- •Політологія
- •1.2. Політика як соціальне явище
- •1.3. Історія розвитку політичної думки
- •1.4. Світовий політичний процес і традиційні суспільно-політичні течії
- •2.1. Політична сфера і політичне життя суспільства
- •Особливості економічного життя
- •Особливості політичного життя
- •Тоталітарне організоване суспільство
- •Риси політичного життя
- •2.2.. Політична діяльність
- •2.3. Політичні рішення
- •Акт проголошення незалежності україни
- •Проголошує
- •24 Серпня 1991 року Верховна Рада України
- •2.4. Політичний процес. Політичні зміни. Політичний розвиток
- •2.5. Політичні конфлікти, їх попередження та врегулювання
- •2.6. Політичне прогнозування
- •3.1. Суб'єкти і об'єкти політики
- •3.2. Людина 1 політика
- •3.3. Громадянське суспільство 1 держава
- •3.4. Політична суб'єктність етносів 1 націй. Сучасна етнополітика
- •3.5. Політичне лідерство
- •3. 6. Політична еліта
- •4.1. Теорія політичної системи суспільства
- •4.2. Політична влада
- •1. Здатність, готовність суб'єкта влади виявити політичну волю.
- •2. Охоплення всього полуничного простору взаємодією різних політичних суб'єктів.
- •3. Наявність політичних організацій, через які суб'єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність.
- •4. Осмислення політичного інтересу і політичних потреб.
- •5. Забезпечення соціального панування в суспільстві суб'єкта політичної влади.
- •6. Різноманітність ресурсів — політичних, економічних, соціальних, культурних, силових, суб'єктних та ін.
- •4.3. Політичні відносини
- •4.4. Політична організація суспільства. Держава - центральна інституція
- •4.5. Політичні партії та партійні системи
- •Залежно від специфіки генези та характеру організаційних структур можуть бути запропоновані такі типології політичних партій.
- •4.6. Громадські організації 1 рухи
- •4.7. Політичні режими: типологія та основні характеристики
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Політична свідомість
- •5.3. Політична ідеологій
- •5.4. Політична психологія
- •5.5. Політична культура
- •Розділ 6 Світова політика як система міжнародних відносин
- •6.1. Теорія та історія міжнародної політики
- •6.2. Принципи міжнародного права
- •6.3. Україна у сучасному світі
- •6.4. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Політологічний словник
- •Література
1. Здатність, готовність суб'єкта влади виявити політичну волю.
Підкреслюючи значення волевиявлення суб'єкта влади, слід зазначити, що його не можна абсолютизувати, оскільки це призводить до волюнтаризму в політиці.
Волюнтаризм у політиці означає позицію суб'єкта політики, який розглядає волю як головний чинник політики і спрямовує її на довільне вирішення політичних проблем. Волюнтаризм пов'язаний з перебільшенням ролі й значення політичної влади у суспільному житті, наділенням її безмежними властивостями при регулюванні та змінах соціальних умов.
2. Охоплення всього полуничного простору взаємодією різних політичних суб'єктів.
Територія, населення у поєднанні їх із владою становлять складові ознаки держави. Територія — просторова межа дії політичної влади. У цьому розумінні територія — не тільки географічне або етнографічне поняття, а й політична категорія, якій властивий публічно-правовий характер. Він полягає у тому, що територія, в межах якої державна влада здійснює свою волю, є складовим елементом держави, одним з основних виявів її сутності. У "Декларації про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) вказувалось на державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. В "Акті проголошення незалежності України" (24 серпня 1991 р.) підкреслюється: "Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України".
Територія входить у державу через людей, які на ній живуть і підкоряються цій владі. Сукупність індивідів і становить населення. Корінне населення держави іменують народом, на основі якого і формуються суб'єкти політики.
Політичний простір як територіальний характеризується тим, що в межах території влада повинна мати певні "кордони", які визначаються межами компетенції в досягненні цілей. У правовій державі політична влада ні в якому разі не повинна поширюватися на неполітичні "приватні" міжособистісні відносини. В цьому сутність справжніх громадянських свобод як свобод особистості від політичного нагляду і контролю. Саме тоталітарна влада характеризується порушенням межі власної компетенції. Введення влади у необхідні кордони, а це властиве саме правовій державі, можливе, якщо суб'єкти влади володіють необхідною компетенцією і культурою.
3. Наявність політичних організацій, через які суб'єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність.
Влада — засіб, за допомогою якого суб'єкти влади здійснюють політичний вплив на суспільство в цілому. Він може бути прямим або непрямим, відкритим або прихованим, з використанням засобів насильства (включаючи військово-політичні) або ненасильницьким, коротко- або довгостроковим. Використання політичною системою такого засобу, як влада, залежить від рівня зрілості її елементів — держави, політичних партій, рухів, інших громадських об'єднань, правильності їхньої політичної стратегії і тактики у внутрішній і зовнішній політиці, здатності сприяти суспільному прогресу.