Gos_biologi / ботаніка / 1

Жива диференційована рослинна клітина складається, як прави­ло, з трьох основних частин: добре вираженої і міцної полісахаридної оболонки, протопласта (живого вмісту клітини) і вакуолі (простору в центральній частині клітини, виповненого клітинним соком) (рис.-8).

Клітинна оболонка — продукт діяльності цитоплазми. Вона вкри­ває клітину, захищає її від зовнішніх впливів і регулює надходження і транспорт речовин з однієї клітини в-іншу.

До складу протопласта входить цитоплазма (безбарвний біоло­гічний колоїд), в якій знаходяться різноманітні структурні компоненти (пластиди, мітохондрії, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, мікротільця, сферосоми, рибосоми, мікротрубочки та мікро-філаменти), що мають спільну назву — органели, або органоїди.

Протоплазматичним компонентом є також ядро — центр регуляторної діяльності клітини.

Як у протопласті, так і в клітинному соці можуть бути тимчасові компоненти — включення, до яких належать запасні поживні речовини у твердому стані (крохмальні та білкові зерна, кристали, краплини олій тощо).

процеси — синтез і дихання, проникність і ріст, подразливість і рух тощо. Цитоплазма — напіврідка прозора і в'язка гомогенна маса з таким хімічним складом: вода — 80-90%, білки — 10-12%, ліпіди — 2-3%. сахариди — 1-2%, мінеральні речовини — 1-1,5%. Відносно тонкий пристінний шар цито­плазми відмежований від оболонки клітини плазмалемою. Від внутрішніх порожнин, виповнених клітинним соком, цитоплазму відділяє тонопласт (вакуолярна мембрана). Основна маса цитоплазми знаходиться в середньому шарі, який називають гіалоплазмою (мезоплазмою).

Плазмалема і тонопласт є біологічними мембранами; вони скла­даються з упорядкованих білкових та ліпідних шарів, або білково-лі­підних асоціацій. Мембранам властива вибіркова проникність (напів-проникність) і здатність до активного транспорту речовин навіть проти градієнта концентрації.

Ендоплазматичний ретикулюм (ендоплазматична сітка).

Ретикулюм — це розгалужена і взаємозв'язана система канальців, трубочок, пухирців та плоских цистерн різного розміру і форми (рис. 9). Стінки цих трубочок і канальців сформовані мембранами, які морфологічно і функціонально зв'язані з пограничними мембранами цитоплазми, ядерною оболонкою та іншими органелами клітини. Ендоплазматична сітка являє собою зону високої фізіологічної актив­ності. В ній синтезуються ліполротеїди та інші речовини. Зокрема, пухирці, цистерни і короткі канальці, поверхня яких вкрита рибосо-

мами, здійснюють біосинтез білкових макромолекул. Вважають, що наявність ендоплазматичної сітки забезпечує клітину великою внут­рішньою мембранною поверхнею, що сприяє більш ефективному і швидкому протіканню реакцій, а також процесів внутрішньоклітинного і міжклітинного транспорту речовин.

Апарат Гольджі. Серед ультраструктур цитоплазми мембранної природи велике значення має апарат Гольджі — багатоярусна сис­тема плоских порожнистих дископодібних цистерн (диктіосом), які до периферії потовщуються і утворюють трубчасті відростки. До складу апарату Гольджі входить система дрібних пухирців, які відшнурову-ються від диктіосом і направляються до периферії клітини (рис. 10).

В 1958 р. відомий французький цитолог Р. Бюва достовірно вста­новив наявність апарата Гольджі і в клітинах рослинних організмів. У рослинних клітинах, особливо меристематичних, буває до 15 апаратів Гольджі, які беруть участь у формуванні первинної клітинної оболонки. Крім цього, апарат Гольджі здійснює накопичення і транспорт білків, жирів, вуглеводів.

У рослинних клітинах виявлено також інші субмікроскопічні мем­бранні структури — лізосоми, сферосоми та мікротільця. Всі вони є похідними цитоплазми або вакуолей і виконують специфічні функції.

Лізосоми. Лізосоми являють собою цитоплазматичні структури (розміром 0,2-0,8 мкм), вкриті одношаровою мембраною. Вони мають вигляд пухирців і містять гідролітичні ферменти, які руйнують частини клітини, що відмирають у процесі її життєдіяльності.

\!

Рис. 10. Модель просторового зображення апарата Гольджі: 1 — плоскі мем­бранні структури, 2 — сітчаста структура мембранних порожнин, 3 —пухирчасті відростки

Сферосоми. Сферосоми — дрібні сферичні утворення (діаметром 1-1,5 мкм), що часто зустрічаються в рослинних клітинах. У сферосомах виявлено ферменти ліпідного обміну (зокрема ліпазу) та значну кількість

2