2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія відчуттів та сприйняття.
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до порушень відчуттів та сприймання.
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи.

3. Організація змісту навчального матеріалу.

7. Класифікація та визначення порушень відчуттів: гіперестезії, гіпестезії, анестезії, сенестопатії.

8. Класифікація та визначення порушень сприймання та уявлення: ілюзії, психосенсорні розлади, галюцинації.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30 хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з патологією відчуттів та сприймання на клінічних прикладах	18 хв.
4	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з патологією відчуттів та сприймання на клінічних прикладах	15 хв.
5	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Розлади відчуттів. Вони характеризуються рівнем сприйнятливості звичайних подразників, нейтральних для людини в нормальному стані. Кількісні розлади, до них відносяться: а) гіпестезія б) гіперестезія в) анестезія. Якісні розлади, до них відносяться: а) парестезії - збочена сприйнятливість звичайних подразників. б) сенестопатий - множинні, болісні, обтяжливі відчуття невизначеної локалізації. Безпредметні, що не мають причин, які констатуються соматичними методами дослідження. Нерідко поєднуються з іпохондричними розладами. Це трамплін для галюцинування.

Розлади сприймання діляться на: ілюзії, галюцинації та психосенсорні розлади. ● Ілюзії – помилкове сприйняття реальних речей або явищ, при якому віддзеркалення реального об'єкта зливається з хворобливим уявленням. Тому в таких випадках людині бачиться «інший предмет». У цьому полягає обман почуттів пізнання. Психічні ілюзії виникають на афективно зміненому тлі (страх, тривога, депресія). До 12 років вони не є патологією, а є мріями уяви. ● Галюцинації - сприйняття, що виникає без реального об'єкта сприймання. Вони бувають елементарні і складні, справжні і хибні.

Некритичність до галюцинаторних образів пов'язана з порушенням мислення. До елементарних галюцинацій частіше відношення критичне, оскільки вони залежать від осередкових уражень головного мозку. У віці до 9-10 років галюцинації рідкі. Патологічної сутністю галюцинацій В.С. Кандинський вважав збудження кори або її виснаження. Це підтвердив І.П. Павлов: в основі істинних і хибних галюцинацій лежать явища патологічної інертності збудження в різних аналізаторах головного кори. Об'єктивні ознаки галюцинування: погляд, міміка, жести, відчуженість від реального світу, заглибленість в переживання.

Соціальна сутність галюцинацій: вони обумовлюють соціальну небезпеку хворих (особливо страхітливі зорові, слухові, які коментують, імперативні, загрозливі та ін.) При функціональних і рефлекторних галюцинаціях відображення реального об'єкта не зливається з хворобливим уявленням, а співіснує з ним в сприйнятті до припинення дії реального подразника. Таким чином, уявлення відіграє велику роль і в пізнанні реального світу, і в розладах цього пізнання. У кожному акті сприйняття завжди бере участь і уявлення. Галюцинації виникають завдяки придбанню уявленнями панівного становища, внаслідок чого дійсні враження замінюються внутрішніми образами. Ці образи проектуються в реальний світ, і тим самим отримують властивість об'єктивності, властиве дійсності. Звідси виникає виняткова переконливість, з якою хворі говорять про свої псевдогалюцинаторні переживання. При псевдогалюцинаціях хворі вірять в суб'єктивність їх, але аніскільки не сумніваються в їх дійсності існування. Галюцинації ізольовано не виникають, а тільки як один із проявів психозу.

● Психосенсорні розлади - спотворення складних сприймань внаслідок порушення сенсорного синтезу при запальних або травматичних захворюваннях ЦНС.

Починають відзначатися у віці 6-7 років. До них відносяться: метаморфопсія - спотворення форми або величини сприйманих предметів і простору (мікро-, макро-, дісмегало-, порропсія); аутометаморфопсія («розлад схеми тіла») - спотворення форми і величини свого тіла. Метаморфопсіі відрізняються від ілюзій: і при них спотворено відображення реальних предметів, але при ілюзіях помилкове відображення реальних предметів поглинається мимоволі виникаючими хворобливими уявленнями. Що створює інший предмет.

Деперсоналізаційні розлади спостерігаються практично при всіх психічних захворюваннях, епілепсії, при межових станах, а також у легкій і короткочасної формі у психічно здорових людей при емоційних навантаженнях, соматичних захворюваннях, після пологів.

Для прояву деперсоналізації характерна втрата емоційного компонента психічних процесів . Це відноситься не тільки до класичних симптомів психічної анестезії: втрати почуттів до близьких, відсутності емоційного сприйняття навколишньої обстановки, природи, творів мистецтва і т. д., але і до деперсоналізації мислення, пам'яті, соматопсихічних деперсоналізації. У таких хворих думки проходять, не залишаючи сліду; немає відчуття їх закінченим, так як вони йдуть без емоційного супроводу, вони безликі; пам'ять але порушена, але немає відчуття впізнавання; колишні переживання, образи, думки тьмяні, як би стерті, тому здається, що в пам'яті нічого немає.

Деперсоналізація - це неспецифічна відносно нозології реакція, яка виникає при різних психозах, а також у хворих з межовими станами і у психічно здорових осіб в умовах сильного емоційного напруження (маються на увазі негативні емоції й афекти: тривога, страх, туга). У всіх випадках деперсоналізація в клініці межових станів і у психічно здорових осіб виникає після вираженої реакції стресу, викликаної важкою і гострою психотравмою. Зазвичай в цих випадках деперсоналізація не усвідомлюється як хвороба і виявляється випадково при зустрічі з психіатром або психоневрологом, обумовленої іншими причинами.