5. Характеристика і функції покривних тканин. Будова та функціонування продихів.

Покривні тканини. Покривні тканини захищають рослину від безпосереднього впливу несприятливих зовнішніх факторів і одно­часно забезпечують газообмін із середовищем. Особливе значення покривні тканини мають для надземних органів —- листків, квіток, пло­дів, пагонів тощо.

Серед покривних тканин виділяють три групи:

1. Група зовнішніх тканин з переважанням функцій регуляції газо­ обміну, транспірації та механічного захисту (власне покривні ткани­ ни — епідерма, перидерма, кірка);

2. Група зовнішніх тканин з переважанням функції поглинання

(епіблема коренів, веламен);

3. Група внутрішніх тканин з переважанням функцій розмежування та регуляції проходження речовин (ендодерма, екзодерма, клітини обкладки судинних пучків).

Епідерма — це первинна покривна тканина листків, квіток, дея­ких плодів, а також пагонів багатьох трав'янистих рослин Певний час молоді пагони деревних і чагарникових рослин теж вкривав епідерма.

Продихи. Процеси газообміну між внутрішніми тканинами і зов­нішнім середовищем здійснюються через спеціальний апарат транс­пірації — продихи. У більшості рослин вони утворені двома замикаю­чими клітинами бобоподібної форми, а в злаків і осок — гантелепо-дібними клітинами. В обох випадках парні клітини продиху міцно з'єд­нані між собою тільки кінцями, середні ж частини утворюють проди­хову щілину, розміри якої контрольовано змінюються і регу­люють тим самим інтенсивність газообміну і транспірації відповідного органа. Оболонки замикаючих клітин потовщені нерівномірно.

Первинною покрив­ною тканиною є також ризодерма (епібле­ма) — одна з важливих у функціональному відношенні тканин кореня; зав­дяки їй корінь всмоктує воду і розчинені в ній мінеральні речовини.

У багаторічних надземних органів рослин первинна покривна тка­нина (епідерма) змінюється на вторинну — перидерму. Вона виникає в результаті діяльності коркового камбію (фелогену), що закладається під епідермою.

У більшості деревних порід є ще й третинна покривна тканина — кірка.

6. Провідні тканини, їх загальна характеристика.

Провідні тканини. Наявність у рослин ґрунтового і повітряного живлення сприяла утворенню двох типів провідних тканин, які забез­печують рух речовин у тілі рослин у двох протилежних напрямках. Так, по ксилемі здійснюється висхідна течія: транспорт води і розчинених у ній мінеральних речовин із кореня до всіх органів рос­лини. Низхідна течія розчинених органічних речовин, що надходять від листків, здійснюється по флоемі.

Ксилема складається з власне провідних елементів — трахей (су­дин) і трахеїд, а також живих паренхімних клітин та механічних еле­ментів у вигляді волокон.

Флоема, як і ксилема, складається з власне провідних (ситовидні клітини, ситовидні трубки з клітинами-супутниками) та непровідних (флоемна паренхіма, флоемні волокна) елементів. Основними компо­нентами провідної флоеми покритонасінних є ситовидні трубки з клі­тинами-супутниками.