21 Формування антропології

ні тішеної там черепної кришки (товсті стінки, похилий лоб, роз­винутий надбрівний валик та ін.), стегнової, тазових та інших кісток, німецький природознавець К. Фульроттвисловив думку, що вони належали предкові сучасної людини. Її різко заперечував відомий анатом і патологР. Вірхов,заявивши, що так званийнеандерта- ісць— це патологічний суб’єкт сучасного фізичного типу з озна­ками дитячого рахіту та старечої деформації. А ще один німецький дослідник твердив, що в гроті був похований російський козак монголоїдної зовнішності, який брав участь у закордонному поході російської армії під час війни з Наполеоном... Суперечки довкола неандертальської знахідки пояснюються тим., що ще в середині минулого століття більшість європейських учених не вірили в існу­вання “допотопної” людини. І лише нові відкриття кісткових реш- іок палеоантропів на території Франції (Ля-Шапелль-о-Сен), Німеччини (Ерінгсдорф, Штайнгайм), Італії (Монте-Черчіо), Хор­ватії (Крапіна) тощо (кінець XIX — початок XX ст.) змусили скептиків переглянути свої позиції.

Ежен Дюбуа

Ще палкіші й непримиренніші дискусії викликали відкриття, »роблені послідовником еволюційного вчення голландським лікарем и анатомомЕ. Дюбуана острові Ява. Під час розкопок на березі річки Соло поблизу міста Трініль, що проводились упродовж 1891 — 1893 рр., він виявив масивну черепну кришку і стегнову кістку викопної істоти, яку назвавпітекантропом,тобто мавполюдиною. Псі спроби дискредитувати цю знахідку, до якихвдалисяВірхов га інші консервативно налаштовані вчені, зазнали краху. Однак сам Дюбуа, не витримавши нападок, впав у відчай і заховав свої

знахідки до сейфа, не допускаючи до них навіть своїх колег. А коли весь світ визнав слушність його поглядів, він оголосив їх помилко­вими.

Виникнення антропологічних товариств та їхня роль в історії науки про людину

Протягом 50—60-х років XIX ст. у багатьох євро­пейських столицях постали антропологічні товариства — перші на­укові осередки, що мали на меті всебічне вивчення людини.

Найпомітніший слід в історії антропології залишило Паризьке товариство, засноване 1858 р. французьким анатомом і хірургом П. Брока(1824— 1880). Брока включав у зміст антропології широкий комплекс природничих і частково гуманітарних наук, а саме: зооло­гічну антропологію, що займається визначенням місця людини в природі; описову антропологію, або етнологію, до завдань якої входить дослідження анатомічних, психологічних та соціальних рис населення земної кулі; загальну антропологію, або біологію людини, котра вивчає вплив зовнішнього середовища, спадковість, краніоло­гічні характеристики тощо. Таке широке трактування антропології.

Поль Брока

яке передбачає належність до неї власне антропології — науки про мінливість фізичного типу людини у часі й просторі; етнографії та первісної археології, було властиве і іншим представникам фран­цузької антропологічної школи.