kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 9. Функціонально-стильові труднощі перекладу

чне запитання? Потім цей мотив набирає сили в двох останніх рядках вірша: "Не забудьте пом'янути незлим тихим словом". Чому поет використовує слова "не забудьте" та "незлим", які за логікою "Запо- віту", за його патетикою протирічять змісту, бо він (зміст) підказує тільки безсумлінні оцінки дії поета; так чому ж поет сумує: мене, мов- ляв, чи будете поминати великими словами?

Та тому і використовує поет ці слова сумління, бо не впевнений, що його програма соціального насилля сподобається нащадкам і що вони будуть поминати його взагалі, а якщо і поминати, то лише злим і гро- мовим словом. І тільки перед своєю смертю, за півроку до неї, зрілий Шевченко у вірші "І Архімед, і Галілей", у цьому своєму справжньо- му заповіті, втілює цей мотив (соціальної перебудови світу) у ясні змі- стовні та формальні натхнення, але це вже буде не романтичний ан- тагоністичний тип відносин між характером та обставинами, а кри- тико-реалістичний, взаємоплідний:

Буде бите Царями сіянеє жито!

Алюде виростуть. Умруть Ще не зачатії царята...

І на оновленій землі Врага не буде, супостата,

Абуде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Про ці рядки можна написати велику філологічну поему, але краще обмежитись лише вказівкою на те, що в них умістився весь перший "Заповіт" Шевченка і за змістом, і за формою у вигляді ремінісценцій та алюзій (форма) і суперечок з ними (зміст). Є тут і протиріччя між гнобителями та пригнобленими ("царями" – "люде"), і віра в поразку перших ("буде бите…", "умруть … царята") і перемогу других ("люде виростуть"); є тут і майбутнє вільне та нове суспільство ("на оновле- ній землі"), і багато чого іншого з першого "Заповіту". Але як береж- ливо відібрав поет для всього цього слова, серед яких немає жодного з безпосередньо публіцистичним, прямим значенням, бо всі вони образ-

ні, полісемні: "буде бите" (це ж не "кайдани порвіте"!), "умруть … ца- рята" (це ж не "вражою злою кров'ю волю окропіте"!), "і буде син, і буде мати" (це ж значно більше, ніж "в сем'ї вольній, новій"!). Поет не знає, яким шляхом буде побудовано нове суспільство, але він впевнений, що не насиллям. Більш за те: він впевнений, що шлях ненасилля є неми- нучим шляхом історії, як колись у "Заповіті" він вірив, що насилля є

471

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

єдиним знаряддям соціальної справедливості. В цьому і полягає велич Кобзаря: у визнанні плюралізму історії з перевагою Милосердя в ній.

Б. Переклад тексту:

H.Zinner. Vermächtnis (1951)

Wenn ich sterbe, sollt zum Grab ihr Den Kurgan mir bereiten

In der lieben Ukraine,

auf der Steppe, der breiten, Wo man weite Felder sieht, Den Dnjepr und seine Hänge,

Wo man hören kann sein Tosen, Seine wilden Sänge.

Wenn aus unsrer Ukraine Zum Meer dann, zum blauen,

Treibt der Feinde Blut, verlaß ich Die Berge und Auen,

Alles laß ich dann und fliege Empor selbst zum Herrgott, Und ich bete... Doch bis dahin Kenn ich keinen Herrgott!

So begrabt mich und erhebt euch! Die Ketten zerfetzet!

Mit dem Blut der bösen Feinde Die Freiheit benetzet!

Meiner sollt in der Familie, In der großen, ihr gedenken, Und sollt in der freien, neuen

Still ein gutes Wort mir schenken.

9.7.12. Вправи до текстів для самостійного опрацювання

а) Перевірте у словниках повний набір сем кожної лексеми оригі- налу, щоб встановити, чи не втрачено у перекладі головний варіант значення слова в контекстуальних умовах першоджерела.

б) Знайдіть інші українські та чужомовні переклади вказаного ори- гіналу, визначте перекладача, рік створення, оцінки критикою.

в) Порівняйте концепцію оригіналу і перекладів, її вербальне вті- лення та специфіку так званого "поетичного синтаксису": звукопис, інтонація, ритм, розмір, рима.

472

РОЗДІЛ 9. Функціонально-стильові труднощі перекладу

г) Зіставте наведені переклади між собою і встановіть, де криються перекладацькі труднощі: в оригіналі, у професійності перекладача, у лінгвальних особливостях обох мов.

д) Зверніть увагу на хронологічну відстань між перекладами, щоб з'ясувати, що впливає на розбіжності у перекладі: чинник часу, відпо- відна перекладацька теорія доби, індивідуальний стиль перекладача.

е) Зважаючи на те, що всі творці наведених перекладів є високого ґатунку письменниками й перекладачами, аргументуйте, чим викли- кані перекладацькі розбіжності: складністю оригіналу, індивідуаль- ним стилем перекладача, специфікою порівняних мов.

є) Під час порівняння шевченківського "Заповіту" з ціннерівським перекладом зверніть увагу на наступне:

–ритм у другому та четвертому рядках перекладу,

–ритм у першому та третьому рядках перекладу від кінця вірша,

–рими "могилі-милій" та "bereiten-breiten"; "новій-словом" та

"gedenken-schenken",

–звукопис: склад "ай" у словах "поховайте-вставайте- кайдани" не нагадує крики повсталої юрби? А німецькі приголо-

сні у словах "begrabt-erhebt-Ketten-zerfetzet" не змальовують бряз-

кіт і клацання кайданів?

–розмір у рядках "Щоб лани широкополі, // І Дніпро, і кручі"

та "Wo man weite Felder sieht, // Den Dnjepr und seine Hänge",

–семантична відповідність словосполучень "вражою злою кро-

в'ю" – "mit dem Blut der bösen Feinde", "не забудьте пом'янути" – "meiner sollt ihr gedenken", "незлим тихим словом" – "still ein gutes Wort", "пом'янути словом" – "ihr sollt ein Wort mir schenken"-

ж) Напишіть рецензію на переклади з власними варіантами їхнього редагування.

з) Зробіть власний переклад вище наведених оригіналів з записом на плівку, дайте її іншому студенту для прослухання та письмової ре- цензії з детальним редагуванням та професійною оцінкою.

и) Виступіть перекладачем у двомовній (телефонній або живій) бе- сіді з проблем перекладу.

і) Влаштуйте міжнародну дискусію-гру щодо проблем вказаних пе- рекладів з використанням матеріалів цього підрозділу за схемою: вступне слово голови конференції, доповідь основного референта, ре- цензії 2-3 офіційних опонентів (одна – українською, інші німецькою, їхній переклад), виступи останніх членів студентської групи різними мовами (їхній переклад), підсумкове слово голови.

473

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

підхід займається саме принципом будови цих текстів. При структу- ральному підході мова (у т. ч. і перекладного тексту) аналізується як абстрактна система мовних знаків, організованих за певною модел- лю; за прагматичною концепцією мова у вигляді тексту (у т. ч. й пе- рекладного) стає компонентом людської діяльності.

Побіжне ознайомлення з основними категоріями герменевтично спрямованого перекладознавства засвідчує їхній логіко-філологічний характер, який дещо відстає від парадигми розвитку понятійного апарату всієї лінгвістики. Внаслідок цього прагматично-структуральні аспекти, які могли б забезпечити науковість розгляду перекладознав- чих категорій, розуміння їхніх механізмів і практичність їхнього за- стосування (в межах сучасних лінгвістичних теорій), на жаль, поки що залишилися невисвітленими. Це значною мірою стосується дослі- джень таких важливих категорій, як оригінальний і перекладний текст, що в перекладознавстві не вийшли за межі загальнофілологіч- ної таксономії. Отже, завданням підрозділу є розгляд категорії тексту в системі загальнолінгвістичних координат на основі постструктурної голістичної концепції. Саме такий підхід забезпечить глибше розумін- ня герменевтичної сутності міжмовних текстових перетворень.

Отже, літературний твір (як і будь-який оригінальний текст) складає собою цілісну систему мовних елементів (змістово- формально-суспільних за своїм характером), які структурно укладені у висловлювання так, щоб виконати певні функції (прагматичні на- міри автора). Іншими словами, в його основі лежить певна "мовна ка- ртина світу" (МКС), яка (як його концептуалізація мовними засобами) складає собою адаптивну саморегулюючу систему й організована у зв'язні висловлювання й описи за допомогою різних денотативних ситуацій згідно з намірами автора. Через творчі наміри автора (щодо художнього ідейно-емоційного впливу на читача) переломлюються й функції вищого рівня узагальнення: функції мови (конікативна, мис- леутворююча, номінативна, емоційна і т. д.), функції тексту (інфор- муюча, акумулююча, естетична, експресивно-імпресивна на створен- ня певного настрою тощо), функції суспільної комунікації (створення певних суспільних установок і т. п.), що створює їхній складний, про- те цілісний комплекс. У такий спосіб отриманий авторський текст (з іманентними йому системними та суспільно наданими властивостями МКС) становить певну цілісність форми (у т. ч. композиційної), змісту й авторських задумів.

Перекладач, який користується засобами іншої МКС, що не завжди співвідносні із засобами оригіналу, має для відтворення цієї цілісності

476

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

розв'язати низки творчих завдань – він має в ПТ зберегти інформа- цію (зміст, засоби образності, колорит, ритм і т. п.), її форму (компо- зицію, стиль) й авторські інтенції (у т. ч. і приховані), що проводиться на певній основі (моделі). Відтворена інформація, однак, включає, попри всі її перетворення та пов'язані з цим втрати, незмінний зміст повідомлення (її комунікативний інваріант щодо відображених ситу- ацій), який наближається до смислу повідомлення, змінну частину (внаслідок незбігання різномовних картин світу з'являються певні зміни – трансформації, у т. ч. семантико-стилістичні) та фонову (різ- нотипні алюзії), частина якої зникає – вона або не потрібна, або не перекладна. Форма та задуми, що часто мають символічний зміст, який розкривається за допомогою герменевтичного аналізу, також можуть зазнати певних змін залежно від структурних можливостей мови та творчого розуміння перекладача. Певні модифікації цього плану звично спостерігаються у віршових перекладах.

Як бачимо, переклад (як творчий процес) полягає у знаходженні відповідностей між різнотипними категоріями тексту оригіналу та перекладу. Враховуючи складну системно-структурну організацію оригінального та перекладеного тексту (ОТ та ПТ), цей процес, перебіг якого внаслідок недослідженості на корі головного мозку має лише гіпотетичний характер, описується на різних логічних основах, які звично позначають терміном "моделі" (термін Ю. Найди, 1964). Інши- ми словами, моделі перекладу – це загалом умовний опис низки по- слідовних ментальних операцій над мовними одиницями, виконуючи які перекладач мав би здійснити переклад оригіналу. Завдання моде- лей полягають у тому, щоб уявити процес перекладу в цілому, встано- вити його алгоритм, указати загальний напрямок думки перекладача і послідовні етапи переходу оригіналу від тексту оригіналу до пере- кладу. У перекладознавстві склалися такі моделі перекладу як: ситуа- тивна, семантична, психолінгвістична, трансформаційна, комуніка- тивна, інформативна, мовних відповідників тощо. До цих концепцій, на нашу думку, можна віднести ще нейролінгвістичну та голістичну моделі, не згадувані в стандартних описах, проте відомі в паралель- них дослідженнях (наприклад, з нейролінгвістики тощо). Зупинимося коротко на найрозповсюдженіших з них.

А. Ситуативна модель (Дж. Кетфорд; М. Веннерем; М. Снел- Горнбі; В.Г. Гак та ін.). В основі моделі лежить визнання співвіднесе- ності мовних одиниць оригіналу та перекладу з фактами оточуючої дійсності (референтами та денотатами), єдиними для всього людства. На цій основі переклад виступає процесом заміни (субституції) мате-

477

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

ріальних знаків денотатів (= слів) в одній мові на знаки іншої мови, які відповідають тим же денотатам. При відсутності денотата у мові перекладу (наприклад, піску для ескімосів чи снігу для бедуїнів) пере- кладач має застосувати компенсаційні перекладознавчі прийоми й за- соби. Саме вона оптимально пояснює переклад як відтворення денота- тів за допомогою зміни мовних форм. Продавець при появі покупця перепитує: "Sie wünschen?", переклад якого здійснюється не еквівален- тним "Ви (що) бажаєте?", а адекватним: "Чим можу послужити?".

Ситуативна модель наближається до дійсності, певною мірою спрощуючи її. Вона, однак, не розкриває основного механізму пере- ходу від тексту оригіналу до тексту перекладу і не може пояснити ба- гатоваріантність перекладу одного і того ж фрагменту оригіналу.

Б. Трансформаційна модель. Ця модель (Р. Якобсон; Еттінгер; Ю.В. Розенцвейг), що виникла під впливом ідей трансформаційної граматики (Z. Harris; N. Chomsky), базується на перетворенні (транс- формації) синтаксичних структур ОТ у структури ПТ. Ці перетво- рення описуються в двох концепціях. За першою концепцією сут- ність перекладу полягає у відборі за певними "способами перекладу" відповідних одиниць ПТ, які з одиницями ОТ належать до єдиного трансформаційно-перекладацького комплексу. Перекладач, на дум- ку представників другої концепції, мінімізує вихідні структури саме в глибинні ядерні структури, що збігаються для різних мов за спіль- ністю логіко-синтаксичних зв'язків і відповідної їм лексики. Саме во- ни й за певними етапами (при врахуванні мовленнєвої ситуації: пре- супозиції висловлювань) заміщуються адекватними структурами мо- ви перекладу. Наслідком цього постає текст перекладу, який за від- твореними структурами відповідає оригіналу. Близькою до цієї мо- делі (концепція 1) є теорія мовних відповідників Я.В. Рецкера, за якою перекладач використовує лексикографічні й авторські засоби, що ґрунтуються на трансформаціях перекладача, для адекватного відтворення ОТ. Отримані результати можна побічно використати для зіставного вивчення мов.

Як бачимо, трансформаційна модель дозволяє створити теоретичну базу для опису перекладацьких трансформацій, їхніх основних спосо- бів. Проте перекладацькі трансформації стосуються переважно гра- матичних структур, а не їхніх семантичних і комунікативних аспек- тів. Нерозв'язаною в межах цієї моделі залишається також проблема перекладацької еквівалентності, особливо ситуативної (див. надписи Fragile! "Обережно, скло!").

478

РОЗДІЛ 10. Переклад як творчість

В. Семантична, чи змістова модель (E. Кошмідер; Е. Найда; Л.С. Бархударов; Я.В. Рецкер; А.В. Федоров; А.К. Жолковський та І.А. Мельчук; та ін.), що ґрунтується на компонентному аналізі (Й. Кац; М. Бірвіш та ін.), проявляються у двох основних концепціях. За цією моделлю переклад зводиться до аналізу плану предметно- логічного й експресивно-стилістичного змісту (концепція 1) чи, врахо- вуючи здобутки трансформаційного підходу, до аналізу глибинних смислів як змістових категорій генеративної семантики (концепція 2). Внаслідок цього визначаються елементарні смислові, стилістичні та інші характеристики, чи семи змісту, яким при синтезі перекладного тексту знаходять відповідники у мові перекладу. Іншими словами, ця модель полягає у визначенні всіх змістових елементів оригіналу та за- міні їх при перекладі. Чим більше збігів елементарних смислів у мовах оригіналу, тим адекватнішим є переклад (та навпаки).

Пов'язані із семантичною і психолінгвістична (О.О. Залевська, І.Є. Клюканов, Ю.Г. Кузьмін) та нейролінгвістична (О.Р. Лурія) моде- лі. За допомогою цих моделей формується "внутрішня програма май- бутнього повідомлення" та проектується нейронна взаємодія структур головного мозку, яка при перекладанні може спостерігатися за допо- могою приладів (томографів, СПЕТ). Поряд з тим, ці моделі, що мають значні перспективи, перебувають лише на початку свого наукового становлення. Ми до цього часу не знаємо, як відбувається "розгор- тання" та "згортання" таких повідомлень, які елементи змісту збері- гаються у внутрішній програмі і як вибирається один із можливих шляхів реалізації такої програми в тексті перекладу.

Загалом семантична модель, забезпечуючи розуміння механізму трансформацій, ґрунтується, за зауваженням В.Н. Комісарова, на до- сить суб'єктивному розподілі всіх мовних засобів за змістовими кате- горіями. У різних мовах ці категорії не завжди збігаються (розчинна кава – instant coffee). Проблематичним за цією моделлю є відтворення багатоплановості слова та значення, його численних асоціацій. Поза увагою залишається й мета комунікації, що відіграє вирішальну роль при відборі засобів перекладу.

Г. Комунікативна модель (О. Каде; А. Найберт; В. Віллс; Л.К. Ла- тишев та В.І. Провоторов). За цією моделлю прагматичні основи до- слідження якої заклала Лейпцізька школа (О. Каде, А. Нойберт), про- цес перекладу розглядається як акт двомовної комунікації, що ґрун- тується на обміні закодованою інформацією через певні інформаційні (письмові чи усні) канали зв'язку між "передавачем" та "отримува- чем". Проблема перекладу зводиться до проблеми зміни кодів. У та-

479

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

кий спосіб відправник кодує повідомлення та відправляє його відпо- відним каналом (письмовим чи усним); перекладач, що здійснює пе- рекодування з вихідної мови оригіналу (ВМ) на код мови перекладу (ПМ), виступає загалом з'єднувальним ланцюжком між "передавачем" повідомлення та його "отримувачем".

Як бачимо, в комунікативній моделі враховуються відношення між знаками (синтактика), між знаком і денотатом (семантика) та між комунікантами (прагматика), що складають інваріантну основу ви- словлювання. Проте кодові відношення можуть ґрунтуватися лише на повному ізоморфізмі між структурами ВМ та ПМ, тобто їхні структу- рні елементи мають повністю накладатися, що невластиве для приро- дних мов. Семантичний і трансформаційний аспекти повідомлення також залишаються поза аналізом.

Д. Інформативна модель (В.С. Виноградов, Р. Миньяр-Белоручев та ін.). За цією моделлю текст та його основна одиниця – слово – є но- сіями різноманітної інформації, яку рецептор (перекладач) має сприй- няти та осмислити в повному обсязі, тобто з усіма її смисловими, сти- лістичними, ситуативними, естетичними та іншими фоновими особ- ливостями. На противагу моделям Б та В, в основі яких лежить від- творення глибинних структур і компонентів, основою перекодування є відтворення змісту думки, тобто інформації. Тому, на думку прихи- льників цієї концепції, процес перекладу ґрунтується на інтелектуаль- них характеристиках відправника (автора) та отримувача (перекла- дача), своєрідності культур і бачення світу, властивого двом мовним спільнотам, а також на ситуативних і комунікативних умовах поро- дження вихідного тексту. За Р. Міняр-Бєлоручевим, слова, що деко- дуються, несуть певну інформацію, відтворити інваріант якої (а не перетворити структуру) – головне завдання перекладача. Прибічники цієї моделі рекомендують навіть запроваджувати коефіцієнт інфор- мативності, який показуватиме її небажані втрати.

Таке розуміння усуває проблеми багатопланового змістового напо- внення (у т. ч. й асоціацій) при перекладі, що суттєво покращує сема- нтичну модель, не заперечує комунікативного призначення інформа- ції, проте залишає поза увагою перекладознавців сам трансформа- ційний механізм перекладу.

Е. Голістична концепція. Як бачимо, зазначені вище моделі роз- кривають лише окремі сторони функціонування лінгвістичного меха- нізму перекладу і мають обмежену пояснювальну силу. Тому певну спробу поєднати ці моделі зробили Ю. Найда (теорія динамічної й згодом функціональної еквівалентності) і В.Н. Комісаров (теорія рів-

480