kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

нів еквівалентності). За міркуваннями російського перекладознавця, відношення еквівалентності (відповідності) встановлюються між ана- логічними рівнями текстів оригіналу та перекладу (від рівня знаків до рівня цілей комунікації). Запропоновані рівні мають, однак, різні ло- гічні основи, які не поєднуються в єдиній моделі, що позбавило за- пропоновану модель бажаної всезагальності.

У дослідженнях низки перекладознавців (Р. Зорівчак, А. Науменко та ін.) спостерігається бажання всебічно охопити предмет вивчення і тому останнім часом чимало лінгвістів (у т. ч. О. Огуй та ін.) виступають за впровадження цілісного підходу, за яким ОТ має сприйматися як цілісність, а не сума елементів. Процес перекладу спрямовується на досягнення цієї цілісності. Певні початки цьому поклала теорія дина- мічної еквівалентності Е. Найди, за якою переклад має дорівнювати оригіналові, а не бути його точною копією, та згодом теорія рівнів ек- вівалентності (В.Н. Комісаров). Р.П. Зорівчак ще в 1983 р. відзначила, що оригінальний текст має сприйматися як ціле. До нього потрібно, на її думку, підходити до тексту як до одиниці, а не як до суми окре- мих елементів, що механічно поєднуються. Кожний елемент має дво- сторонню функцію, призначену автором: комунікативну й естетичну. У мегаобразі, макрообразі й кожному мікрообразі твору реалізується така ж функція елементів й структур. Тому метою перекладача стає не копіювання елементів й структур оригіналу, а відтворення ефекту їхніх функцій у мові, на яку здійснюється переклад. Перекладач має "зловити" ефект текстових функцій, інформацій, взаємодії різнорів- невих систем і різнотипних структур у ПТ, розкрити його герменев- тичне спрямування. В такому розумінні голістичний переклад спів- відноситься з динамічною еквівалентністю Ю. Найди, згідно з якою має зберегтися функціональність тексту.

Голістична модель має ґрунтуватися на перевагах попередніх моде- лей. Як відомо, денотативна модель указує на необхідність опису іден- тичних ситуацій у мові перекладу, тобто вона стосується відтворення ситуацій у межах композиції. Семантична модель передає відповідні змістові категорії (чи як змістові компоненти, чи як семи) на певних горизонтальних рівнях (фонеми, морфеми, слова, речення, тексту). Трансформаційна модель, що демонструє механізм міжмовних пере- творень, відтворює інваріантні, переважно синтаксичні структури оригіналу засобами перекладу. Інформаційна модель має допомогти, оцінивши ситуацію, відтворити різнобічну інформацію (від семеми та семи до алюзії й асоціацій), закладену в значенні. Саме комунікативна модель пояснює прагматику застосування мовних засобів з герменев-

481

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

тичних позицій. Недоліком попередніх описів було лише горизонтальне трактування їхніх категорій. Динаміку ж забезпечують саме вертика- льні міжрівневі зв'язки, які пронизують горизонтальні мовні рівні (фо- но- та морфосемантичний, фразеологічний тощо). Свідченням цьому є те, що значення слова в каламбурі обігрується на декількох площинах – головного, похідного й асоціативного значення (типу Йшли троє – дощ та два студенти. Один йшов у плащі, а другий – в університет).

На цій основі визначаємо цілісну модель перекладу. Переклад – це відтворення форми твору (композиційних ситуацій ОТ) через адеква- тну передачу основної інформації (як інваріантної, так і необхідної фонової) та її герменевтичних функцій (які виражаються через стиль твору) за допомогою адекватного перетворення мовних структур і значень (смислів) на відповідних (між-)мовних рівнях засобами іншої мови. У такий спосіб переклад як процес виступає специфічною фо- рмою міжмовної взаємодії, складною мовно-текстовою інтеракційною операцією, що значною мірою проявляється як інформаційний про- цес кодування та декодування герменевтичних функцій, спрямова- ний на синхронізацію різнорівневих відношень двох мов у ПТ для до- сягнення комунікації між епохами, культурами та цивілізаціями.

У такий спосіб переклад як творчий процес дозволяє наблизитися до оригіналу, що й здійснюється на певних рівнях (у т. ч. і проміжних міжрівнях) за допомогою належних засобів, способів і прийомів. Тому в подальшому зупинимося саме на рівнях перекладу, його засобах і способах (прийомах), щоб адекватно оцінити повноцінність перекла- ду. Саме ці аспекти оптимально характеризують переклад як наслідок творчої діяльності.

10.2. Засоби перекладу для досягнення адекватності

Фердинанд де Соссюр, як відомо, вважав свого часу, що завдання лінгвістики полягає в її саморозмежуванні та самовизначенні. Тому для перекладознавчих пошуків велику роль відіграє визначення вихі- дних категорій і встановлення їхніх меж. Враховуючи те, що перекла- дознавство (як і лінгвістика тексту) є інтегральним курсом, що поєд- нує набуті нами знання в галузях теоретичної фонетики, граматики, лексикології, країнознавства, необхідність чітко визначити основні категорії перекладу як складної операції, так і його результату значно

482

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

зростає. Однак, всупереч цьому, в сучасних перекладознавчих студіях відсутнє не лише однозначне розуміння вихідних категорій, а й, що- найменше, бажання інтегрувати категорії (того, що перекладається і за допомогою чого це здійснюється) у виваженій перекладознавчій системі. Більше того, в підручниках і дослідницьких джерелах знахо- димо лише деякі фрагментарні або ж часткові розуміння вихідних понять чи їхні абсолютно відмінні дефініції.

Суттєвий різнобій стосується, зокрема, таких важливих категорій, як шляхи та засоби перекладу. Тому у теоретичних джерелах досить часто трапляється синонімія вказаних термінів. Внаслідок такої тер- мінологічної плутанини виникають помилки типу "pars pro toto", що в подальшому ускладнює перекладознавчий аналіз оригінальних і пере- кладених текстів (тобто текстів із мови оригіналу та перекладу).

Загалом, за образним порівнянням Ю. Найди, переклад можна по- рівняти із своєрідною позикою, коли доводиться віддавати 200 дола- рів не тими самими грошима, які бралися, а вертати гроші (монети та банкноти) на ту ж саму суму. В якості розмінної валюти виступають засоби перекладу.

Засоби перекладу (ЗП) – лексика та типові конструкції, що слу- жать для оптимального відображення змісту, стильових характерис- тик і загального фону при відтворенні оригіналу, розподіляються на дві великі групи: лексикографічні засоби (формальні відповідники) й авторські засоби (функціональні відповідники). Лексикографічні за- соби, ґрунтуючись на словникових тлумаченнях, охоплюють дві під- групи: еквіваленти (одиничні відповідники) та варіанти (множинні регулярні відповідники). Термін "еквівалент" (лат. aequivalens, -tis "рі- вноцінний", тобто однаковий за величиною) позначає "постійний, або регулярний та однозначний відповідник" між одиницями мови оригі- налу й перекладу, тому для позначення ширшого кола цих співвідно- шень доцільніше користуватися терміном "відповідник". Еквівален- тами є однозначні словникові тлумачення, звичні для власних назв

(Ukraine; Deutschland; Roosevelt; Adenauer; Friedrich etc.) і специфічних термінів (Kapitalismus; Senator).

Регулярними відповідниками, на думку перекладознавців, є:

1) одиничні та варіантні відповідники на рівні фонем, мор- фем, слів, одиничних словосполучень та речень, зафіксованих у двомовних, загальних і спеціальних словниках. Прикладом мо- жуть послужити: дентальне й альвеолярне d, характерні для ви- мови турка й німця, морфеми haft, lich; слово Tagung "1. з'їзд, конференція; 2. засідання (з'їзду), сесія"; словосполучення das

483

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

auswärtige Amt "Міністерство зовнішніх справ"; речення in der Kürze liegt die Würze "Чим коротше, тим краще";

2)не зафіксовані у цих словниках відповідники, форми яких, однак, виводяться на основі складних і похідних слів чи вивче- ної спеціальної літератури. За прикладом А.Ф. Архипова, відпо- відником для відсутнього в сучасних словниках скорочення САD /САМ є, за матеріалами спеціальної періодики, скорочення САПР/ АСУТП – система автоматизованого проектування/ авто- матизована система управління технологічними процесами.

3)не зафіксовані двомовними (чи синонімічними) словниками мовні синоніми, які за набором смислових ознак відповідають за- кономірним відповідникам. Ці синоніми виявляються на основі активного словника рідної мови самого перекладача (Tagung "на- рада"; in der Kürze liegt die Würze "Короткість – сестра таланту").

Лексичні варіанти можуть стосуватися й вибору (залежно від кон- тексту чи навіть тексту) словникових відповідників, які належать до певних синонімічних рядів чи ЛСГ. Тому при перекладі з української німецькою (і навпаки) необхідно вибирати ті варіанти, що є оптима- льними до загального контексту. Взяти, можна, наприклад, зі столу (vom Tisch nehmen), зовсім іншим буде переклад "взяти у крамниці" (besorgen) чи в бібліотеці (ausleihen).

Граматичні відповідники (однотипні й різнотипні) також бувають регулярними, якщо вони в українській мові максимально наближа- ються до значень відповідних форм і конструкцій німецької мови. Однотипні відповідники мають аналогічні значення та форми для МО та МП (я маю це зробити – ich habe das zu machen), а різнотипні не збігаються за формою та функцією (це можна зробити – das ist zu machen). Важливо вирізнити серед однотипних відповідників їх важ- ливий вид – граматичні відповідники, які, будучи єдино можливими для МО та МП, мають суттєві розходження за формою при максима- льній близькості значень. Враховуючи їхню сингулярність, ці відпові- дники можна кваліфікувати як псевдотрансформації (Neue Informationen: Pl:= нова інформація: одн; Ich höre mein Herz schlagen =

я чую, як б'ється моє серце). Отже, псевдотрансформаціями ви-

ступають слова та конструкції перекладу, для яких за будь-якого кон- тексту відсутній інший спосіб вираження відповідних значень.

Проте звертання лише до лексикографічних тлумачень не дозволяє здійснити адекватний переклад. Більше того, умови контексту (чи самого тексту) можуть спонукати перекладача відмовитися від вико-

484

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

ристання формального відповідника. Такі обставини спонукають пе- рекладачів вдатися до авторських засобів.

Авторські засоби використовують, як правило, у тих випадках, де лексикографічні джерела перестають бути достатньо ефективними

– переклад стосується тих предметів, які відсутні у мові перекладу (наприклад, писанки в німецькій мові) чи відомих їй лише як резуль- тат прямого запозичення (комп'ютер, ром, пейджер). У цьому випад- ку автор застосовує як авторські засоби: а) безеквівалентну лексику та їхні частковості: реалії (локальні або темпоральні екзотизми), що за своєю суттю є прямими запозиченнями, б) їхні смислові кальки; в) де- скриптиви та г) трансформації.

Безеквівалентна лексика включає в себе реалії, тимчасово чи ви- падково безеквівалентні терміни та структурні екзотизми. Реалії (за термінологією Р.П. Зорівчак) чи локальні та темпоральні екзотизми

(за термінологією О.І. Карпенка) – це слова, що відображають реалії життя інших народів – англомовного (Уолл-стріт, авеню, бос) чи українського (гетьман, тлумач, пернач) світу. Близькою до них є група запозичень, які можна було б, враховуючи їхній престижно- нормативний характер, позначити як культурні нормативи. Вони стосуються нових соціальних, технологічних чи менеджерських дося- гнень. Зразками таких запозичень, якими насичені всі засоби інфор- мації (преса, радіо, телебачення тощо) є прямі запозичення слів: "ноу-

хау" (Know-how), пейджер (pager), дефолт (default), імпічмент

(impeachment: "процедура висловлення недовіри президенту чи іншій верховній владі"). На рекламних щитах можна виявити англомовні покручі українськими літерами на кшталт "Юніком ЛТД Інтернет сер- віс провайдер". Це дало привід Ю. Шевельову свого часу зазначити: "Дай Боже, щоб всі знали англійську мову, але не дай Боже, щоб вона стала другою "общепринятою". Така характеристика англійської мови стосується і її впливів на сучасну німецьку мову, молодіжна лексика якої складає складну суміш німецьких однокореневих слів (geil) та по- дібних англійських запозичень (sexi).

Дескриптиви (описові слова та словосполучення) перекладачі, як правило, використовують для заміщення екзотизмів. У такий спосіб писанка перекладається як нім. das bemalte Ei чи англ. Easter Egg (ек-

зотизм: Pisanka); паска як Osterfladen чи Easter Bread (екзотизм: Paska); вареники як Teigtaschen (екзотизм: Wareniki), голубці як cabbage rolls (екзотизм: Holubets) тощо. У такий спосіб дескриптив на- ближає іншомовного читача до зовнішньої форми іншомовного світу.

485

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

На противагу дескриптивам, які описово передають характеристи- ки перекладного поняття (терміна), не зачіпаючи його внутрішньої фо- рми, кальки ґрунтуються на дослівному перекладі словосполучень чи складних слів. У найвідоміших кальках завдяки гарному мовному чут- тю кращі перекладачі, враховуючи актуальність перекладного поняття, зуміли досягти оптимального поєднання рідномовних засобів та іншо- мовного змісту. "Сині панчохи" як зневажливо-насмішкувате позна- чення відлюдкуватих і дивакуватих незаміжніх жінок були запозичені (як і в російській синие чулки та німецькій Blaustrumpf) із англійської (blue stockings). Саме сині панчохи (за взірцем студентів Кембриджа й інших вищих учбових закладів Великої Британії, яким доводилося час- то відволікатися від світських забав заради наукових занять) носили інтелектуалки – члени гуртка навколо англійської письменниці Мері Уортлі Монтегю (1689-1762). Образне "полювання на відьом" (нім. Hexenjagd) як переслідування інакомислячих, потрапивши у мову пре- си, було запозичене перекладними газетами та згодом засвоєне лекси- кографічними джерелами. Інша метафора, що стосувалася еміграції спеціалістів: рос. утечка мозгов (до англ. brain-drain) має в своїй основі актуальне явище сьогодення. Це спонукало талановитого, проте, на жаль, невідомого перекладача відмовитися від обігового дескриптива ("еміграція спеціалістів") та максимально наближено передати її внут- рішню форму, образно-зрозумілу для іншомовного читача. Хорошим взірцем подібних кальок буде й кліше "людина доброї волі" (англ. man of good will, нім. Mensch des guten Willens).

Ці три групи авторських засобів, як правило, вже вийшли за межі індивідуальних досягнень перекладача і стали груповим надбанням, тобто відносно часто використовуються в друкованих, електронних та усних редакціях "масс-медіа".

Однак при перекладі, крім проблем із відтворенням стилістичних фігур, спостерігається різнобій "мовних картин світу" для різних (осо- бливо генеалогічно віддалених) мов. Внаслідок цього виникають: міжмовні відмінності у нормах сполучуваності (weltweite Protestwelle; das erfordert eine hohe Materialökonomie), в словотвірних моделях (die Besten unseres Volkes; das schafft ein Mehr an Vertrauen); в оформленні однорідних членів речення (Das zeigen die Ergebnisse in und nach Belgrad); окрім того, з'являються смислові лакуни (die Deutsche Staatsoper, Unter den Linden) чи надлишковість (in der Zeitung

"Frankfurter Allgemeiner"), ускладнені різнобарвним лексичним фоном, що затрудняють адекватне сприйняття тексту.

486

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

Тому перекладачу доводиться здебільшого вирішувати проблеми адекватного відтворення оригіналу власними, індивідуальними засо- бами. Заповнення подібних смислових прогалин чи невідповідностей часто культурного характеру виключає використання суто формаль- них відповідників. Замість них перекладач застосовує функціональні відповідники, які можуть призвести до трансформацій тексту, що ґрунтуються не стільки на глибинному (Н. Хомський), як на номінати- вному і комунікативному синтаксисі. Саме трансформації (як форма- льні, стильові та змістові перетворення одиниць і структури вихідного тексту ОТ в одиниці ПТ) при наближенні до норм мови ПТ дозволяють зберегти адекватними структури ОТ. Зупинимося детальніше на цьо- му провідному функціональному засобі перекладу, його основних ти- пах та рівнях їхнього прояву.

10.3. Рівні й одиниці перекладу

Визначення одиниці перекладу сягає широкого діапазону, почина- ючи зі слова, речення чи висловлювання аж до тексту чи культури за- галом. Подібний підхід не можна використати, оскільки текст (чи культурне оточення), як засвідчує елементарна перекладацька прак- тика, відіграє певну роль, але не є вирішальним фактором при пере- кладі. Одиницею перекладу виступає найменша смислова мовна одиниця вихідного тексту, яка має відповідники у перекладному тек- сті. Така одиниця може мати складну структуру, тобто включає в себе "неперекладні" для мови перекладу структурні частини, які можуть зберігати в мові оригіналу власні, відносно самостійні значення. При- кладом цього може слугувати популярне нині слово скейт-бордінг, складові якого мають значення "кататися", "дошка" та формотворчий суфікс -ing, що вказує на процес.

Одиниці перекладу визначаються його рівнем, що залежить від мо- вних рівнів. За структурною концепцією, мовні рівні – це підсисте- ми загальної системи мови (як мовної діяльності), кожна з яких від- значається певною сукупністю відносно однорідних одиниць мови. Ці підсистеми керовані відповідною структурою – набором правил, що регулюють використання мовних одиниць і категорій. Проте пробле- ма мовних рівнів, їхньої кількості та належних їм одиниць залишаєть- ся відкритою – дослідники виділяють від 3 до 5 рівнів мови (стандар- тні: фонетичний, лексичний, граматичний: морфологічний, синтак- сичний і текстовий). Мовним рівням, на думку багатьох дослідників,

487

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

мають відповідати рівні перекладу, які оптимально спостерігаються на трансформаціях.

Ґрунтуючись на своєму розумінні одиниці перекладу, Л.С. Бархуда- ров виділяє рівні перекладу: фонем/ графем, морфем, слів, словесних груп, речень, текстів. А.Д. Швейцер, ґрунтуючись на класифікації мо- делей мовного синтезу В.Г. Гака, пропонує загалом розрізняти три рів- ні: граматичні трансформації, лексико-семантичне парафразування та ситуативні перетворення. Подібне неузгодження стосується і зарубіж- ного перекладознавства. Так, Р. Штольце співвідносить трансформації із тематикою, лексико-семантикою, прагматикою та стилістикою, які, поза сумнівом, накладають свій відбиток на зміни у ПТ. На противагу дослідникам, які говорять про чотири рівні мови перекладу (фонети- чний, морфологічний, лексичний, синтаксичний), за вивченим нами матеріалом, основні перетворення (та сформовані ними відповідники) можна оптимальніше простежити на п'яти основних рівнях мови (як мовної діяльності): до- та комунікативних фонетичному, морфологіч- ному, лексичному, синтаксичному і текстовому (з одиницями: фоне- ма/графема, морфема, лексема, речення та текст).

На найнижчому – вихідному фонетичному рівні відповідності на рівні фонем спостерігаються при відтворенні реалій та інших запози- чень – англійське прізвище Smith транслітерується при відтворенні українською як Сміт, при чому фонема-спірант Θ замінюється укра- їнським змичним приголосним т. Певні фонетично-імітаційні трансформації (перетворення) проявляються в звукоімітації та зву- косимволізмі (звідти й назва рівня: фонетико-символічний). Звукона- слідування (ЗН, з грец. onomatepea) складає собою звукову імітацію реальних явищ шляхом спеціального підбору звуків, їхніх алітерацій чи асонансів. Вона відбуваються специфічно у кожній мові, залежно від її фонемного складу. Так, для німецькомовного слухача пес гавкає неукраїнським: "Гав-гав!", а: bellt (ЗН "гавкає"): Wau-wau! Українсь- кий півень кукурікає: "Ку-ку-рі-ку!" (на противагу німецькому, який kräht (ЗН "кукурікає"): Kickericki! (пор. англ. Cock-a-doodle-do!), а кіш-

ки нявкають "М'яу!" (Die Katzen miauen). Подібні звуконаслідування стосуються й звуків штучного походження: Der Motor schlurfte ganz tief und verhalten (Remarque 1960, с. 66): Мотор заторохтів глухо й спо-

кійно (48). Da kam ein Geglitzer von Geigen… (Remarque 1960, c. 67):

Потім глухо забриніли скрипки… (1959, c. 49).

Фонетико-символічні (звукосимволічні) трансформації ґрунтуються на тому, що внаслідок взаємодії різних видів відчуттів (моторних, акустичних, зорових) між звучанням і значенням слова виникає спе-

488

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

цифічна асоціація. Внаслідок цього зв'язку в українській мові почат- ковий "х" характеризує негативну оцінку; дрижачий "р" – поняття "швидкий", а "і" – поняття "маленький". Символісти – француз А. Рем- бо (сонет "Голосні") та росіянин В. Хлєбніков знаходили до звуків ко- льорові відповідники тощо. Подібні характеристики бажано відтво- рювати при перекладі для збереження загальної тональності твору.

Звукосимволічні та звукоімітаційні властивості фонемного складу іншої мови найчастіше доводиться враховувати перекладачам віршо- вого тексту, оскільки загальний тон і настрій подібного перекладу має бути співзвучним оригіналові. За допомогою повторення приголосних "з, ж, д, щ" в ОТ М. Рильського виникає можливість "почути" шум до- щу, швидкість і дзвінкість його падіння, що має відчути та передати перекладач. В ідеальному випадкові явища природи не мають кальку- ватися, а тонко і точно, з пахощами, з переливами кольорів, із склад- ною звуковою тональністю переходити в рядки. Прикладом поєднання цих властивостей може послужити поліфонічна балада Й.В. Гете "Віль- шаний цар" ("Erlkönig"), де за допомогою не лише чоловічих рим, а й звукоімітацій і звукосимволізму передається стрімкий біг коня й шале-

ний запал схвильованого батька: Wer reitet so spät durch Nacht und Wind?/ Es ist der Vater mit seinem Kind. /Er hat den Knaben wohl in dem Arm, / Er faßt ihn sicher, er hält ihn warm…

Одиниці фонетичного рівня організовані на вищому рівні – мор- фологічному рівні мови. Саме організація морфем дозволяє за відо- мою формулою морфологічних форм до надуманих слів: Глокая кузд-

ра штеко бодланула бокра и куздрячит бокренка (Л.В. Щерба)

сприйняти читачеві певний смисл речення (якась, ймовірно, більша тварина жіночої статі виконала різку, перервну дію щодо іншої тва- рини чоловічої статі та виконує серію дій щодо її дитятка), що за-

свідчує суттєвість морфологічного рівня для розуміння тексту. На цьому рівні, що відповідає новому рівню перекладу, чітко спостері- гаються статичні та динамічні відповідності на рівні морфем: Tisch-e

– стол-и. Морфолого-категорійні трансформації, на нашу думку,

стосуються змін при відтворенні як словотвірних афіксів, так і суто морфологічних категорій. Підвид словотвірних трансформацій прояв- ляється не лише при перекладній взаємозаміні різнотипних суфіксів, що відзначаються додатковими відтінками значень (spazieren: шпа- цирувати; annulieren: анулювати), а й у використанні для перекладу іншої частини мови (Das Kind zu erziehen ist nicht leicht: Виховання дитини/ виховувати дитину – нелегка справа). Саме ця обставина засвідчує морфологічний характер цього типу трансформацій. Як ві- домо, за допомогою словотвірного суфікса -er утворюється німецький

489

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

віддієслівний іменник, що виражає агента дії. При перекладі україн- ською мовою подібний іменник, як правило, відтворюється через діє-

слово: Er ist ein Kettenraucher: Він палить, мов паротяг; Ich bin aber kein guter Schwimmer: я не вмію, однак, добре плавати тощо. Аналогі-

чною є конструкція з -mann: Er ist ein Strandmann: йому подобається засмагати на сонці. Саме в цих випадках доводиться говорити про морфему як одиницю перекладу. Вираз, утворений з морфем за попу- лярною моделлю (*Winter+mann), може бути реінтерпретований після появи у відповідному контексті як "людина, якій подобається зима".

Стандартні морфологічні транформації знаходять своє вираження в заміні частин мови вихідної одиниці. Прикладами цього може бути перекладна взаємозаміна іменника та дієслова: скоро буде сніг (нім. es wird bald schneien); прикметника та прислівника: його важко порани- ли (нім. er wurde schwerverwundet); прикметника й іменника: на пів- дні України (нім. im ukrainischen Süden); іменника та дієслова: курити заборонено! (нім. Rauchen verboten) тощо. Популярними в німецькій стають вирази, утворені цим шляхом від іменників: Es weihnachtet schon! (до: Weihnachten): Незабаром Різдво!

Подібні трансформації, як правило, не пов'язані зі змінами змісту. Проте вони приводять до модифікації мовних одиниць, які дають змогу наблизитися до мовної норми рідної мови. Завдяки цьому при- кметникова й іменникова конструкції в наступних прикладах можуть трансформуватися в дієслівний присудок:

Fräulein Müller bekam rote Bäckchen und blitzende Augen (E.M.R, DK): Щічки фройляйн Мюллер порожевіли, очі заблищали.

Im ganzen Haus ist Krach (Anne Frank: Tagebuch): Всі в домі пере-

сварилися.

Дослівно останній вислів із "Щоденника" А. Франк можна було б перекласти з повним збереженням лексико-граматичного паралеліз- му: У всьому домі сварка. Такий переклад звучав би українською не- природно та й не передав би інформації, коли відбулася ця сварка, чи хтось продовжує ще сваритися. Тому структуру висловлювання було доцільно перебудувати. Всезагальність сварки переноситься зі слів "цілий дім" (im ganzen Haus) на підмет (Всі), а значення іменника "сварка" (Krach) перейшло до дієслова "пересваритися"; лише денота- тивне значення "дім" (Haus) не змінило свою категорійно- морфологічну оболонку. Подібні взаємозаміни спостерігаються як при перекладі афоризмів, так і ділової прози:

Die wenigsten Krokodilstränen fallen in den Nil (Heyse, S. 29): Най-

менше крокодилячих сліз проливається саме в Ніл (Гайзе 1984, c. 81).

490