256 Сучасне людство: єдність і різноманіття

гічні тести, що застосовуються в наш час. Однак ніколи не була доведена відмінність між спадковими властивостями людських груп у тому, що стосується рис, які оцінюються тестами. В той же час був широко виявлений вплив природного, культурного та суспільного середовища на відмінності у відповідях на ці тести... Видається, що народи Землі мають однакові можливості для досягнення будь-якого рівня цивілізації та що відмінності між досягненнями різних народів мають пояснюватися цілком історією їхньої культури... Стосовно спадкових можливостей загального розумового розвитку і здібностей до культурних досягнень, так само як і відносно фізичних ознак, неможливо виправдати концепцію “вищих” і “нижчих” рас”.

ЗАПИТАННЯ 1. Як варіюють серед населення земної кулі колір шкіри, Й ЗАВДАННЯ форма волосся, будова обличчя?

2. Які народи світу мають найнижчий, а які найвищий зріст?

3. Чи існують закономірності географічного розподілу гематологічних, одонтологічних та дерматогліфічних ознак?

4. Що таке раса? Схарактеризуйте основні принципи расових класифікацій.

5. Наведіть основні ознаки великих рас.

6. Розкрийте поняття “перехідна раса”.

7. Дайте характеристику антропологічного складу наро­дів Європи.

8. Представники яких рас мешкають на теренах Азії?

9. Що властиве для фізичного типу корінних мешканців

Америки?

2. Які малі раси поширені на Африканському континенті?

3. Окресліть морфологічні риси народів Австралії та Океанії.

4. Коли почали формуватися расові ознаки?

5. В який історичний період у загальних рисах сформу­валися великі раси? Наведіть приклади тих расових ознак, що мають адаптивний характер.

6. Схарактеризуйте роль географічної ізоляції та змішу­вання у процесі расоутворення.

7. Чи змінювалися расові ознаки у процесі соціально- економічного розвитку людства?

8. Дайте визначення расизму.

9. Наведіть докази наукової неспроможності расистських уявлень про біологічну та психічну нерівноцінність рас.

je—V

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Алексеев В. П. География человеческих рас. Москва, 1974.

Алексеев В. П. Географические очаги формирования человеческих рас. Москва, 1985.

Алексеев В. П. Историческая антропология и этногенез. Москва, 1989.

Алексеева Т. И. Изучение человеческих рас в советской антропологии // Расы и народы. Москва, 1964.

Алексеева Т. И. Географическая среда и биология чело­века. Москва, 1973.

Бунак В. В. Раса как историческое понятие //.Тр. Ин-та антропологии МГУ. Москва; Ленинград, 1938. Вып. IV.

Бунак В. В. Человеческие расы и пути их образования // Сов. этнография. 1956. № Т.

Деникер И. Человеческие расы. Санкт-Петербург, 1902.

Дебец Г. Ф. Расы, языки, культуры // Тр. Ин-та антро­пологии МГУ. Москва; Ленинград, 1938. Вып. IV.

Дебец Г Ф. Опыт графического изображения генеа­логической классификации человеческих рас // Сов. этнография. 1958. № 4.

Зубов А А. Человек заселяет свою планету. Москва, 1963.

Зубов А. А. Этническая одонтология. Москва, 1973.

Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследст­венность и среда. Москва, 1993.

Расы и общество. Москва, 1982.

Рогинский Я’. Я., Левин М. Г. Основы антропологии. Москва, 1955.

Сегеда С. Л. Раси людини // Людина та її розвиток. Київ, 1995.

Хить Г. Л. Дерматоглифика народов СССР. Москва, 1983.

Хрисанфова E. - H., Перевожчиков И. В. Антропология. Москва, 1991.

Чебоксаров //. //., Чебоксарова И. А. Народы, расы, культуры. Москва, 1971.

Boyd W. C. Genetics and the races of man: An introduction to modern physical anthropology. Boston, 1950.

Czekanowski J. Człowiek w czasie i przestrzeni. Warszawa, 1966.

Piontek J. Struktura etniczna ludności świata // Antropolo­gia. Warszawa; Poznań, 1989.

Доба палеоліту (1 млн років тому — X тис. до н. е.)

Найдавніші сліди життєдіяльності людей на теренах України належать до ранньоашельської епохи. Ще кілька десятиліть тому вважалося, що витоки первісних міграцій на її простори слід шукати на південному сході (у Кавказькому регіоні). Однак дослід­ження багатошарової стоянки біля с. Королеве в Закарпатті, най­нижчий шар якої датується часом гюнцького зледеніння (близько 1 млн років тому), істотно змінили ці уявлення {В. Гладилін). Так, колекція ранньоашельських знахідок з Королеве, яка включає чопери, примітивні ручні рубила, різаки тощо, виготовлені з місцевої вулканічної породи, знаходить аналогії серед палеолітичних знарядь Передньої Азії (Убейдія) та Чехії (Бечов). Це підводить до висновку про те, що шляхи первинного заселення території України про­ходили через Балкани та Центральну Європу. Освоєння людиною українських теренів тривало і в наступну історичну епоху: в Закар­патті, Прикарпатті, Поліссі, Наддніпрянщині, Північно-Західному Причорномор’ї, Криму, Донбасі, Приазов’ї відомо кілька сотень мустьєрських місцезнаходжень. Деякі з них склалися на місцевій ашельській основі, інші пов’язані з черговими хвилями міграцій, що відбулися вже в мустьєрський час (В. Станко).

У 1924— 1925 рр. російський археолог та антрополог Г. Бони- Осмоловський виявив у гроті Кіїк-Коба два неандертальських похо­вання: дорослого та дитини. Поховання дорослого містилося в центрі житлової площадки у прямокутній ямі, заглибленій у скельну породу. Небіжчик лежав на правому боці, з підігнутими ногами, головою на північний схід. Неподалік знайдено поховання немов­ляти. Кістки обох скелетів збереглися погано.

На думку сучасних фахівців, поховання дорослого, вочевидь, належало жінці 35—40 років зростом 155— 159 см. У морфологічній