54. Біологічний захист рослин.

Суть біологічно­го за­хи­с­ту рос­лин по­­ля­гає у ви­ко­ри­с­танні про­ти шкідли­вих ор­ганізмів їхніх при­род­них во­рогів (хи­жа­ки, па­ра­зи­ти, гербіфа­ги) і про­дук­тів їхньої життєдіяль­ності (антибіотики, гормони, феромони то­що).

Го­ло­вна ме­та біологічно­го за­хи­с­ту рос­лин — от­ри­ман­ня ви­со­ко­якісної (еко­­логічно без­печ­ної) про­дукції за умо­ви збе­ре­жен­ня біологічно­го різно­маніт­тя біоценозів.

Існують спеціальні біологічні станції, де вирощують теленомуса та трихограму.

Біологічна боротьба з хворобами рослин ґрунтується на використанні таких взаємовідносин між організмами, як антагонізм, конкуренція, гіперпаразитизм. Найбільшого практичного використання серед антагоністів набули гриби - триходерма, трихотеціум, ампеломіцес; актиноміцети; бактерії - спорові (бацилюс субтіліс) і неспорові (з роду псевдомонас).

Виявлення природних корисних біоагентів є невід'ємною складовою інтегрованих систем захисту рослин, що включають:

• моніторинг (спостереження) фітосанітарної ситуації;

• комплекс агротехнічних заходів, серед яких одним з найважливіших є вирощування стійких проти шкідливих організмів сортів;

• максимальне збереження природних корисних компонентів агроценозів;

• використання спеціалізованих біологічних агентів, що нешкідливі для навколишнього середовища;

• а при необхідності - раціональне застосування хімічних засобів.

55.Принципи та задачі ведення альтернативного землеробства.

Альтернативне землеробство – це система методів, в якій приділяється більше уваги екологічним закономірностям при організації виробництва сільськогосподарської продукції, ніж того вимагають традиційні форми господарювання. Серед різновидів альтернативного землеробства виділяють біологічне, органічне, біодинамічне тощо. Його головна мета – виробляти екологічно безпечну біологічно повноцінну сільськогосподарську продукцію.

Стосовно умов України основні елементи альтернативного землеробства полягають у наступному: 1. Включення в сівозміни бобових багаторічних трав, які здатні накопичити в своїй біомасі 200 – 300 кг/га азоту, а також однорічні бобові культури, які спроможні накопичити 60 – 100 кг/га біологічного азоту. Насичення сівозмін культурами – азотфіксаторами до 20 – 30% дозволяє на 25 – 30% зменшити норми внесення азотних добрив.

2. Внесення органічних добрив з розрахунку на бездефіцитний баланс гумусу. Крім твердого гною, це компости, солома, сапропелі, рідкий гній, пташиний послід, торф, зелене добриво тощо.

3. Ґрунтоохоронний обробіток земель, який запобігає їх деградації та втрату гумусу, мінеральних сполук з продуктами ерозії.

4.Виробництво добрив, які включають макро- та мікроелементи, стимулятори росту рослин, інгібітори нітрифікації тощо, які задовольняли б потреби рослин у комплексі.

5. Застосування в боротьбі з шкідниками, хворобами та бур’янами в першу чергу профілактичних, біологічних, механічних, фітоценотичних методів при обмеженому використанні хімічного. 6.Створення сортів і гібридів, стійких проти шкідників і хвороб і т.д.