2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Історія медицини	Знати основні етапи розвитку наркології, суспільного відношення до проблеми вживання алкоголю.
2.	Анатомія	Анатомія головного мозку
3.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
4.	Біохімія	Знати участь алкоголю в обміні речовин.
5.	Патологічна анатомія	Типи уражень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
6.	Патологічна фізіологія	Патологічні синдроми порушень центральної та периферичної нервової системи в умовах гострої та хронічної інтоксикації
7.	Фармакологія	Принципи лікування захворювань нервової системи внаслідок гострої та хронічної інтоксикації. Препарати з групи транквілізаторів, ноотропних, діуретиків, десенсибілізуючих, антихолінестеразних, вітаміни

3. Організація змісту навчального матеріалу.

1. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Етіологія, патогенез, епідеміологія. Патоморфологія. Клінічна класифікація.

2. Діагностика, диференціальна діагностика психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Лікування. Наслідки. Профілактика.

3. Алкогольне сп’яніння: діагностика, диференціальна діагностика, лікування.

4. Психози внаслідок вживання алкоголю. Етіологія. Патогенез. Патоморфологія. Клініка. Диференціальний діагноз. Лікування.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		60 хв.

Поняття, психоактивних речовин, феноменів вживання та залежності.

Психоактивна речовина — речовина, яка в разі її вживання впливає на емоційні реакції чи пізнавальні функції. До психоактивних речовин належать також наркотики, алкоголь, тютюн та психотропні препарати, що їх застосовують у психіатрії. Під цим терміном розуміють речовини, що не обов'язково зумовлюють залежність.

Зловживання алкоголем (пияцтво) — надмірне вживання алкоголю, що супроводжується порушенням соціальних норм. Має переважно немедичний характер, хоча деякі дослідники розглядають пияцтво як донозологічну стадію алкоголізму. Від алкогольної хвороби відрізняється тим, що при ньому немає залежності.

Хімічна залежність (аддикція) — залежність особи від того чи того хімічного агента, що проявляється потребою в його постійному вживанні . Розвиток хімічної залежності супроводжується значним зростанням толерантності. Перерви у систематичному вживанні психоактивної речовини зумовлюють своєрідні хворобливі стани, тобто абстинентний синдром (похмілля). Розрізняють психологічний та фізичний рівні хімічної залежності.

Поняття великого наркоманічного синдрому.

Великий наокоманічний синдром включає основні синдромальні прояви патологічних процесів, які розвиваються в організмі при зловживанні психоактивными речовинами (ПАР). Він має наступну структуру:

А) Синдром зміненої реактивності:

• Зміна форми вживання ПАР

• Зміна форми сп’яніння від ПАР

• Зміна толерантності до ПАР

• Зникнення захисних реакцій на передозування ПАР

Б) синдром психічної залежності:

• Психічний (обсесивний) потяг до ПАР

• Здатність досягнення психічного комфорту в стані інтоксикації

В) синдром фізичної залежності:

• Компульсивний потяг до ПАР

• Здатність досягнення фізичногог комфорту в стані інтоксикації

• Абстинентний синдром:

Г) Психотоксична дія ПАР – це зміни психічної діяльності при одноразовому вживанні наркотику та зміни особистості при тривалому вживанні.

Д) Соматотоксична дія ПАР – це усі різноманітні розлади соматоневрологічноі сфери, які виникають внаслідок зловживання ПАР.

Просте алкогольне сп'яніння, його ступені, надання медичної допомоги при гострих алкогольних отруєннях.

Просте алкогольне сп'яніння (або гостра алкогольна інтоксикація) – симптомокомплекс психічних, вегетативних та соматичних порушень, обумовлені дією алкоголю на організм.

Діагностика стану сп'яніння проводиться за допомогою клінічного обстеження і біохімічних методик. Клінічно оцінюються поведінка випробовуваного, його міміка, артикуляція, координація рухів, наявність запаху алкоголю та ін. Біохімічні експрес-методи засновані на визначенні наявності алкоголю у видихуваному повітрі (проби Раппопорта, Мохова–Шинкаренка, алкотести). Більш точним є кількісне визначення алкоголю в крові, сечі, у вмісті шлунка. Для цього застосовуються газорідинна хроматографія і спектрометрія.

Віповідно до концентрації алкоголю в крові виділяють три ступені простого алкогольного сп’яніння:

Легкий ступінь – виникає в раці концентрації алкоголю в крові від 0,5 до 1,5 ‰ (г/л). Характерні зниження активного гальмування ЦНС, відчуття психічного та фізичного комфорту, підвищення настрою, підвищення темпу мислення та мовлення з поверхновостю асоціацій, суб’єктивне відчуття підвищення працездатності, зниження критики до свого стану. Обличчя гіперемоване, з’являються перші координаторні порушення.

Середній ступінь - виникає в раці концентрації алкоголю в крові від 1,5 до 3,0 ‰ (г/л) і характеризується зниженням процесу збудження. Змінюється настрій від ейфоричного до дратівливого, невдоволеного. Знижується можливість правильно оцінювати навколишнє, сповільнюється темп мислення, судження стають поверхневими, пласкими, темп мови сповільнюється, мова стає змазаною, дизартричною, з’являються персеверації. Підвищуються пороги відчуття, особливо слухового, больового, температурного. Увага важкопереключаєма. Виникають певні транзиторні неврологічні розлади: атаксия, порушення координації рухів, гіпомімія. Вегетативні розлади: гіперемія змінюється ціанозом, блідістю. У деяких виникає нудота та блювота, як захисні знаки на передозування.

Важкий ступінь - виникає в раці концентрації алкоголю в крові від 3,0 до5,0 ‰ (г/л). Свідомість пригнічена від оглушення і сомноленції до коми. Виражені неврологічні порушення: атаксія, м’язова атонія, дизартрія, амімія. Виникають вестибулярні розлади: нудота, блювання, запаморочення, дзвін у вухах тощо. Можливі ілюзії та психосенсорні розлади. Знижується артеріальний тиск, температура тіла, слабшає серцева діяльність. Сп’янілий незабаром засинає наркотичним сном, іноді в незручних позах та невідповідних місцях. Під час наркотичного сну іноді буває мимовільне сечовипускання, дефекація, блювота. При концентрації алкоголю більше 5 ‰ (700 ммоль/л) може настати смерть від паралічу дихального центру.

Медична допомога при гострих алкогольних отруєннях:

• Промивання шлунка, сифонна клізма

• Ентеросорбенти

• Вітаміни (переважно групи В, внутрішньом’язово)

• Периферичні вазоділятатори

• Антидотна терапія (унітіол)

• Аналептики

• Інші кардіологічні препарати

• Засоби, що впливають на тканинний обмін

• Консультація лікаря-нарколога або медичної сестри з інформуванням (коротка профілактична інтервенція)

• Iнформування хворого та його родичiв через використання друкованих iнформацiйно-мотивацiйних матеріалів)

Патологічне алкогольне сп'яніння, діагностика, судово-психіатрична експертиза.

За своїм походженням відрізняється від типових алкогольних психозів. Воно зустрічається рідко і не залежить від попереднього зловживання алкогольними напоями. Оскільки ймовірність виникнення патологічного сп'яніння не залежить від кількості випитого спиртного, типові ознаки сп'яніння (порушення координації, розлад мови) не є обов'язковими. Патологічне сп'яніння виникає раптово. В особи, в якої були явні ознаки сп'яніння, після виникнення патологічного сп'яніння вони минають. Вона втрачає контакт із навколишнім, виглядає дивною, незвичною, часто не реагує на звертання до неї. Передумовами, що сприяють виникненню патологічного сп'яніння, є безсоння, стомлення, переживання з приводу конфліктних ситуацій.

Виділяють 2 основних варіанти патологічного сп'яніння:

— Епілептиформний варіант патологічного сп'яніння протікає із паморочним розладом свідомості, афектом страху, гніву й агресивною поведінкою. Вихід із психотичного стану, як правило, раптовий. Після закінчення стану психозу настає виражене виснаження (іноді сон) і спостерігається повна амнезія.

— При параноїдному варіанті патологічного сп'яніння в клінічній картині переважає маревна оцінка навколишнього, що виявляється в загрозливих висловлюваннях. Нерідко спостерігаються галюцинаторні переживання. Після даного психозу можливі окремі фрагментарні спогади про перенесений стан.

Здійснені в патологічному сп'янінні вчинки не є наслідком реальних мотивів і дійсних обставин і разом з тим рідко є хаотичними безладними діями. В основі таких учинків завжди лежать хворобливі імпульси, спонукання, уявлення. Насильницькі дії мають особливий, захисний для суб'єкта характер, вони звичайно спрямовані на усунення уявної небезпеки.