7. Корінь, його функції, морфологічна та анатомічна будова. Типи коренів та кореневих систем.

Корінь — це осьовий вегетативний орган вищих рослин з радіальною симетрією, позитивним геотропізмом, негативним геліотропізмом та здатністю до необмеженого наростання, завдяки діяльності апікальної меристеми, яка покрита кореневим чохликом.

Корінь виконує такі основні функції: ґрунтове живлення рос­лин — всмоктування води і поживних речовин з ґрунту; механічну – закріплення рослини в ґрунті; провідну (забезпечується провідними тканинами осьового циліндра); запасаючу — накопи­чення запасних поживних речовин (жоржина, морква, буряк) при цьому корінь змінює свій вигляд; синтетичну — тут відбувається первинний синтез деяких речовин (амінокислот, гормонів, алка­лоїдів та ін.); симбіотичну — забезпечує взаємодію з коренями інших рослин, грибами та мікроорганізмами (за допомогою гор­монів та інших фізіологічно активних речовин); видільну (вугле­кислий газ, органічні кислоти, слизи, амінокислоти та ін.); слу­жить вегетативному розмноженню рослин.

У будові молодого кореня виділяють такі морфолого-генетичні зони: зона поділу клітин, яка покрита кореневим чохликом (зона ембріонального росту); зона розтягування, або зона росту; зона ко­реневих волосків або зона поглинання чи диференціації; зона прове­дення або зона утворення бічних коренів чи зона галуження.

За зовнішнім виглядом корені мають відповідну форму. Зустрічаються корені ниткоподібної або шнуроподібної форми, рідше зустрічаються товсті корені — конусоподібної, веретеноподібної (морква, петрушка), ріпоподібної (редиска) та інших форм.

У більшості рослин чітко виділяються ростові корені (вони потужні, товсті, швидко видовжуються і проникають в грунт) та всисні корені (утворюються як бічні, вони короткі, недов­говічні). По відношенню до субстрату розрізняють корені: земляні, водяні, повітряні та гаусторії (присоски рослин-паразитів). За походженням корені бувають головний, бічні та додаткові.

Сукупність усіх коренів рослин — головного, бічних та додаткових утворює кореневу систему рослин. Тип кореневої системи — це спадково закріплена ознака.

За морфологічною будовою виділяють декілька типів кореневих систем.

Стрижнева коренева система — це така, що має добре роз­винений головний корінь, який виділяється своїм ростом і по­тужністю серед решти коренів, тобто утворена системою голов­ного кореня

Мичкувата коренева система — має такі ознаки: головний корінь сповільнює свій ріст або завмирає, не розвинений, а ос­новну масу коренів утворюють додаткові корені, тобто вона ут­ворена системою додаткових та бічних коренів.

За походженням виділяють також кілька типів кореневих систем.

Первинно-гоморизна коренева система утворена виключно додатковими коренями, а головний корінь у таких рослин не утворюється.

Вторинно-гоморизна коренева система також утворена лише додатковими коренями, але на відміну від первинно-гоморизної кореневої системи тут утворюється головний корінь, який в процесі росту пригнічується і згодом відмирає. Алоризна коренева система утворена головним, бічними та до­датковими коренями.

Розрізняють кореневі системи і за характером розподілу у ґрунтових горизонтах.

Поверхневі кореневі системи — це ті, що закладаються близь­ко до поверхні землі.

Глибинні кореневі системи — у яких основна маса коренів за­лягає на значній глибині.

Універсальні кореневі системи — у яких корені розподілені рівномірно по всіх ґрунтових горизонтах.