158 Походження людини

Наведемо такі факти: на 16-ти із 25-ти кістяків ранніх неандер­тальців, виявлених в Європі, є сліди смертельних травм, завданих їхніми сучасниками, і канібалізму (основа деяких черепів розтроще­на — це робилося для того, щоб дістати і з’їсти мозок). Що ж до черепів пізніх “мустьєрців”, кількість яких значно більша, то по­шкодження, пов’язані з людожерством, виявлені лише на одному з них (печера Монте-Черчіо в Італії).

На завершальні етапи доби мустьє припадають також перші зафіксовані наукою прояви такої суто людської риси, як турбота про одноплемінників. Яскравою ілюстрацією нових взаємин у колек­тивах неандертальців є результати вивчення одного з чоловічих кістяків із печери Шанідар в Ірані (поховання Шанідар 1). Ще за життя ця людина отримала тяжке пошкодження лівого ока (його сліди збереглися на зовнішній поверхні очного яблука) і, на думку фахівців, осліпла. Права рука невдахи була ампутована вище ліктя, а та частина ліктьової кістки, яка залишилася, вкрай атрофована. До цього слід додати сильний артрит правої щиколотки, зрощений перелом однієї з кісток правої стопи і, нарешті, цілком стерті зуби. І при всьому цьому неандерталець дожив принаймні до 40 років і загинув лише внаслідок обвалу печери! Природно, що без постійної підтримки інших людей він не зміг би проіснувати й кількох днів. Ще один приклад: принаймні в останні роки свого життя неандер­талець із печери Ля Шапелль-о-Сен внаслідок враження хребта деформуючим артритом не міг брати участі в полюванні. Утім він регулярно вгамовував свій голод та спрагу, залишаючись повно­правним членом первісного колективу.

У свідомості палеоантропів вже з’явилися абстрактні уявлення, пов’язані з повсякденним життям, господарством, цілеспрямова­ністю дій при виготовленні знарядь праці та спорудженні житла. Замислювались вони і над сутністю буття, створивши у своїй уяві абстрактну картину навколишньої дійсності. Неандертальців хвилю­вала смерть одноплемінників: саме за доби мустьє з’явилися перші поховання, сліди котрих зафіксовані в Ле Мустьє, Ля Шапелль-о- Сен, Ля Феррасі, Спі-Сюрль’Орно, Шанідарі, Табуні, Схулі, Кафзе- ху, Тешик-Таші тощо. Небіжчиків ховали за певним ритуалом: їх розміщували головою на захід чи на схід, поруч клали крем’яний гостроконечник або якесь інше знаряддя, оточували кістками тварин, а іноді накривали кам’яною плитою чи лопаткою мамонта. Справжньою сенсацією стало поховання Шанідар IV: у могилі небіжчика, який помер приблизно 60 тис. років тому, знайшли... букети квітів! Причому з восьми видів рослин, виявлених біля кістяка, п’ять мали цілющі властивості, один був їстівним, а ще один — і цілющим, і їстівним водночас.