Тема 3. Фінансова система держави

Фінансові відносини, що виникають при розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту, є надзви­чайно різноманітними, але їх можна поділити за певними ознаками. Цей поділ знаходить своє відображення у побудові фінансової системи.

Фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер фінансових відносин, яким притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Фінансову систему можна розглядати як за внутріш­ньою будовою, так і за організаційною структурою.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених, але взаємопов'я­заних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (рис. 1).

Кожна сфера та ланка фінансових відносин характе­ризується особливими рисами і має певне призначення.

Особливістю фінансів комерційних підприємств є те, що вони працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат на основну діяльність, а також на її розширення і розвиток. Такі підприємства працюють, головним чином, у сфері матеріального вироб­ництва, торгівлі. Але в сучасних умовах переходу до ринку і в сфері нематеріального виробництва деякі організації будують свою діяльність на засадах комерції (лікувальні, видавницькі, навчальні заклади тощо). Комерційні під­приємства є основними платниками податків до бюджету, а також внесків у державні цільові фонди.

До некомерційних належать установи, які надають послу­ги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату, яка не відшкодовує їхніх затрат. Це -лікарні, школи, дитсадки, музеї, бібліотеки тощо Метою діяльності таких установ не є отримання прибутку і, таким чином, платежі в бюджет у них є дуже незначними або взагалі відсутні. Головним джерелом фінансування видатків таких установ є бюджетні кошти, тому ці установи називаються бюджетними.

Громадські організації та доброчинні фонди - це добро­вільні об'єднання громадян за професіями, інтересами, захопленнями. Для фінансів громадських організацій і доброчинних фондів характерною є відсутність комерційної діяльності (а отже, і доходів від такої діяльності) та відсутність державного фінансування. Головним джерелом доходів таких організацій є вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування. Хоча громадські організації не мають права займатися комерційною діяль­ністю, вони можуть мати у власності комерційні під­приємства, які спрямовують їм частину отриманого доходу. Найбільш масовими і популярними серед громадських організацій є політичні партії, професійні спілки, товариства діячів мистецтв, спортивні товариства тощо.

У сфері державних фінансів центральне місце посідають бюджети, сукупність яких утворює бюджетну систему. До неї входять: Державний бюджет України, бюджет Авто­номної республіки Крим та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, селищні, сільські). Всього в Україні налі­чується понад 10 тис. бюджетів. За допомогою них перероз­поділяється майже половина валового внутрішнього продук­ту України. Головним джерелом доходів бюджетів є податки і обов'язкові збори, а також неподаткові надходження (доходи від зовнішньоекономічної діяльності, доходи від конфіскованого майна та контрабанди, штрафи тощо). Використовуються бюджетні кошти на розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону, управ­ління, створення державних резервів.

Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпо­рядженні центральних та місцевих органів влади. В систему державних цільових фондів України входить біля 20 фондів. Найбільшими з них є: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими народженням і похо­ванням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Державний інноваційний фонд; Фонд соціального захисту інвалідів; Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Державний кредит - це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Існування державного кредиту обумовлене постій­ним протиріччям між потребами держави і її фінансовими можливостями, хронічною нестачею централізованих фінансових ресурсів і, зокрема, бюджетним дефіцитом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. Існування держав­ного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов'язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями. Таким чином, державний борг є внутрішнім і зовнішнім. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. В соціально орієнтованій ринковій економіці, до якої прямує Україна, розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Доходи домогосподарств формуються, в основному, із наступних джерел:

• заробітна плата працюючих членів;

• соціальна допомога та пенсії;

• доходи від підсобних господарств і присадибних ділянок;

• доходи від власного бізнесу;

• дивіденди та відсотки від цінних паперів;

• проценти від банківських вкладів тощо.

Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, що свідчить про низький рівень життя. Обмеженість фінансових ресурсів домогосподарств не дає змогу реалізувати соціально-культурні потреби кожної людини, одержати якісне медичне обслуговування тощо.

До організаційного складу фінансової системи входять:

1) органи управління:

• Міністерство фінансів;

• Державна податкова служба;

• Державна контрольно-ревізійна служба;

• Державне казначейство;

• Пенсійний фонд;

• Рахункова палата Верховної Ради України;

• Аудиторська палата;

• Комітет з нагляду за страховою діяльністю.

2. фінансові інститути:

• Національний банк;

• комерційні банки;

• небанківські кредитні установи;

• страхові компанії;

• міжбанківська валютна біржа;

• фондова біржа;

• фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Принципами побудови фінансової системи є:

• принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної еко­номічної і фінансової політики;

• принцип функціонального призначення ланок, який вира­жається в тому, що в кожній з них вирішуються свої зав­дання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів та апарат управління.

Процес створення фінансової системи в Україні є тривалим і надзвичайно відповідальним, адже недосконала фінансова система справлятиме негативний вплив на всю економіку держави.

Найважливішими проблемами розвитку фінансової системи України на сучасному етапі є:

• відсутність політики захисту вітчизняного товаровиробника;

• відсутність ефективної державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу;

• недосконала процедура банкрутства підприємств;

• недосконалість діючої системи оподаткування;

• необхідність посилення контролю за сплатою податків;

• контроль за цільовим і раціональним використанням бюд­жетних коштів;

• зменшення видатків на управління;

• зменшення дотацій збитковим підприємствам;

• відокремлення державних цільових фондів від Державного бюджету;

• зменшення розмірів відрахувань у державні цільові фонди та їх кількості;

• нестача тимчасово вільних коштів у підприємств і населення;

• зміцнення довіри до державних цінних паперів;

• необхідність створення належної інфраструктури фінан­сового ринку;

• раціональне використання коштів, залучених за допомогою державного кредиту.