61

2.8. Освітлення виробничих приміщень

Таблиця 2.12

Основні світлотехнічні поняття

Світловий потік (Ф)	Потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм).
Сила світла (І)	Визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ω), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд).
Яскравість (В)	Характеризується відношенням сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться. Одиницею яскравості є ніт (нт).
Освітленість (Е)	Відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до пло- щі цього елементу. За одиницю освітленості прийнято люкс (лк).
Фон ()	Поверхня, що безпосередньо прилягає до об’єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон вважається світлим при >0,4, середнім – при=0,2–0,4 і темним, якщо<0,2.
Видимість (v)	Характеризує здатність ока сприймати об'єкт. де k - контраст між об'єктом і фоном; kпор - пороговий контраст
Контраст (k)	Характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта розпізнавання (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процессі роботи) та фону.

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи; - не повинно чинити засліплюючої дії; - забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості; - не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих); - повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються; - не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів; - повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

2.36. Класифікація видів виробничого освітлення

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

2.8.1. Природне освітлення

До переваг природного освітлення можна віднести те що воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

До недоліків відносять – непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

, %

де Е_вн - освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Е_звн - освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами (СНиП П-4-79)”.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення (рис.2.42); при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Рис.2.42. Криві розділу освітленості в приміщеннях при різних видах

природного освітлення: а) односторонньому боковому; б) двосторонньому боковому; в) верхньому; г) комбінованому