13. В.І. Загв´язинський групує і характеризує закони навчання, які мають об´єктивні джерела виникнення і діють у будь-яких ситуаціях навчального процесу:

—закон соціальної зумовленості цілей, змісту та методів навчання. Він розкриває визначальний вплив суспільства через соціальне замовлення освіті на зміст, цілі, масштаби, засоби, методи організації навчального процесу;

закон розвивального й виховного впливу навчання на учнів. І зміст, і стиль спілкування, і характер завдань — усі компоненти навчання неодмінно впливають на формування орієнтацій, особистісних якостей, духовного світу, здібностей, рис характеру вихованців;

—закон зумовленості результатів навчання характером діяльності та спілкування учнів. Цей закон розкриває вплив процесів, які формують особистість, у тому числі пізнавальних, ступеня самостійності та продуктивності діяльності учнів на результати навчання;

—закон цілісності та єдності педагогічного процесу. Він відображає зв´язок частини (наприклад факту, закону) і цілого (наприклад теорії, загальної наукової картини світу), взаємозв´язок раціонального та емоційного, репродуктивного і продуктивного, зумовлює необхідність гармонійної інтеграції предметів, змістового, мотиваційного й операційного компонентів (діяльності), оволодіння знаннями і розвитку;

—закон взаємозв´язку та єдності теорії і практики в навчанні. Він означає, що будь-яке наукове знання прямо чи опосередковано слугує практиці (та й виводиться в кінцевому підсумку з неї). Звідси виплилває необхідність опори на суспільну практику та життєвий досвід учнів, конкретизації і застосування на­укових положень у практиці, наскільки дають можливість специфіка матеріалу, підготовленість учнів та умови навчання;

—закон взаємозв´язку та взаємозумовленості індивідуальної, групової та колективної навчальної діяльності. Ці види організаційної діяльності можуть бути розведені у часі або поєднуватися, взаємопроникати; на певному етапі якомусь видові діяльності може надаватися перевага, але вони мають не виключати, а передбачати один одного.

Правила:

Ясне розуміння цілей і завдань майбутньої роботи необхідна умова свідомого навчання: покажіть їх учням, поясніть важливість і значення, розкрийте перспективи. 2. Навчайте так, щоб учень розумів, що, чому і як потрібно робити, і ніколи механічно не виконував навчальних дій, попередньо й глибоко не усвідомивши їх. 3. Навчаючи, слід використовувати всі види і форми пізнавальної діяльності, об'єднувати аналіз з синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовувати аналогію: чим молодше учні, тим частіше починайте з індукції. 4. Забезпечуйте розуміння учнями сенсу кожного слова, пропозиції, поняття: Розкривайте їх, спираючись на знання і досвід учнів, використовуйте образні порівняння. Не вводьте понять, на грунтовне розкриття яких ви не рассчітивете .. 5. Використовуйте силу взаімообученія учнів. Забезпечуйте належні умови для розвитку колективних форм пошуку правильної відповіді. Те, що говорить товариш, нерідко учнями сприймається краще і легше, ніж пояснення вчителя, а тому не пояснюйте того, що можуть пояснити товаришам ваші найкращі учні. 6. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. 7. Те, що учням невідомо, логічно пов'язувати з відомим: Де немає логічного зв'язку між засвоєними і засвоювати знання, там немає свідомого навчання. 8. Не забувайте, що головне не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Вивчайте і виховуйте так, щоб учень не був «доповненням» до навчального предмета, але навпаки - суб'єктом його активного освоєння. Пам'ятайте, що не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета. , 9. Ставте тих, яких навчають в ситуації, що вимагають від них виявлення і пояснення розбіжностей між спостерігаються факти і наявним знанням. 10. Навчання стане більш успішним, якщо кожне правило супроводжується оптимальною кількістю прикладів, щоб стало досить ясно, як різноманітно його застосування. 11. Вивчайте знаходити і розрізняти головне і другорядне в досліджуваному, виділяйте головне, домагайтеся перш за все розуміння і засвоєння головного. Вводите оптимальну кількість прикладів, але так, щоб вони не затьмарили сутність головного. 12. Нічому не слід вчити, спираючись на один авторитет, але всьому вчити за допомогою доказів, заснованих на почуттях та розумі. 13. Допомагайте учням опановувати найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, вчіть їх на навчання. 14 .. Контролюйте фактори, що відволікають увагу учнів від об'єкта вивчення, як внутрішні (неуважність думки, заняття сторонніми справами на уроці і т. п.), так і зовнішні (запізнення, порушення дисципліни і т. п.), Усувайте несприятливо діючі причини з навчально-виховного процесу. 15. Слід якомога частіше використовувати питання «чому», щоб навчити учнів мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків - неодмінна умова розвиваючого навчання. 16. Успіх прийде там, де все, що викладається, так обгрунтовано доказами та аргументами, що не залишається місця ні сумніву, ні забуттю. 17. Пам'ятайте, що по-справжньому знає не той, хто переказує, а той, хто на практиці застосовує. 18. Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси своїх учнів, розвивайте і направляйте їх таким способом, щоб вони узгоджувалися з особистими і суспільними потребами. 19. Ширше використовуйте в навчанні практичні ситуації, вимагайте від учнів самостійного бачення, розуміння та осмислення відмінностей між що спостерігаються в житті фактами та їх науковим поясненням. 20. Навчайте так, щоб знання придбали силу переконання і керівництво до дії. 21. Привчайте учнів думати і діяти самостійно. Не допускайте подсказиванія, переказування і копіpoвaнія. 22. Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні завдання вирішуйте кількома логічно розрізняються способами, частіше практикуйте творчі завдання. 23. Майстерність задавати питання і вислуховувати відповіді одна з важливих умов стимулювання та підтримки активності. Яке питання - така відповідь, кaк вчитель слухає учня - так учень слухає вчителя.