Назва зазвичай відображає зміст маревних переживань.

Марення поділяють на первинне і вторинне.

Первинне марення(інтерпретативне, паранойяльне) - високо систематизоване марення, що має велику відповідність з реальною дійсністю. Помилка судження підкріплюється ланцюгом доказів, відбір яких відбувається однобічно. Відзначається маячна інтерпретація минулого, факти, що знаходяться в протиріччі з божевільною концепцією, відкидаються хворим, як такі, що не мають значення. Первинне марення монотематичне (марення винаходу, реформаторства, ревнощів, сутяжне, кверулянтське марення). При первинному маренні порушується первинно процес мислення, інші розлади у хворого не виявляються. При цьому маренні довго зберігається працездатність - і в ситуаціях, що не відносяться до змісту марення - правильна поведінка. Первинне марення спостерігається при ендогенних психозах.

  Чуттєве (образне) вторинне марення - при ньому на відміну від первинного марення порушується не тільки раціональне, але і чуттєве пізнання. При образному маренні низька ступінь відповідності реальним фактам. На відміну від первинного марення, чуттєве марення з самого початку виникає поряд з ін. симптомами психічних розладів (емоційними розладами, галюцинаціями, порушеннями пам'яті).

Патофізіологія марення. І.П. Павлов пов'язував розвиток маячніння з сильними осередками застійного збудження, який створює навколо себе зону сильного гальмування (за законом негативної індукції). Ніяке інше збудження, відповідне критиці, не в змозі пробитися через цей вал гальмування і придушити домінантне вогнище. Звідси некритичність хворих з маренням.

Резидуальне марення- образне марення залишається на деякий час в якості єдиного симптому після психозу і суттєво не впливає на поведінку хворого.

Індуковане марення - невірні судження запозичуються психічно здоровими від психічно хворого. Розвивається у примітивних особистостей, не здатних самостійно правильно критично осмислити ситуацію. Це явище І.П. Павлов пояснив розвитком ультрапарадоксальної фази. У результаті її асоціації, відповідне дійсності піддається гальмуванню, а що суперечать їй збуджується (те, що в нормі повинно гальмуватися, викликає реакцію і навпаки).

Інтелектне є окремою, самостійною психічної сферою. Його розглядають як здатність до розумової, пізнавальної і творчої діяльності, до придбання знань, досвіду і застосування їх на практиці. При порушеннях інтелекту виявляється недостатньою здатність аналізувати матеріал, комбінувати, здогадуватися, здійснювати розумові процеси синтезу, абстракції, створювати поняття, умовиводи, робити висновки. Відзначається недостатність освіти навичок, отримання знань, удосконалення колишнього досвіду та можливості його застосування в діяльності.

Слабоумство (деменція) - викликана патологічним процесом стійка, втрата інтелектуальних здібностей, при якій завжди є ознаки загального збіднення психічної діяльності. Відбувається зниження інтелекту від придбаного людиною протягом життя рівня, його зворотний розвиток, зубожіння, що супроводжується ослабленням пізнавальних здібностей, збіднінням почуттів і зміною поведінки. При придбаному слабоумстві іноді порушується переважно пам'ять, увага, а здатність до суджень знижується нерізко; ядро ​​особистості, критика і поведінка довго залишаються збереженими. Таку деменція називають частковою або лакунарною (парціальна, вогнищева). В інших випадках недоумство виявляється зниженням рівня суджень, порушеннями критики, поведінки, нівелюванням характерологічних особливостей хворого. Таку деменцію називають повною або тотальною деменцією (дифузна, глобарна).

Органічне слабоумство буває лакунарним і тотальним. Лакунарне слабоумство спостерігається у хворих церебральним атеросклерозом, сифілісом мозку (судинна форма), тотальне - при прогресивному перебігу паралічу, синільних психозах, при хворобах Піка і Альцгеймера.

Епілептичне (концентричне) слабоумство характеризується крайнім загостренням характерологічних особливостей. Ригідністю, туго рухливістю протікання всіх психічних процесів, уповільненням мислення, його докладністю; складністю перемикання уваги, збідненням словарного запасу, схильністю до вживання одних і тих же штампових виразів. У характері це проявляється злопам'ятності, мстивістю, дріб'язковою пунктуальністю, педантизмом і поряд з цим - ханжеством, вибуховістю.

Шизофренічне недоумство - характеризується зниженням енергетичного потенціалу, емоційним зубожінням, що досягає ступеня емоційної тупості. Виявляється нерівномірністю порушення інтелектуальних процесів: при відсутності помітних розладів пам'яті, достатньому рівні формальних знань хворий виявляється повністю соціально дезадаптованим, безпорадним в практичних справах, відзначається аутизм, порушення єдності психічних процесів.