12. Загальна характеристика Царства Гриби (Fungi). Особливості будови грибної клітини та вегетативного тіла грибів. Відозміни гіфів та міцелію.

Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів.

Вегетативне тіло грибів складаєть­ся з окремих ниток — гіфів (від грецьк. гіфе — тканина) і назива­ється грибницею, або міцелієм (від грецьк. мікес — гриб). Міцелій має різну тривалість життя: від кількох діб (цвілеві гриби) до бага­тьох років (шапкові гриби). Грибниця, як правило, займає велику площу.

За внутрішньою будовою міцелію гриби поділяються на нижчі та вищі. Вегетативне тіло нижчих грибів складається з простих або розгалужених гіфів, що не мають клітинних перегородок, тобто одноклітинні (або неклітинний міцелій) і багатоядерні. Спори утво- рюються у спорангіях. До нижчих грибів належать класи: хитри-діоміцети, ооміцети, зигоміцети.

Вегетативне тіло вищих грибів багатоклітинне. У клітині одне, два або багато ядер. Спори, що утворюються на поверхні тіла, нази­ваються конідіями (від грецьк. копія — пил і еідос — вигляд). Вищі гриби утворюють спеціальні органи спороношення: аскомі­цети — аски (від грецьк. сакос — мішок), базидіоміцети — бази­дії (від грецьк. базидіон — невелика основа), у яких після статево­го процесу утворюються відповідно аскоспори і базидіоспори. До вищих грибів належать класи: аскоміцети, базидіоміцети, деит ритоміцети.

За типом живлення гриби поділяються на сапрофітів (при­близно три чверті) і паразитів. Сапротрофи всмоктують речовини всією поверхнею гифів. Паразити живляться за допомогою вирос -та-присоски — гаусторії. Паразитів поділяють на екзо- і ендопа­разитів. Ектопаразити живуть на поверхні організмів (мучниста роса тощо), а ендопаразити живуть у тілі (міжклітинні — іржасті гриби, внутрішньоклітинні — синхітрія). На рослинах паразитує приблизно 10 тис. видів, на тваринах — близько 300 видів.

Багато видів грибів вступає до позитивного симбіозу з вищи­ми рослинами, іноді — з тваринами. Гриби з коренями вищих рослин утворюють мікоризу (від грецьк. мікес — гриб і ризос — корінь), або грибокорінь. Мікориза характерна для більшості кві­ткових рослин (не менше 90%). Мікориза зустрічається у всіх вищих рослин, крім водяних, паразитичних, осокових і хресто­цвітих. Гриб активує ферменти рослини, постачає деякі неорганіч­ні сполуки та речовини, що прискорюють ріст, зв'язує вільний азот, сприяє вуглеводному обміну рослин, допомагає рослині засво­ювати важкодоступні речовини ґрунту. Рослина дає грибу коре­неві виділення, органічні речовини (переважно цукри), кисень, сприяє проростанню спор. Розрізняють ектомікоризу (зовнішню), ендомікоризу (внутрішню) і зовнішньо-внутрішню. Ектомікори-за — це оплетені корені рослин гіфами грибів зовні. Може про­никати в міжклітинники, але не в середину клітини. Вона замі­нює рослині кореневі волоски, які при цьому не розвиваються. Зовнішня і зовнішньо-внутрішня мікоризи зустрічаються в дерев і кущів, іноді — трав. Ендомікориза — нитки гіф гриба прони­кають усередину клітин корової паренхіми. Іноді гіфи гриба пе­ретравлюються всередині клітини. Грибний чохол навколо коре­ня не утворюється, кореневі волоски не відмирають. Широко роз­повсюджена, характерна для більшості квіткових рослин. Розви­вається в багатьох видів трав'янистих рослин і дерев (злаків, цибулі, суниць, томатів, волоського горіха, винограду, яблуні, груші тощо). Види таких родин, як Верескові, Грушанкові та Орхідні, не можуть без мікоризи існувати.

Розмножуються гриби статево і нестатево. Нестатеве розмно­ження — вегетативно й утворенням спор і зооспор, статеве — злит­тям чоловічих і жіночих гамет з утворенням зиготи. Вегетативне розмноження відбувається частинами міцелію або брунькуванням. Для грибів характерні різні форми статевого процесу: ізо-, гете­ро-, оогамія і особлива форма — зигогамія — між двома гаплоїдни­ми гіфами грибів і нагадує кон'югацію. У життєвому циклі грибів розрізняють гаплоїдну і диплоїдну фази.