Пит. 12 Мотиваційно-потребова сфера особистості

Система мотивів, які виконують функцію спонукання, спрямування і регулювання діяльності, утворює мотиваційну сферу особистості. Мотиваційна сфера представлена:

• актуальними мотивами, які фактично спонукають до діяльності;

• потенційними мотивами, які сформовані, але не виявляються в діяльності.

Зауважимо, проте, що мотиваційна сфера людини динамічна, мотивація може посилюватися або послаблюватися. Можуть змінюватися ієрархія і стійкість мотивів. У мотиваційній сфері вирізняють три зони мотивації:

1. центральна зона, у межах якої незадоволені потреби, виступаючи в формі високозначущих мотивів, зумовлюють активну, напружену діяльність працівника;

2. зона мотивації, яка пов’язана з потребами, що постійно і легко задовольняються, значущість їх часто людиною недооцінюється, однак втрата одразу ж виявляє високу особистісну цінність;

3. зона мотивації, в основі якої лежать потреби, для задоволення яких поки що немає можливостей і вони не можуть викликати адекватної їм діяльності.

Управління трудовою поведінкою працівника повинно виходити з врахування особливостей цих сфер мотивації. Зокрема, зовнішнє стимулювання на різних етапах трудової діяльності може змінювати організацію спонукань працівника, переводити потенційні мотиви в зону активної мотивації.

Пит. 13 Соціальні ролі

Соціальні ролі – це набір стереотипів поведінки, які очікують оточуючі від людини, яка виконує дану роль.

Набір ролей; рольовий конфлікт; усвідомлення присутності внутр. світу в ролі;

злиття особистості з роллю.

Роль це не особистість, а швидше зображення за яким вона приховує те, що К. Юнг назвав персоною.

С-ма ролей утворює лише зовн. поверхневий шар особистості; основні психологічні колізії розгортаються на більш високих рівнях її ор-ції.

Розрізняють такі види соціальних ролей

• внутрішні-групові

• внутрішні-особистісні.

Пит. 14 Самосвідомість

Людина пізнає, усвідомлює не лише оточуючий світ, а й саму себе, для цього в псих. використ. терміни самосвідомість, я, я-концепція, я-образ, замість.

Самосвідомість

Не є однорідною стр-рою починаючи від У. Джеймса виділяють:

• «Я – об’єкт» - те, що людина знає про себе

• «Я – суб’єкт» - відношення до себе, уявлення який я; воно досить чітке; виявляється ситуації вибору у людей є мотив захисту власного «Я».

Людина отр. ін-цію про себе різними шляхами:

• Сприймання інших людей, порівняння з ними.

• Сприймання і оцінка іншими людьми.

• Поведінка в конфл. і екстремальних с-ціях

• Продукти власного в-ва, особл. творчого.

• Дружба, кохання.

• Пізнання внутр. світу героїв книг.

• Самоспостереження/інтроспекція.