206 Сучасне людство: єдність і різноманіття

Еволюційний принцип був розвинутий Е. Ейкіитедтом (1934), який розділив людство на три великі групи — лейкодермів (світло­шкірих), ксантодермів (жовтошкірих) та меланодермів (чорно­шкірих), виокремивши в їхніх межах головні расові комплекси (“кола рас”): ізольовані “бічні” раси, що відділилися ще на ранніх етапах расоутворення; “перехідні”, котрі поєднують риси кількох рас; і так звані “своєрідні”, які ухиляються від головного расового стовбура (табл. 20),

Таблиця 20

Класифікація рас (за е. Ейкіитедтом)

Лейкодерми

Меланодерми

Ксантодерми

європіди

полінезіди

айнуїди

веддіди

негріди

меланезіди

австраліди

пігміди

МОНГОЛ ІДИ

індіаніди

коісаніди

ескіміди

Кола рас “Бічні” раси Перехідні форми Своєрідні раси

До європідного кола рас входять:

а) депігментовані північні раси; північна й східноєвропейська;

б) центральні: альційці, динаріди, вірменіди й тураніди;

в) південноєвразійські: середземноморська, східна, індійська.

До негрідного кола рас входять:

а) контактна з європідами: ефіопська;

б) саванні: суданська, нілотська, бантоїдна;

в) тропічна гірська: палеонегроїдна.

До монголідного кола рас входять:

а) контактна з європідами: сибіріди;

б) північні: тунгіди, сініди;

в) південна: палеомонголоїдна.

На думку фахівців, схема Ейкіитедта загалом досить вдало поєднує морфологічні, географічні та еволюційні підходи до расової систематики. На близьких принципах базуються також класифікації

В. Бунака (1956) та Г. Дебеця (1958). Вони мають вигляд еволюційних куща й дерева. Обом схемам властива потрійна ієрархія: стовбур, з якого ростуть великі гілки (сучасні великі чи архаїчні малі раси, що у свою чергу розгалужуються на менші малі раси чи антропологічні типи). Переплетіння гілок на схемі Г. Дебеця, за автором, відбиває процеси змішування у расотворенні.

Великого поширення у фаховій, навчальній та науково-попу­лярній літературі набула расова класифікація московських учених Я. Рогінського та М. Левіна, вперше вміщена ними у підручнику “Антропологія” (1955). Тут виділено три великі раси: екваторіальна,

або австрало-негроїдна; євразійська, або європеоїдна; азійсько-аме­риканська, або монголоїдна, в рамках яких виокремлюються малі раси. Так, євразійська раса складається з атланто-балтійської, се­редньоєвропейської, індо-середземноморської, біломоро-балтійської та балкано-кавказької; екваторіальна — з бушменської, негриль- ської, негрської, меланезійської, ведоїдної, австралійської; азійсько- американська — з північ ноазійської, арктичної, далекосхідної, п і вден ноазійської, американської. Між євразійською й екваторіаль­ними расами розміщуються “перехідні” — південноіндійська та ефіопська, між євразійською та азійсько-американською — півден- носибірська та уральська, між екваторіальною й азійсько-американ­ською — курильська та полінезійська. В основі даної класифікації лежать географічний, морфологічний і частково еволюційний прин­ципи. Вона зручна й доступна для сприймання, однак значно посту­пається тим, які повніше враховують ієрархію расових комплексів.

Класифікація рас (за Я. Рогінським та М. Леніним)

Попри розмаїття расових класифікацій, перелік котрих можна було б продовжити, між ними є багато спільного. Як правило, вони розрізняють три великі угруповання: європеоїдів (лейкохроїдів,