3.2 Організація робочих місць. Вимоги безпеки до кабін керування

У цьому підрозділі необхідно розробити раціональну організацію робочого місця робітника, яке б забезпечувало високу ефективність та безпеку праці при виконанні кожної технологічної операції. На робочому місці необхідно передбачити площу для розміщення основного та допоміжного устаткування, а також відповідних пристосувань. Навести схему організації робочого місця:

• дати опис робочого місця, пульту і органів керування, їх розмірів і габаритів;

• описати конструкцію сидіння робітника;

• дати опис основних робочих поз і фізичних зусиль;

• показати схематично розміри окремих пультів керування з розташуванням на ньому важелів і кнопок з оцінкою їхньої важливості і частоти користування, а також колірного оформлення;

• оцінити колірне фарбування приміщення в залежності від його призначення і технологічного процесу, обґрунтувати необхідний колір фарбування приміщення;

• порівняти всі ергономічні параметри з вимогами ГОСТів;

• визначити відхилення і намітити чи розробити заходи щодо ліквідації невідповідності.

Основне робоче місце на крані – кабіна кранівника, з якої керують краном. Місце установки кабіни має бути таким, щоб крановик міг спостерігати за вантажозахоплюючим органом і вантажем у процесі всієї роботи крана, забезпечуючи безпеку людей, що знаходяться в робочій зоні, схоронність устаткування і будівель.

При розробці робочого місця машиніста треба дотримуватися основних вимог безпеки до систем керування, враховувати основні ергономічні вимоги щодо розміщення важелів керування, робочого крісла и панелі управління [27...37], брати до уваги основні принципи, які викладено в ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ " Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам". Конкретні рекомендації дано в ГОСТі 12.2.032-78 ССБТ «Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования» і ГОСТі 12.2.033-78 ССБТ «Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования».

Варто мати на увазі, що виконання ергономічних рекомендацій у дипломному проекті має бути таким, щоб їх здійснення могло бути не тільки конструктивно і технічно можливо, але й економічно доцільно.

3.3 Захист від шуму та вібрації

Боротьба із шумом і вібраціями полягає в застосуванні комплексу інженерно-технічних заходів, що випливають з аналізу шкідливих виробничих факторів, які мають місце в проектованому цеху (ділянці), на проектованому устаткуванні. Таким чином, від виявлення джерел і причин виникнення шуму і вібрації, оцінки їх інтенсивності залежить вибір заходів щодо зниження рівнів шуму і вібрації.

3.3.1 Захист від шуму

При розгляді цього питання слід приділити увагу тим заходам і засобам, які можуть використовуватися саме для проектованого обладнання.

При проектуванні, модернізації устаткування необхідно, насамперед, розробляти заходи, які зменшують шум в джерелі його виникнення (наприклад, застосування замість прямозубних шестірень косозубних, підвищення класів точності обробки і чистоти поверхні шестірень, заміну, коли це можливо, підшипників ковзання, металевих деталей деталями з пластмас і інших незвучних матеріалів, застосування примусового змащення тертьових частин та ін.). Лише потім слід наводити всі інші.

У необхідних випадках потрібно зробити розрахунок рівня шуму на робочих місцях, і якщо розрахунковий рівень шуму з урахуванням заходів щодо його зниження перевищує допустимі значення, мають бути дані рекомендації щодо використання засобів індивідуального захисту.