18. Громадянська війна в сша і Реконструкція Півдня.

Характерною рисою соціально-економічного й політичного життя Сполучених Штатів Америки був компроміс буржуазії Півночі та фермерів Заходу з одного боку й рабовласників Півдня з іншого.

Виступи афро-американців охопили багато південних штатів. Однїєю з найбільш драматичних стала спроба Джона Брауна з загоном з 17 білих і 5 афро-американців підняти в жовтні 1859 р. повстання проти рабства в штаті Віргінія. Війська придушили цей заколот.

Водночас набула гостроти боротьба за владу, у ході якої промислова буржуазія Півночі прагнула зміцнити політичні позиції і покінчити з перевагою рабовласників у федеральних органах влади. На президентських виборах 1860 р. переміг республіканець Авраам Лінкольн. Його кандидатура була повністю неприйнятна для Півдня, оскільки влада переходила до рук противників рабства.

Прагнучи завдати удару до вступу Лінкольна на посаду, південні штати розпочали сецесію — відокремлення від Півночі. Першою 20 грудня 1860 р. вийшла з Союзу Південна Кароліна. Її приклад наслідували ще 10 штатів. 4 лютого 1861 р. скликаний ними Конвент утворив рабовласницьку державу — Конфедерацію американських штатів зі столицею в Ричмонді, на чолі з президентом Джефферсоном Девісом. У прийнятій тоді ж конституції рабство визнавалось природним станом афро-американців.

Після розколу в складі Союзу залишилося 23 штати. Вони займали 60% території і нараховували понад 59% населення. На Півночі зосереджувалася майже вся промисловість і більше 70% залізниць , тут концентрувалася значна частина банківського капіталу країни. Військово-економічний потенціал 11 бунтівних штатів поступався не лише за цими показниками. З 9 млн. чоловік, котрі проживали в Конфедерації майже 4 млн. були рабами, які прагнули повалення системи рабства. З початком Громадянської війни втечею рятувалося близько 500 тис. афро-американців.

Одним з найважливіших заходів у руслі нової політики Лінкольна став затверджений Конгресом 20 травня 1862 р. закон про гомстеди. Кожен американець усього за 10 доларів реєстраційного внеску міг одержати ділянку землі в 160 акрів (65 га) і через 5 років стати її власником. Це завдало відчутного удару по рабовласниках, які втратили можливість претендувати на невиснажені “вільні” західні землі, без чого екстенсивне плантаторське господарство не могло існувати. З іншого боку, через перспективу отримання землі військовий розгром Півдня виявився в інтересах значної кількості фермерів.

Антирабовласницький курс продовжила низка інших законів, прийнятих у 1862 р.: про недопущення використання федеральних військ для піймання і повернення рабовласникам рабів-втікачів, про заборону рабства в столичному окрузі Колумбія, про дозвіл призову до армії афро-американців. Вирішальний крок історичної ваги Лінкольн здійснив, підписавши Прокламацію про звільнення рабів на території бунтівних штатів з 1 січня 1863 р. У січні 1865 р. Конгрес затвердив XIII поправку до конституції, що забороняла рабство на всій території США. Основну політичну проблему, яка була приводом до Громадянської війни, вдалося вирішити.

Перший успіх до військ Півночі прийшов на початку 1862 р., коли армія Гранта, звільнивши від сил Конфедерації штат Кентуккі, зайняла територію уздовж Міссісіпі, а генерал Батлер оволодів Новим Орлеаном. Флот США розпочав блокаду узбережжя штатів-заколотників. Війна на морі ознаменувалася першою в історії битвою парових панцерників: “Меррімака” Півдня і “Монітора” Півночі.

Докорінний перелом у війні настав після перемоги, здобутої генералом Мідом над військами Конфедерації 1-3 липня 1863 р. біля Геттісберга в Пенсільванії. У липні цього ж року Грант після шестимісячної облоги захопив важливий опорний пункт на Міссісіпі місто Віксберг.

14 квітня 1865 р. під час вистави в театрі Форд у Вашингтоні президента Лінкольна переобраного в 1864 р. на другий термін, було вбито фанатичним прихильником рабства й агентом таємної служби Конфедерації актором Джоном Бутом.

Свою діяльність він розпочав з проголошення 29 травня 1865 р: амністії учасникам заколоту. З їх числа розпорядженням президента призначалися тимчасові губернатори південних штатів. Плантатори повсюди почали цькування колишніх рабів. Їх знаряддям стала утворена в грудні 1865 р. у штаті Теннесі терористична організація білих расистів Ку-клукс-клан. Вона очолювалася “великим магом”, у кожнім штаті був “великий дракон”, у кожнім графстві – “великий гігант”, а більш дрібні підрозділи очолювалися “великими циклопами”. Загроза реставрації влади Півдня змусила республіканців активізуватися. Після запеклої боротьби Конгрес у липні 1866 р. прийняв XIV поправку до конституції, що не дозволяла лідерам Конфедерації займати державні чи виборні посади, заборонила “чорні кодекси” й урівняла афро-американців у цивільних і політичних правах з білими. Вибори до Конгресу в листопаді 1866р. принесли перемогу Республіканській партії, яка отримала абсолютну більшість у Палаті представників і Сенаті. Це надало Реконструкції більш радикального характеру.

2 березня 1867 р. Конгрес прийняв закон про Реконструкцію, а пізніше ще 3, що деталізували його положення.

Після того як плантаторські кола південних штатів і Демократична партія, яка відбивала їхні інтереси, примирилися з підсумками війни й стали на шлях адаптації до нових соціально-економічних умов, а буржуазія Півночі та Республіканська партія усвідомили незворотність політичної перемоги, почалося згортання Реконструкції.

Лідери республіканців і демократів домовилися, що Хейс у порядку компенсації за президентство відкличе федеральні війська з південних штатів, передасть контроль за розподілом федеральних посад на Півдні демократам, виділить субсидії на розвиток там економіки. Так завершився період Реконструкції.

Громадянська війна 1861-1865рр мала велике значення для подальшого розвитку Сполучених Штатів Америки. Було збережено національну єдність країни, а ліквідація рабства – головне її соціальне завоювання.