Фізіологія серцево-судинної системи Лабораторна робота 32 Запис скорочень серця жаби

Мета і завдання. Записати криву скорочень серця. Зробити аналіз серцевого циклу.

Матеріали та обладнання: Препарувальний набір, препарувальна дощечка, штатив, пишучий важілець (Енгельмана), серфін, кімограф, нитки, розчин Рінгера, очна піпетка.

Об’єкт дослідження: жаба.

Питання для теоретичної підготовки.

1. Будова та функції серця.

2. Серцевий цикл.

3. Зміна збудливості серця в різних фазах його діяльності.

4. Абсолютна та відносна рефрактерність.

Хід роботи.

Знерухомлюють жабу, руйнуючи зондом спинний мозок. Кладуть її на препарувальну дощечку вверх черевцем. Ухопивши пінцетом шкіру посередині черевця, надсікають її, роблять з двох боків розрізи до плечового з’єднання, зрізають клапоть шкіри. Обтирають ножиці – щоб запобігти попаданню секрета шкірних залоз на серце. Оголюють серце, для цього піднімають пінцетом відросток груднини і роблять невеликий поперечний розріз черевних м’язів. Вводять у розріз бранші ножиць і розсікають зліва і справа плечовий пояс. Кістково-м’язовий клапоть зрізають. Піднявши пінцетом перикард, розсікають його і оголюють серце. Жабу влаштовують на дощечці так, щоб серце було безпосередньо під серфіном, який поєднано із закріпленим у штативі пишучим важельцем з підвішеною гиркою.

Натиснувши на верхню частину серфіну, а через неї і на верхівку шлуночка, обережно піднімають і перерізують вуздечку, яка обмежує рух важельця. Серце періодично зволожують розчином Рінгера.

Рис. 7. Запис серцевих скорочень у жаби. Справа – серцевий затискач (серфін).

Під час запису кардіограми положення важельця має бути строго горизонтальним, а положення нитки з серфіном, яка йде до важельця, – строго вертикальним, щоб забезпечити максимальну амплітуду коливань пишучого важельця по поверхні барабана кімографа, що повільно рухається (рис. 7).

Спостерігають послідовність скорочень відділів серця і позначають відповідні фази на одержаному записі. Зарисовують у зошиті. Оформлюють протокол. Роблять висновки.

Контрольні запитання і завдання:

1. З яких фаз складається серцевий цикл і яка їхня тривалість?

2. Назвіть клапани серця та їхні функції.

3. Як змінюється тиск у порожнинах серця, аорті та легеневій артерії під час серцевого циклу?

Лабораторна робота 33 Автоматія серця (дослід Станніуса)

Серце здатне ритмічно скорочуватися під дією імпульсів, що виникають у ньому самому. Цю властивість називають автоматією, і зв’язана вона з атипічною мускулатурою серця – його провідною системою.

Атипічна мускулатура розташована в різних відділах серця і наділена різним ступенем автоматії. У жаби розрізнюють такі відділи (рис. 8): вузол Ремака – між венозним синусом і передсердям (наділений найбільшою автоматією і є водієм ритму); вузол Біддера – у міжпередсердній перетинці на межі із шлуночком, від нього відходять волокна атипічної мускулатури (волокна Пуркіньє); вузли Догеля, розташовані нижче попереднього вузла, на нервових стволиках, що від нього відходять.

Мета і завдання. Вивчення ролі різних відділів провідної системи серця та функціональних зв’язків між ними.

Матеріали та обладнання: препарувальний набір, дощечка, штатив, важілець Енгельмана, кімограф, електрометроном з електромагнітним відмітчиком часу або звуковий генератор, розчин Рінгера, нитки.

Об’єкт дослідження: жаба.

Питання для теоретичної підготовки

1. Особливості атипічних м’язових волокон серця.

2. Провідна система серця.

3. Автоматія серця.

4. Центри автоматії, градієнт автоматії.

5. Пейсмекер.

Хід роботи

Складають установку для запису скорочень серця жаби. Знерухомлюють жабу, руйнуючи спинний мозок. Кладуть на дощечку черевцем вверх і фіксують за лапки шпильками. Захоплюють пінцетом відросток груднини, нижче нього ножицями розрізують шкіру і видаляють над серцем передню поверхню грудної стінки. Обережно, щоб не пошкодити серце, зрізують перикард. Тонким пінцетом просувають лігатуру між дугами аорти і порожнистими венами, злегка зав’язують її, розташовуючи по сіноатрикулярній борозні. Таку саму лігатуру протягують над борозною, яка міститься між передсердями та шлуночками (рис. 9).

Рис. 8. Схема будови серця жаби:

а – вигляд з черевної сторони; б – вигляд збоку; в – вигляд із спинної сторони; 1 – права дуга аорти; 2 – ліва дуга аорти; 3 – ліве передсердя; 4 – праве передсердя; 5 – конус аорти; 6 – шлуночок; 7 – права передня порожниста вена; 8 – ліва передня порожниста вена; 9 – венозний синус; 10 – задня порожниста вена; 11 – вузол Ремака; 12 – вузол Біддера.

Рис. 9. Схеми накладання лігатур Станніуса:

а – накладання лігатури на венозний синус; б, в – накладання лігатури між передсердями та шлуночком; г – видалення верхівки серця.

Закріплюють дощечку з жабою у штативі, встановлюють пишучий важелець в горизонтальне положення. Затискують серфіном верхівку шлуночка, при цьому серце витягується з грудної порожнини. На задній його поверхні перерізують вуздечку, яка може уповільнити рух важельця. Притискують писчик важельця Енгельмана і відмітчика часу до паперу кімографа. Вмикають кімограф, електрометроном і провадять запис серцевих скорочень при великій швидкості обертання кімографа, одночасно з реєстрацією відмітки часу. Щоб запобігти висиханню серця, його періодично змочують розчином Рінгера.

Після вихідної реєстрації скорочень серця беруться до другої частини досліду – вивчення ступеня автомата різних відділів серця. Вмикають кімограф і під час запису серцевих скорочень затягують першу лігатуру, цим відокремлюючи венозний синус від передсердь. При цьому венозний синус продовжує скорочуватися, а передсердя та шлуночок зупиняються. Продовжуючи запис, затягують другу лігатуру між передсердями та шлуночком. Часто після цього через кілька секунд шлуночок починає скорочуватися в уповільненому ритмі і ці скорочення вдається зареєструвати на папері кімографа. Потім накладають третю лігатуру на шлуночок, ближче до верхівки. Звичайно після цього верхівка не скорочується. Щоб переконатися, що верхівка серця зберегла здатність скорочуватися, її відрізують, кладуть на предметне скло з краплиною розчину Рінгера (або в чашку Петрі з тим же розчином) і, подразнюючи вістрям препарувальної голки, спостерігають реакцію.

Оформити протокол досліду. Зарисувати анатомічну схему серця, на якій позначити місця накладання лігатур за Станніусом. Вирізати і вклеїти у протокол (або зарисувати) одержану кардіограму. Визначити частоту скорочень області венозного синуса, передсердь і шлуночка до і після накладання лігатур. Описати результати спостережень за верхівкою серця після того, як її відсікли та піддали механічному подразненню. Зробити висновки.

Контрольні запитання і завдання:

1. 1 Яким структурам серця властива автоматія?

2. Значення окремих вузлів провідної системи серця.

3. Головний водій ритму, градієнт автоматії.