2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Історія медицини	Знати основні етапи розвитку наркології, суспільного відношення до проблеми вживання психоактивних речовин.
2.	Анатомія	Анатомія головного мозку
3.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
4.	Біохімія	Знати вплив психоактивних речовин на обмін речовин.
5.	Патологічна анатомія	Типи уражень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
6.	Патологічна фізіологія	Патологічні синдроми порушень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
7.	Фармакологія	Принципи лікування захворювань нервової системи внаслідок гострої та хронічної інтоксикації. Препарати з групи транквілізаторів, антидепресантів, нейролептиків, ноотропних, діуретиків, десенсибілізуючих, антихолінестеразних, вітаміни

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин та речовин, які не внесені в державний перелік наркотиків. Етіологія, патогенез, епідеміологія. Патоморфологія. Клінічна класифікація.

2. Діагностика, диференціальна діагностика психічних та поведінкових розладів вживання наркотичних речовин та речовин, які не внесені в державний перелік наркотиків. Лікування. Наслідки. Профілактика.

3. Наркотичне сп’яніння: діагностика, диференціальна діагностика, лікування.

4. Психози внаслідок вживання психоактивних речовин. Етіологія. Патогенез. Патоморфологія. Клініка. Диференціальний діагноз. Лікування.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		60 хв.

Наркотик - речовина, що при одноразовому вживанні здатна викликати приємний психічний стан, а при систематичному - психічну та фізичну залежність.

Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення іі до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров’я Перелік цей складається на основі міжнародних конвенцій про наркотики та психотропні речовини.

Термін “наркотична речовина” включає три критерії

1) медичний,

2) соціальний,

3) юридичний

Вони пов’язані між собою і в правовому аспекті зобов’язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.

Медичний критерій полягає у тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галющногенну та ін), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування

Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментоз-не вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку

Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків

Не зважаючи на велику кількість наркотиків, які використовують у всьому світі, проблему їх класифікації можна спростити, якщо врахувати, що існує відносно невелика кількість типів і сімейств, і що однорідні наркотики у рамках одного типу мають значний ступінь спорідненості

Психоактивна токсична речовина може мати ті ж властивості, що й наркотик, але соціальна небезпека її вживання дещо менша, і, відповідно, офіційно наркотиком вона не визнана. Відповідно до цього, токсикоманія - хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини не віднесеної до списку наркотиків

Опійна наркоманія

Причини зловживання наркотичними речовинами складні і різноманітні. Поряд з біологічними факторами, що грають основну роль у формуванні патологічного звикання, велике значення надається факторам соціальним і культуральним. Наштовхують до розвитку наркоманії такі особистісні девіації, як інфантилізм, сугестивність, схильність до демонстративної поведінки, прагнення бути в центрі уваги в сполученні з низькими позитивними соціальними установками. Серед соціально обумовлених причин уживання наркотиків найчастіше називають соціальну невлаштованість, відсутність роботи, низьку кваліфікацію, стани хронічного стресу.

До опіатів належать природні алкалоїди снодійного маку (морфін, кодеїн, омнопон, пантопон), напівсинтетичні похідні даних алкалоїдів (героїн) і синтетичні знеболюючі речовини з подібним механізмом дії (промедол, фентаніл, триметилфентаніл, метадон та ін.). Деякі з опіатів широко використовуються в медичній практиці як знеболюючі засоби (морфін, промедол, фентаніл, трамадол), як протикашлеві препарати (кодеїн) і як засоби, що зменшують моторику кишечнику (лоперамід). Не всі з опіатів мають виражену наркотичну дію (зокрема, останній з перелічених засобів).

Наркотичні опіати (морфін, кодеїн, тебаїн, героїн та ін.) вживаються всередину чи шляхом внутрішньовенних і підшкірних ін'єкцій, інгаляцій або паління. Наркотичний ефект усіх препаратів опійної групи подібний. Різниця між ними визначається виразністю проявів абстинентного синдрому і темпом формування наркоманії.

Клініка опійного сп’яніння.Після прийому опіатов з'являється добродушний настрій і розвивається мрієподібний стан зі зниженням критики до своєї поведінки і висловлювань. Більшість опіатів мають виразний седативний ефект, тому стан сп'яніння звичайно супроводжується дрімотою і руховою загальмованістю. Однак у осіб, які вживають наркотик регулярно, млявість і сонливість можуть бути не виражені — напроти, такі особи відчувають «приплив сил».

Із соматичних і неврологічних ефектів слід зазначити вузькі зіниці, блідість і сухість шкірних покривів, зниження артеріального тиску, скорочення серцевого ритму, пригнічення дихання (що найчастіше є причиною смерті хворих при передозуванні), зниження сухожильних рефлексів, моторної функції кишечнику, запор. Дуже характерним є швидкий ріст толерантності до наркотику. Дози, які використовує наркоман, можуть у десятки разів перевищувати смертельні дози для людини, яка не вживає наркотики.

При регулярному вживанні опіатів виникає виражена психічна й фізична залежність з важкими формами абстинентного синдрому [F11.3]. Терміни формування фізичної залежності варіюють у межах від 2-3 тижнів до 2 місяців систематичного вживання опіатів (більш швидке формування залежності відбувається при внутрішньовенному застосуванні сильних наркотичних засобів, наприклад героїну). При морфінізмі ознаки абстиненції починають розвиватися в межах декількох годин після прийому останньої дози, і абстинентні прояви досягають свого піку через 24-48 годин. Комплекс психічних розладів містить тривогу, відзначаються сльозотеча, ринорея, підвищення температури тіла, більш часте дихання, тахікардія, підйом систолічного кров'яного тиску, нудота, блювота, діарея, спазми в шлунку, зневоднювання організму, відсутність апетиту і зменшення маси тіла. На піку абстиненції великих мук хворим доставляють болі в різних частинах тіла. Будь-які рухи, згинання в суглобах, дотики до тіла стають болісними. Найбільш гострі прояви абстиненції зникають звичайно протягом 10 днів, однак резидуальні явища зберігаються набагато довше.

При хронічному вживанні опіатів істотно змінюються зовнішній вигляд і соматичний стан хворих, вони виглядають значно старшими свого віку: шкіра бліда, суха, лущиться, з жовтяничним відтінком, численні зморшки на обличчі. Дуже характерне руйнування і випадання зубів або карієсу. Спостерігається раннє полисіння, волосся втрачає блиск, стає ламким. Знижується маса тіла. В осіб, котрі вживають наркотики, можна знайти уздовж вен множинні сліди ін'єкцій, часто вени склеротичні. Змінюються вся особистість і поведінка хворого: зникають всі інтереси, крім прийому наркотику. Хворі не відчувають прихильності до кого-небудь, стають брехливими, потайливими, байдужими.

Відзначається надзвичайно висока смертність, особливо серед осіб юнацького віку. Основні причини смерті — передозування препарату з зупинкою дихання. Одна з причин передозувань полягає в тому, що після тривалого утримування (наприклад, після лікування в стаціонарі) толерантність до наркотику різко падає і колишні звичні дози стають смертельно небезпечними.

Наркоманія, викликана препаратами конопель (гашишизм) (F 12)

Після алкоголізму гашишизм — найбільш розповсюджений вид наркотизму у світі (за числом уражених осіб).

«Гашиш» — термін, прийнятий у європейській літературі, у країнах Америки частіше вживається для позначення цього ж наркотику слово маріхуана (від португ. mariguango). Наркотик у різних географічних областях і в етнічних групах називається по-різному: анаша, банг, гуаза, хурус, гун’я, черес, кафур. Смисл позначень на сленгу — трохи презирливе, нешанобливе ставлення до наркотику і стану, який він викликає.

Гашишизм розповсюджений в основному в місцях, де ростуть відповідні сорти конопель. У деяких південних державах гашишизмом уражені до 60% чоловіків у віці від 20 до 40 років.

Гашиш звичайно палять як чисту смолу (у кальянах, наргіле, джоза, килимах), так і в суміші з тютюном, жують (банг). Але іноді ковтають у пігулках, заварюють, як каву, додають до їжі, вживають у формі рідкого екстракту з пряностями, змішують з блекотою або дурманом.

Хронічне вживання маріхуани зв'язане з неблагополуччям у родині, поганою успішністю і прогулами занять у школі, з ранньою сексуальною активністю, застосуванням інших наркотичних засобів (у тому числі алкоголю, сигарет, стимулюючих препаратів, галюциногенів і седативних засобів). До інших факторів, що сприяють уживанню маріхуани, належать: самолікування при станах тривожності, депресії, широко розповсюджених серед різних вікових груп, незадоволеність життям, соціальна нерівність, невизнання суспільних норм поведінки.

Маріхуана дає стимулюючий, седативний і галюциногенний (у високих дозах) ефекти. Усі вони є дозозалежними. Найбільш виражені реакції спостерігаються з боку центральної нервової і серцево-судинної систем.

Наркотичний ефект гашишу представлений наступними особливостями.

Загальний вплив: релаксація/ейфорія, хронічні астенія й сонливість, хронічна нудота й блювота, головні болі, дратівливість.

Нервова система: порушення когнітивних здібностей, порушення складних рухових функцій, невиразна мова, порушення м'язової координації, збільшення часу реакції, ослаблення очних реакцій, розширення зіниць, порушення глибини зору і кольоросприйняття.

Психіка: рецидиви галюцинацій, марення, деперсоналізація, почуття тривоги, замішання, змінене сприйняття, емоційні розлади (депресія, почуття тривоги, афективна лабільність), напади паніки, особистісні зміни, суїцидні спроби, порушення пізнавальних здібностей (погіршення короткочасної пам'яті, порушення абстрактного мислення), деменція.

Серцево-судинна система: синусова тахікардія, підвищений систолічний тиск у положенні лежачи, знижений систолічний тиск у положенні стоячи.

Видимі слизуваті оболонки й порожнина рота: змінене фарбування язика, набряк язичка м'якого піднебіння, сухі слизуваті оболонки, гіперемія кон’юнктиви, сухість слизуватих порожнин рота і носоглотки, сухий непродуктивний кашель, хронічний фарингіт.

Дихальна система: заложеність носа, риніт, фарингіт, тяжкість перебігу астми, часті інфекції верхніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легень, рак легень.

Репродуктивна система: безплідність, дис- чи аменорея, порушення розвитку плоду, імпотенція, зниження лібідо і почуття статевого задоволення при еякуляції.

Соціальні наслідки: соціальна самоізоляція, зміна поглядів на свою роль у суспільстві, припинення занять спортом та іншої активної діяльності.

До багатьох ефектів канабіноїдів розвивається толерантність. Для збереження бажаної психічної реакції люди, що хронічно вживають маріхуану, збільшують дозу й частоту прийому. Деякі курці зі стажем повідомляють про більш виражені ефекти при меншій кількості інгаляцій. Це явище пояснюється повільним вивільненням накопиченого ТГК із жирової тканини поряд з більш ефективною технікою інгаляції речовини, яку застосовує досвідчений курець.

Маріхуана викликає фізичну залежність та синдром скасування. Синдром скасування особливо виражений у пацієнтів, що вживали маріхуану у високих дозах. Прояви синдрому скасування маріхуани: безсоння, нудота, міалгія («викручуючі», «виламуючі» болі у великих м'язах), почуття тривоги, нетерплячість, дратівливість, остуда, пітливість, діарея, фотофобія, жагуче бажання наркотику, депресія, потьмарення свідомості, схуднення, тремор кінцівок.

Кокаїнова наркоманія (F 14.2)

Кокаїн — алкалоїд, одержуваний з листя чагарника Erythroxylon coca, що виростає в Південній Америці. До 1914 р. кокаїн широко використовувався в медицині в якості місцевоанестезуючої речовини.

Кокаїн чинить збудливу дію на ЦНС, подібно до фенаміну. Виникають порушення, ейфорія, прагнення до діяльності, безсоння, при передозуванні — дратівливість, агресивність, імпульсивна сексуальна поведінка, нерідко виникають галюцинації. Відзначаються блідість обличчя, розширення зіниць, тахікардія, підвищення артеріального тиску, нежить і кашель. Ейфоризуючий ефект нетривалий: уже через 40-60 хв підвищення настрою зникає і може виникнути глибока депресія, що іноді стає причиною суїцидів.

Фізичні компоненти абстиненції не виражені і представлені почуттям стомлення і порушеннями сну. Однак психічна залежність від препарату надзвичайно виражена і часте розвивається після одноразового прийому. Кокаїн швидко руйнується в організмі, тому при частих прийомах у невеликих одноразових дозах загальна добова доза може виявитися дуже великою. Багаторазове повторне вживання кокаїну нерідко призводить до зниження толерантності, іноді до смерті від передозування.

Хронічна інтоксикація кокаїном часто призводить до формування маревних психозів, тактильного галюцинозу (почуття повзання комах під шкірою — симптом Маньяна), виникненню судомних нападів. Часто спостерігаються втрата апетиту й фізичне виснаження.

Зловживання стимуляторами нервової системи (F 15)

До стимуляторів відносять широке коло засобів, що викликають порушення ЦНС. Деякі з них здатні також викликати ейфорію і залежність (фенамін, ефедрон, перидрол, первитін, кофеїн та ін.). По багатьох параметрах стимулюючий ефект перерахованих вище препаратів подібний з дією кокаїну.

Ефедрон є саморобним препаратом і являє собою оброблений ефедрин. Уводиться переважно внутрівенно. Ефект нетривалий. У стані сп'яніння спостерігаються багатомовність і прагнення до одноманітної непродуктивної діяльності, зіниці розширені, підвищена чутливість до зовнішніх подразників. При значному передозуванні виникає порушення, що супроводжується вираженою тривогою, безсонням, галюцинаціями і минаючими маревними психозами, подібними із шизофренією. Такий стан може продовжуватися 3-4 год, змінюючись млявістю, слабістю, апатією, почуттям "розбитості» і тужливим настроєм. Наркотична залежність від ефедрону формується протягом 1-2 міс. Уживання стимуляторів звичайно має циклічний характер: у періоди прийому наркотику до 2-5 днів спостерігаються практично повна відсутність сну, апетиту, затримка сечовипускання, загальне фізичне виснаження. Потім на кілька днів настає перерва в його вживанні, коли розвиваються підвищена сонливість, апатія і депресія. Після цього наркоман знову повертається до вживання наркотику і т.д.

Виникаюча залежність від ефедрону може бути вкрай інтенсивною, частота прийомів препарату іноді досягає 10-15 разів на добу. Зовнішній вигляд хворих ефедроновою наркоманією досить характерний: очі запалі, з нездоровим блиском, шкірні покриви бліді, з сіруватим відтінком, значно знижена маса тіла.

Полінаркоманії (F 19)

Діагноз полінаркоманії встановлюється особам, які вживають кілька психотропних засобів з різних хімічних груп без явної переваги. Нерідко спостерігаються змішані форми наркоманії, коли хворий переходить на інший психоактивний препарат, тому що речовина, що приймається, не дає бажаного ефекту або відсутня можливість добути обраний препарат. Нерідко зміна наркотику, пошуки більш ефективної дози призводять до передозувань і важких соматичних ускладнень, що вимагають реанімаційної допомоги.

Токсикоманії

До токсикоманій відносять ряд захворювань, за своїми механізмами дуже подібних з наркоманіями, тому що при них також виникають психічна і фізична залежність, зміна толерантності. Однак у силу меншої соціальної значимості засоби, що викликають токсикоманію, не внесені в офіційний список наркотичних речовин. Їхнє виробництво, продаж і поширення не регулюються державою спеціально. Це, однак, не означає, що наслідки токсикоманій для хворого і його родини істотно легші, ніж при наркоманіях. У багатьох випадках засоби, що використовуються токсикоманами, є дуже токсичними для ЦНС, викликають важкі ураження мозку (енцефалопатію) з розвитком психоорганічного синдрому, а малий припустимий діапазон доз нерідко призводить до небезпечного для життя отруєння і передчасної смерті.

За відсутності ознак психічної і фізичної залежності варто говорити про немедичне, епізодичне вживання психоактивних засобів. Якщо в хворого діагностується токсикоманія, він береться на диспансерний наркологічний облік.

Залежність від седативних і снодійних засобів (F 13)

У дану групу включаються препарати різної хімічної структури: бензодіазепіни (нітразепам, феназепам, діаземам, рогіпнол, хлордіазепоксид та ін.), барбітурати (фенобарбітал, циклобарбітал та ін.), оксибутират натрію, мепробамат, імован, димедрол тощо. Хоча хімічна будова даних засобів розрізняється, механізми їхньої дії багато в чому подібні і найчастіше реалізуються через ГАМК-ергічні структури. Тому відзначаються взаємне потенціювання і перехресна толерантність між більшістю перелічених засобів і алкоголем. Це визначає високу частоту змішаних варіантів токсикоманії, обумовлених седативними засобами, і часте сполучення їх з алкоголем.

Сп'яніння, викликане седативними засобами, багато в чому нагадує алкогольне. Характерні грубе порушення координації рухів, іноді в сполученні з розгальмуванням, зниження здатності до осмислення ситуації й врахування наслідків своїх дій. Хода стає невпевненою, з похитуванням. Рухи рвучкі, розгонисті. Мова змазана, монотонна, через нестійкість уваги хворі легко переключаються з однієї теми на іншу. Шкірні покриви бліді, з легким сальним нальотом. Гостра інтоксикація седативними препаратами супроводжується неврологічними порушеннями — атаксією, ністагмом, диплопією, іноді розширенням зіниць. Характерні також розлади акомодації і конвергенції, ослаблення реакції на світло, зниження поверхневих рефлексів і м'язового тонусу. При поглибленні інтоксикації виникає важке потьмарення свідомості аж до сопору й коми. У важких випадках відбувається зниження глибоких рефлексів, при комі арефлексія може поширюватися і на зіничні реакції. Часто відзначаються тахікардія, артеріальна гіпотонія, поверхневе дихання, зниження температури тіла, ціаноз. Можуть розвинутися набряк легень, параліч дихального і судинорухового центрів.

Абстинентний синдром при зловживанні седативними препаратами виникає протягом перших 24 год після скасування препаратів, досягає піка виразності через 2-3 дні й потім повільно регресує. За своїми проявами він нагадує алкогольний синдром відміни. Спостерігаються розлади сну аж до повного безсоння, пригніченість, тривога, дисфорія, перекручування зорового сприйняття, мимовільні м'язові посмикування, тремор рук і пальців, що прогресує, слабість, запаморочення, нудота, блювота, гіперемія обличчя, гіпергідроз, зниження маси тіла, коливання артеріального тиску (від значного підйому до різких колапсів при вставанні). Нерідко виникають розгорнуті генералізовані судомні напади, іноді епілептичний статус. Можливі психотичні стани за типом делірію або галюцинаторно-маячних психозів. Усе це обумовлює особливу обережність при лікуванні даної залежності. Седативні засоби (особливо барбітурати), щоб уникнути небезпечних для життя хворого ускладнень, відміняються поступово (на відміну від абстиненції при морфінізмі і гашишизмі).

Хронічна інтоксикація седативними і снодійними препаратами призводить до важких змін особистості хворих. Хворі то ейфоричні, добросердечні, то напружені, нестримані, злісні. До свого стану ставляться без критики. Стають неуважними, їх увага легко відвертається, не можуть зібратися з думками, у них знижуються пам'ять і рівень суджень. Хронічна інтоксикація снодійними може супроводжуватися диспепсичними явищами, шкірними висипаннями, трофічними порушеннями.

Зловживання холінолітичнми засобами

Останні десятиліття в наркологічній практиці стали зустрічатися особи, що зловживають лікарськими препаратами з холінолітичною дією — циклодолом (паркопан), атропіном, солутаном, димедролом та ін. У даній групі токсикоманів переважають особи молодого віку. Немедичне споживання холінолітиків може мати епізодичний характер, але це не виключає можливості формування психічної та фізичної залежності.

Після прийому цих препаратів розвивається стан гострої інтоксикації, що нагадує алкогольне сп'яніння. Відзначаються невмотивована веселість, прискорення мови, зміна сприйняття зовнішнього світу. З поглибленням стану сп'яніння виникає оглушення, порушується орієнтування в місці, часі, з'являються ілюзорногалюцинаторні переживання. Ілюзії і галюцинації (переважно зорові) носять сценоподібний характер. При циклодолевій токсикоманії майже завжди зустрічається феномен «зниклої сигарети», яку хворий наполегливо шукає (іноді «з'являються» і «зникають» інші предмети). При перших прийомах холінолітиків ілюзорногалюцинаторні розлади звичайно супроводжуються афектом страху, здивування, розгубленості.

Соматоневрологічні порушення в стані інтоксикації характеризуються сухістю слизуватих, шкіри, гіперемією шкірних покривів, тахікардією, коливаннями артеріального тиску, мидріазом (при зловживанні димедролом зіниці можуть бути звичайних розмірів), гнобленням сухожильних рефлексів, ослабленням конвергенції, ністагмом у крайніх відведеннях очних яблук.

При систематичному прийомі циклодолу в токсичних дозах соматоневрологічні розлади можуть стати стійкими. Спостерігаються нездоровий рум'янець на тлі блідості обличчя, червоні губи, м'язова скутість, мимовільні рухи і судомні посмикування окремих м'язових груп. Хода стає неприродною, скованою (ходіння на прямих ногах з випрямленою спиною).

Абстинентний синдром, що сформувався внаслідок прийому холінолітичних препаратів, виявляється емоційною лабільністю, дратівливістю, тяжким почуттям незадоволеності, зниженням працездатності. Соматовегетативні порушення представлені рудиментарно й виявляються гіпергідрозом, позіханням, тахікардією, диспепсичними явищами. Характерна зміна тонусу кістякової мускулатури: підвищення його з посмикуванням окремих м'язових груп на початку абстиненції змінюється надалі розвитком м'язової слабості.

Зловживання летючими розчинниками (F 18)

В останні роки в підлітків одержало поширення вдихання парів летючих органічних розчинників з метою ввести себе в особливий стан. До таких розчинників відносяться толуол, бензол, перхлоретилен, бензин і виготовлені на їх основі різні засоби побутової хімії (клей, фарби, плямовивідники, аерозолі).

Ейфорія виникає через 5 хвилин після початку вдихання і продовжується 15-30хв. На початковому етапі вдихання парів розчинників супроводжується підвищенням настрою з розгальмуванням, змазаним мовою, почуттям «ширяння". Потім відзначаються млявість, порушення координації, хиткість ходи, головні болі, зниження рефлексів, нудота, в окремих випадках блювота. При більш глибокій інтоксикації розвивається сплутаність свідомості, дезорієнтація, з'являються зорові галюцинації й інші порушення сприйняття, безпричинний сміх, плач. У цьому стані хворі можуть робити дії, небезпечні як для себе, так і для оточуючих: напасти на уявних переслідувачів або вистрибнути у вікно під впливом застрашливих видінь тощо. У стані гострої інтоксикації в хворих розширені зіниці, обличчя гіперемоване, склери ін’єцировані, відзначається частішання пульсу й подиху. Від одягу, волосся, шкіри хворих відчутно різкий хімічний запах, що зберігається протягом декількох годин. При більш глибокій інтоксикації можливий розвиток гострої токсичної енцефалопатії й коматозного стану. Токсичні дози мало відрізняються від ейфоризуючих, тому висока ймовірність смертельної інтоксикації або коми з наступною асфіксією.

При огляді підлітків звертають на себе увагу блідість обличчя з характерною «синявою» під очима, деяка «розладнаність» моторики. При неврологічному огляді виявляються ністагм (горизонтальний, вертикальний чи ротаційний), тремор рук, повік. Нерідко спостерігаються зниження пам'яті, інтелекту аж до деменції, низькі, примітивні інтереси й емоційне огрубіння. Також часто виникають порушення функції печінки, нирок, патологія кровотворної системи (анемія, різке прискорення СОЕ). В окремих випадках можливий розвиток гострого лейкозу, міокардіодистрофії.