3. Культура Греції класичного періоду.

У V –IV ст. до н. е. грецька культура стала однією з найрозвиненіших в світі. Вона мала гуманістичне спрямування і впливала не лише на культурний розвиток тогочасного Середземномор’я, а і на світову культуру наступних поколінь. Важко переоцінити її значення і для сучасності.

У пошуках елементів, які об’єднують такі різні грецькі поліси в одну цивілізацію, В. Дюрант виділяє 5:

єдина мова з різними діалектами;

спільне інтелектуальне життя (літератори, філософи, науковці користувалися популярністю скрізь);

спільне захоплення спортом;

любов до прекрасного, яка вилилась у спільне мистецтво;

спільні релігійні обряди.

Грецька релігія, як ніяка інша, була антропоморфною. Свого заступника – бога мало кожне ремесло і мистецтво. Крім богів, в уяві греків існували демони, гарпії, фурії, феї, сирени, німфи. Богів греків можна поділити на 7 груп: боги неба, землі, родючості, тварин, підземні, прабатьки, герої –олімпійці.

Головне місце в цьому пантеоні займав Зевс – бог грози та блискавки. Сонцю поклонялись мало. Сама земля була богинею Герою. Тисячі богів і духів населяли землю, в тому числі бог пастухів Пан – рогатий і веселий, якого завжди супроводжували фавни та сатири.

Популярною в греків була богиня родючості Деметра. З нею пов’язаний міф про доньку Персефону, яку викрав у своє підземне царство Аїд.

Боги –олімпійці, згідно з міфологією, кинули жереб. Зевс витяг собі для порядкування небо, Посейдон –море, Аїд –підземні багатства. Ці боги не всемогутні, один протистоїть іншому, але Зевс тут головний, він глава світового порядку. Єдиним його недоліком є пристрасть до жінок, які народили йому багато дітей. Сам він з голови народив Афіну – символ дівочої цноти й богинею війни. У неї є брат Аполлон, бог сонця, музики, поезії, ідеал грецьких юнаків, та сестра Діана, богиня полювання, ідеал гречанок. Проте ця струнка і красива богиня ігнорує чоловіків, захоплюється лише тваринами.

Багато міфів і свят пов’язано з богом вина та родючості Діонісом, який помер, щоб врятувати людство. Існували ще другорядні боги: Гестія , Ірода – веселка, Гіпнос- бог сну та інші, а також 9 муз (Кліо – муза історії, Евтерпа – ліричної поезії, Талія – комічної драми, Мельпомена – трагедії, Ерато – любовної лірики, Полігімнія – гімнів, Уранія – астрономії, Калліопа – епічної поезії, Терпсихора – танцю).

Релігійні культи були різними. Хтонічних богів задобрювали похмурим ритуалом – їм приносили криваві жертви. Олімпійських богів вітали радісними святами. На відміну від Сходу, грецьке жрецтво підкорялося державі. Майно храмів, нерухомість, кошти й раби контролювались і керувалися державними особами. Семінарій не було, культові посади були виборними, як і всі інші, аби лише кандидат знав обряди, або купувалися за гроші. Греки не мали церкви, не було церковної ієрархії. Таким чином, церква і держава були єдині. Храми були загальнодоступними і священними. Богів шанували біля домашнього вогнища, поблизу гір та ущелин тощо. Статую бога сприймали як живого бога.

Щоб дізнатися цю волю наперед, греки зверталися до оракулів, які вгадували майбутнє, читаючи по зірках, тлумачачи сновидіння, досліджуючи політ птахів чи внутрішні органи тварин. Жоден військовий похід грецькі полководці не розпочинали не звернувшись до оракулів.

Афінський календар був релігійний, деякі місяці отримали свою назву від релігійних свят, які в справлялися в той період .

Загалом грецька релігія сприяла покращенню суспільної моралі, вшановуванню культу предків, а народження дітей робила священним обов’язком перед батьківщиною.

Ігри греків. Якщо релігії не завжди вдавалось об’єднати Грецію, то атлетиці - завжди. Люди сходилися в Олімпію, Дельфи, Коринф, Німею не стільки задля того, щоб поклонитися богам, скільки для того, щоб подивитися на змагання атлетів. Крім богів греки поклонялися здоров’ю, красі і силі, можливо, тому, що ця сила була потрібна, щоб захистити себе від ворогів та рабів. Відомі місцеві, муніципальні і загальноеллінські ігри з боротьби, хокею, плавання, гри в м’яч, перегонів тощо.

Найпопулярнішими були змагання атлетів в Олімпії, які запровадили в 776 р до н. е. на честь бога Зевса. (У 393 р. християни заборонили їх проводити, а у 1896 р. були відновлені Олімпійські ігри). Ці змагання супроводжувались ярмарками, виступами циркачів, змаганнями ораторів. Жінок і рабів на свято не допускали.

Грецька філософія. Філософська ідеалістична течія була заснована Сократом та його учнем Платоном. Вони стверджували, що є вічно існуючий божий розум, який створює світ гармонійним та ідеальним. Учень Платона Аристотель із Стагіри був не лише великим філософом, а вченим – енциклопедистом. Згідно з його вченням основою світу є матеріальне начало, але далі він повторював свого вчителя Платона, бо говорив, що воно пасивне і діє під впливом божественного розуму.

У період еллінізму виникло кілька філософських шкіл: стоїків, епікурейців та кініків, які відобразили ускладнення соціально – політичної обстановки, нестабільність в елліністичних державах та викликані цими процесами зміни грецького світогляду.

Театр та література. В VI ст. до н. е. були закладені основи грецької драми. За словами Аристотеля, комедія бере свій початок з “фалічної процесії”, яка була складником свята Діоніса. “Трагедія”, що в перекладі означає “пісня цапів”, спочатку була 1\4 вистави комедії, коли сатири співали посвяту Діонісу, і мала елементи оплакування смерті Діоніса та хвали воскресіння. В окремих містах вона супроводжувалася розтинанням цапа. Можливо, і слово “трагедія” походить від пісні, яку співали над трупом.

З драматургів цього часу в першу чергу виділяють трьох трагіків: Есхіла, Софокла та Еврипіда. Есхіл написав свій перший твір у 499 р. до н. е. в 26 років. Всього написав 70 драм, з яких збереглись лише 7. Найбільш відомі: “Прикований Прометей” та “Орестея”.

Головним храмом Акрополя був Парфенон. На західному фронтоні Парфенону зображено сюжет з міфу про перемогу Афіни над Посейдоном, з іншого боку зображено сюжети свята Панафіней.

Фідій, товариш Перікла, був великим скульптором і великим архітектором. Культура Греції являла собою великий крок у розвитку світової цивілізації, збагатила всесвітній прогрес плідними ідеями, образами, шедеврами, які увійшли в художню скарбницю людства.