Пит.4 Явища свідомості як предмет психології. Співвідношення предмету і методу в психології свідомості.

Свідомість - це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов’язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом,самосвідомістю,самоконтролем своєї поведінки і д-ті та передбачування р-тів останньої.

Свідомість є своєрідним поєднанням усіх найпростіших форм відображення реальності (сприйняття, відчуття, уявлення, поняття, почуття, дії) такою формою відображення реальності, для якої властиве узагальнення, і в якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов’язана з мовою.

Властивості свідомості:

• Ідеальність,універсальність,об’єктивність, предметність відображення

• Цілеспрямованість

• Активність,суспільність,знарядність свідомості

Функції свідомості:

• Пізнавальна (реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу, с-во і саму людину).

• Творчо-конструктивна (виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспр. перетворенні на цій основі дійсності, у ств., зокрема предметних форм, не існуючих в природі).

• Регулятивно-управлінська(забезп.розумне регулювання і самоконтроль пов. і д-ті людини, його взаємини із зовн. світом).

Пит.5 Поведінка як предмет психології. Біхевіоризм. Необіхевіоризм. Російська рефлексологія.

Поведінка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого ор-му чи групи ор-мів.

Біхевіори́зм (від англ. behavior — «поведінка») — один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.

Як «наука про поведінку» біхевіоризм прийшов на зміну емпіричній психології у ХХ ст. Новий напрямок намагався побудувати психологію не на ідеалістичній, а на матеріалістичній основі.

Біхевіористи вважали, що предметом психології може бути тільки поведінка людини, що виражається в доступному об'єктивному спостереженні матеріальних процесів, а не психічні стани. Біхевіористи не змогли побудувати дійсно наукову психологію, оскільки у своїх поглядах на поводження людини виходили з механістичного матеріалізму.

Необіхевіорізм - напрям в американській психології, який виник у 30-х рр.. ХХ в.

Сприйнявши головний постулат біхевіоризму про те, що предмет психології - об'єктивно спостерігаючі реакції організму на стимули зовнішнього середовища, необіхевиоризм доповнив його поняттям змінних проміжних факторів, слугуючих посередньою ланкою між впливом стимулів і відповідними м'язовими рухами. Слідуючи методології операціоналізма, необіхевиоризм вважав, що зміст зазначеного поняття виявляється в лабораторних експериментах за ознаками, що визначаються за допомогою операцій дослідника.

Необіхевіорізм свідчив про кризу «класичного» біхевіоризму, нездатного пояснити цілісність і доцільність поведінки, його регуляцію ін-цією про навколишній світ і залежність від потреб організму. Використ. ідеї гештальтпсихології і фрейдизму, а також павловского вчення про вищу нервову д-сть, необіхевіоризм прагнув подолати обмеженість вихідної біхевіористичної доктрини, зберігши, проте, її основну установку на біологізацію людської психіки .

Рефлексоло́гія (від рефлекс і д-гр. λογος — вчення) — напрямок російської та радянської психології в першій половині XX ст., виник як спроба побудови об'єктивного дослідження поведінки людини та тварин.

Назва з'являється в роботах В. М. Бехтерєва «Общие основы рефлексологии» (1918), «Коллективная рефлексология» (1921) та ін. Основною задачею науки було проголошено опис та пояснення поведінки людини на основі рефлексів. У теоретичних побудовах широко застосовувалися знання з фізіології організму та центральної нервової системи. Рефлекси розглядались як об'єктивне явище, викликане впливом середовища. Витоками рефлексології можна вважати роботи І. М. Сєченова («Рефлекси головного мозку») та І. П. Павлова. Зокрема, їм належить ідея застосовувати уявлення про рефлекси до явищ духовного та суспільного життя («всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження суть рефлекси» - Сєченов, «рефлекс цілі», «рефлекси рабства та свободи» - Павлов).