1.3 Класифікація числівників
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Числівники, що означають кількість предметів, уживаються при іменниках. Коли числівник виражає абстрактно-математичну кількість, він уживається без означуваного слова. Кількісні числівники поділяються на власне кількісні, збірні, дробові та неозначено-кількісні. Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних.
До власне кількісних числівників належить насамперед 40 числових назв, оформлених як окремі слова. Це назви чисел від одного до десяти, назви чисел, кратних десяти, до ста, назви чисел, кратних ста, — до тисячі, мільйон, мільярд — і нуль. Комбінуючи ці сорок слів, можна назвати всі інші кількісні поняття [1, с. 150].
Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників, що позначають цілі числа у межах двох десятків та числівника тридцять. Вони означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле і доповнюють систему власне кількісних числівників синонімічними назвами.
Дробові числівники служать для вираження тієї чи іншої кількості частин від цілого. З синтаксичного погляду вони становлять сполучення кількісних числівників з порядковими, за винятком невеликої кількості простих і складних числівників, що виражають дробові поняття іншими засобами (пів, півтора, третина, чверть).
До неозначено-кількісних числівників належить невелика група слів, що позначають точно не визначену кількість: мало, багато, небагато, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять. Вони не становлять цілісної системи, як числівники означено-кількісні. Слова багато, небагато, мало, чимало можуть сполучатися і з абстрактними та речовинними іменниками, які з означено- кількісними числівниками не вживаються. Крім того, вони можуть виступати і в ролі прислівників, коли вживаються при дієсловах як обставини. У ролі неозначено-кількісних числівників можуть виступати й такі іменники, як безліч, сила, тьма, прислівники достатньо, досить, коли вони керують іменником у родовому відмінку.
Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Порядкові числівники, подібно до прикметників, змінюються за родами, числами і відмінками. У реченні числівники можуть бути різними членами речення: І один у полі воїн (підмет);Семеро одного не ждуть (підмет, додаток); Одна ластівка весни не робить(означення). Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, додатка, означення, обставини.
За структурою числівники поділяються на прості, складні та складені.
Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, три, сто, перший, третій ,сьомий, двоє, мало, багато.
Складними називаються числівники, що у своєму складі мають два корені: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот. Складеними називаються числівники, які містять в собі два і більше простих чи складених числівників: (двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий).
У давньоруській мові складені числівники утворювалися шляхом з'єднання простих і складних числівників за допомогою сполучників і прийменників. Протягом XIV і XV століть сполучники і прийменники поступово зникають зі складу числівників. Складені кількісні числівники утворюються шляхом поступового називання кількості тисяч, сотень, десятків і одиниць у напрямку від більшого до меншого (виняток становлять назви одиниць другого десятка).Якщо порядковий числівник утворюється від складеного кількісного числівника, то форми порядкового набуває тільки останнє слово. Решта числівників, що входять до складу порядкового числівника, залишаються у формі кількісного, наприклад: тисяча дев'ятсот тридцять сьомий. Відмінюються порядкові числівники як прикметники твердої групи.
Отже числівник як самостійна частина мови виражає кількість або порядок, змінюється за відмінками, деякі – за родами. Залежно від структури поділяються на прості, складні та складені, залежно від значення – на кількісні та порядкові. Історія виникнення числівників одна із найцікавіших серед усіх частин мови. Числівників якийсь час взагалі не було. Їх функцію виконували так звані лічильні слова. Тільки через деякий час, коли виникла соціальна потреба у товарно-грошових відносинах числівники стали досить розгалуженою системою. Взагалі розвиток цієї частини мови дуже тісно повʼязаний з розвитком науки та економіки у давні часи. На сучасному етапі розвитку цієї самостійної частини мови значних змін у її використанні не відбувається. Числівники є невідʼємною частиною технічних текстів, оскільки позначають кількість. За допомогою числівників записуються розрахунки, формули, порядок роботи, кількість матеріалів та інше. В практичній частині роботи розглянемо особливості використання числівників у технічних текстах металургійної галузі стосовно розподілу їх на розряди та особливості синтаксичного вживання числівників. На конкретних прикладах спробуємо дослідити відсоток використання розрядів числівників у навчальній літературі.
РОЗДІЛ ІІ ВИКОРИСТАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ В МЕТАЛУРГІЇ