kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

В.Я.Брюсов, Фауст (1928)

Написано: 'В начале было Слово!' Уж затрудненье! Кто поможет снова?

Я слову не могу воздать такую честь, Иначе должно перевесть.

Коль разум правильно мне светит в глуби дум, То здесь написано, что'Был в начале Ум'. Обдумай первую строку глубоко, И пусть перо не пишет раньше срока!

Умом ли создано, сотворено все было! Должно стоять: 'Была в начале Сила'. Но вот, пока пером я это выводил,

Как что-то требует, чтоб вновь я изменил. Дух руководит мной! Решенье вижу. Смело Пишу: 'В начале было Дело!'

Б.Л.Пастернак, Фауст (1953)

'В начале было Слово'. С первых строк Загадка. Так ли понял я намек?

Ведь я так высоко не ставлю слова, Чтоб думать, что оно всему основа. 'В начале мысль была'. Вот перевод. Он ближе этот стих передает.

Подумаю, однако, чтобы сразу Не погубить работы первой фразой.

Могла ли мысль в созданье жизнь вдохнуть? 'Была в начале сила'. Вот в чем суть.

Но после небольшого колебанья

Яотклоняю это толкованье.

Ябыл опять, как вижу, с толку сбит: 'Сперва даянье было' – стих гласит.

Иван Дамарьин, Фауст (1999)

Написано: 'В начале было слово!' Да прав ли я? Попробую-ка снова?

Неверен к слову лестний столь подход, Иной тут нужен перевод, Пусть разум мой работает искусно.

Написано: 'Вначале было чувство!' Подумай-ка над тем, что сотворилось, Чтобы перо не слишком торопилось! Ведь разве чувство всё нам породило? Должно быть так: 'Была в начале сила!' Но и сейчас, хоть написал я это,

371

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

Сомнение во мне иного ждет ответа. Но вот мой разум дал совет мне смело,

Ия пишу: 'Вначале было дело!'

4.Білоруський переклад

В.Сёмуха, Фаyст (1976)

Напісана: 'Было спачатку Слова!' Ці так? Ці ясна? Ці не памылкова? Лічу, для Слова гонару зашмат, – Перекладу я лепш на іншы лад, Натхнёны згадкаю магічнай.

'Была спачатку Думка!' – Так лагічней. Але без спеху толькі, з першых фраз Каб я y бяссэнсіцы не yграз, –

Бо хіба ж Думка што-небудзь тварыла? Скажу ясней: 'Была спачатку Сіла!' Пішу, а сэрца кроіць пачуццё, Што не, не Сілай творыцца быццё.

Чакай, – мо Воля, Розум, Дзеянне, Парыy?

Так, 'Дзеяннем сусвет пачаты быy!'

8.6. Вправи до текстів

а) Перевірте у словниках повний набір сем кожної лексеми оригі- налу, щоб встановити, чи не втрачено у перекладі головний варіант значення слова у контекстуальних умовах першоджерела.

б) Знайдіть інші українські та чужомовні переклади вказаного ори- гіналу, визначте перекладача, рік створення, оцінки критикою.

в) Порівняйте концепцію оригіналу і перекладів, її вербальне вті- лення та специфіку так званого "поетичного синтаксису": звукопис, інтонація, ритм, розмір, рима.

г) Зіставте наведені переклади між собою і встановіть, де криються перекладацькі труднощі: в оригіналі, у професійності перекладача, у лінгвальних особливостях обох мов.

д) Зверніть увагу на хронологічну відстань між перекладами, щоб з'ясувати, що впливає на розбіжності у перекладі: чинник часу, відпо- відна перекладацька теорія доби, індивідуальний стиль перекладача.

е) Зважаючи на те, що всі творці наведених перекладів є письмен- никами й перекладачами високого ґатунку, аргументуйте, чим ви-

372

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

кликані перекладацькі розбіжності: складністю оригіналу, індивідуа- льним стилем перекладача, специфікою порівняних мов.

є) Напишіть рецензію на переклади із власними варіантами їх ре- дагування.

ж) Під час порівняння гетевського "Фауста" із перекладами особ- ливу увагу зверніть увагу на наступне:

–наявність архаїзмів та неологізмів,

–семантична відповідність українських, російських та білору- ських слів німецьким "Wort, Sinn, Kraft, Tat", а також "Geist"; осо- бливо акцентуйте полісемію "Sinn" та "Geist",

–збереження синонімічнеого словосполучення "wirkt und schaft",

–повтор порядку слів у висловах "Im Anfang war...", де у Гете змінюється лище останній член речення,

–збереження розділових знаків, які в оригіналі яскраво й зна- чуще оформлюють думки автора.

з) Зробіть власний переклад гетевського фрагменту із записом на плівку, дайте її іншому студенту для прослухання та письмової рецен- зії із детальним редагуванням та професійною оцінкою.

и) Виступіть перекладачем у двомовній (телефонній або живій) бе- сіді із проблем художнього перекладу.

і) Влаштуйте міжнародну дискусію-гру щодо проблем художнього перекладу (або лише перекладу "Фауста" Гете) із використанням мате- ріалів цього підрозділу за схемою: вступне слово Голови конференції, доповідь основного референта, рецензії 2-3 офіційних опонентів (одна

– українською, інші німецькою, їх переклад), виступи та запитання пе- рекладачів різними мовами (їх переклад), підсумкове слово Голови.

373

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

рмативна – діловий, спонукальна – публіцистичний, естетична – белет- ристичний, комунікативна – побутовий. Саме відповідна функція і зу- мовлює перекладацькі перепони: наприклад, герметичну термінологіч- ність у науково-технічному типі тексту, клішовану канцелярність – у діловому, експресивну конотативність – у публіцистичному, національ- но забарвлену ситуативність – у побутовому, багатозначну прагматич- ність – у белетристичному. Зрозуміло, що практика живого мовлення додає кожного разу фахівцям із мовної варіативності нові прояви суб- мовлення: економічний, рекламний, бізнесовий тощо, котрі деякі із вчених бажають назвати окремими функціональними стилями.

Але якщо подивитися на них очима стиліста (яка мовна функція панує в них) та перекладознавця (які труднощі приховують вони у со- бі), то неважко дійти об'єктивного висновку про їх належність до од- ного із вказаних п'яти стрижневих субмовлень, бо вони мають спільні з ними перекладацькі труднощі: наприклад, економічний текст нале- жить до науково-технічного комплексу, рекламний – до публіцистич- ного, бізнесовий – до офіційно-ділового тощо. Вказані перекладацькі труднощі настільки складні й вагомі, що є сенс виділяти окремі типи функціонально-стильового перекладу: науково-технічний, офіційно- діловий, публіцистичний, художній, побутовий.

9.2.Функціональні стилі і переклад

9.2.1.Сутність поняття і терміна "функціональний стиль"

Соціолінгвістична гілка, яка плодоносить мовною варіативністю, давно вже показала її дослідникам, що будь-яка, на перший погляд, єдина національна мова на практиці існує як система підмов, котрі обслуговують певні соціально-професійні угрупування. Ці підмови мають багато синонімічних назв: "соціолект", "функціолект", "профе-

сійна мова", "регістр", "функціональний стиль" та ін., змістовим інва-

ріантом яких є пристосування мови під її професійне використання різними громадами. Ми будемо вживати усталений в германістиці термін "функціональний стиль" (від лат. fuпctio – "виконання обов'я-

зкового" та давньогрец. stylos – "грифель для письма"), розуміючи під ним мовлення провідного соціально-професійного угрупування. І

хоча варіативна лінгвістика пропонує безліч таких мовлень, ми вважа- ємо, що з перекладацького боку класифікувати їх краще за принципом труднощів, а останні пов'язані з функціями мови і тексту. Отже, треба

376

РОЗДІЛ 9. Функціонально-стильові труднощі перекладу

поговорити про наступну проблему (функції мовлення), без вирішення якої поняття "функціональний стиль" залишиться невизначеним.

9.2.2. Функції тексту (мови)

Філософи, а слідом за ними і лінгвісти вже давно встановили, що мова має багато завдань, які розташовуються (за вагомістю викорис- тання у мовленні) ієрархічно. І у такій системі структурна складова під назвою "спілкування" посідає зовсім не перше місце, а це має ве- лике значення для перекладознавства. Починаючи з античної доби, а потім найбільш активно представниками соціологічної школи у філо- софії та мовознавстві (особливо у прихильників гіпотези про поро- дження мови трудовою діяльністю), вважалось і вважається за аксіо- му, що саме функція спілкування є найголовнішою у мові. Об'єктивне вирішення цієї проблеми залежить від того, як розуміти поняття і те- рмін "функція": лише як здібність мови до використання її людиною (тобто як функціонування мови у співбесіді двох індивідів) чи як її спроможність моделювати людське оточення (тобто як її функціону- вання у суспільстві).

На сутність мовних функцій як на наслідок світомоделювання дав- но вже вказували представники психологічного напряму в лінгвісти- ці, зокрема, наприклад, харківський філолог ХІХ ст. О.О.Потебня, ко- ли у 1862 році у першому виданні своєї фундаментальної праці "Дум- ка та мова" розробив логічну й струнку гіпотезу про внутрішню фор-

му слова як "відношення змісту думки до свідомості," розуміючи під останнім знаряддя для пізнання світу. Аналогічної точки зору дотри- мувався і радянський психолог О.М.Леонтьєв, коли стверджував у

1959 році, що "функція мови – це також функція усвідомлення, тоб- то такого відображення об'єктивної дійсності, яке є наче відбитим через призму соціально накопиченого і узагальненого досвіду, котрий зафіксовано у мовних значеннях." Саме світомоделюючу функцію мо-

ви мав на увазі М.В.Ломоносов, стверджуючи, що це не мова пасує перед спробою мовця щось виразно й точно втілити у слова, а мовець виказує своє недостатнє володіння нею.

Отже, мову людство виробило перш за все для пізнання оточуючого світу, щоб адекватно (відповідно, життєдайно) на нього реагувати, ін- акше він би розтрощив людей і ніякого поширеного їх продукування (тобто виживання їх як біологічного виду) не дозволив би. Тому кожна лексема і кожна граматична категорія несуть відбиток соціального бут- тя, а першою функцією мови є пізнання навколишнього. Саме через це

377

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

лексема, синтагма, речення тощо, які не мають вказаного образу світу, не можуть скласти тексту і вважатися мовленнєвими одиницями.

Буття, пізнане людиною і втілене в одиниці мови, стає, однак, ва- гомим і соціально необхідним не саме по собі, а лише у ролі головного чинника існування людської спільності, тому другою функцією мови не може не бути інформативність, тобто повідомлення. Але останнє завжди відбувається через мовлення індивіда, тобто у суб'єктивній формі; при цьому речник настільки впевнений у своїй правоті, що свідомо чи підсвідомо нав'язує її співбесіднику. Тому третьою функці- єю мови є вплив. І, звичайно, мовець втілює власний задум найбільш, як на нього, зрозуміло й яскраво, без зайвого, за законами краси, хоч і тлумачить її зі своєї маленької "грудки" зору, але матеріал для цього знаходить все ж таки у мові. І це означає, що вона має ще одну фун- кцію – естетичну. Всі названі функції реалізуються лише під час спіл- кування і тому мові притаманне ще одне завдання – комунікатив- ність, яке інколи (бажання просто базікати) може ставати найголов- нішим. Зрозуміло, що мова може мати ще безліч інших, другорядних функцій, на які справедливо вказують лінгвісти.

Отже, незважаючи на багатство класифікацій мовних функцій, лише 5 залишаються стрижневими: пізнання (світомоделювання), по- відомлення (інформування), впливу (прагматики, спонукання), есте- тична (цілісності, краси), спілкування (комунікації). Панування однієї з них і дозволяє створювати відповідні комплекси текстів, якими по- слуговується певне соціально-професійне угрупування: світомоделю- юча породжує науково-технічний функціональний стиль, інформати- вна – діловий, спонукальна (прагматична) – публіцистичний, – естети- чна – белетристичний, комунікативна – побутовий. Саме відповідна функція і зумовлює перекладацькі перепони: наприклад, герметичну термінологічність у науково-технічному типі тексту, клішовану канце- лярність – у діловому, експресивну конотативність – у публіцистично- му, багатозначну прагматичність – у белетристичному, національно забарвлену ситуативність – у побутовому. Вказані перекладацькі тру- днощі настільки складні й вагомі, що є сенс виділяти окремі типи фу- нкціонально-стильового перекладу: науково-технічний, офіційно- діловий, публіцистичний, художній, побутовий.

Зрозуміло, що у мовленні як неподільному вербальному процесі всі ці 5 фінкцій (та й всі інші) злиті у синтетичну єдність, але накреслене вище є не лише логічною схемою, пристосованою до потреб аналізу, а відбиває магістральне у мовній субстанції та мовленнєвій дійсності, хоч остання (як жива практика) постійно диктує лінгвістичній теорії

378

РОЗДІЛ 9. Функціонально-стильові труднощі перекладу

нові аспекти оцінок функціональних стилів. Так, за останні десяти- річчя міцно заявили про себе економічний чинник стилю

("Wirtschaftsdeutsch"), бізнесовий ("Geschäftsdeutsch"), рекламний та ін. Але копіткий аналіз їх вербального наповнення свідчить про те, що всі вони є лише підстилями вказаних традиційних функціональних стилів, бо мають спільні з ними перекладацькі труднощі: наприклад, економічний текст належить до науково-технічного комплексу, рек- ламний – до публіцистичного, бізнесовий – до офіційно-ділового тощо.

9.2.3.Специфіка перекладу висловлювань

зрізних субмовлень

Хоча перекладацькі труднощі у галузі будь-якого функціонального стилю є за своєю суттю типовими, успіх адекватного перекладу зале- жить завжди від фонових знань перекладача, рівень яких зумовлю- ється у першу чергу його знайомством з оригіналом як фреймом (тоб- то розумінням типових ситуацій, закладених в оригінал). Через це пе- рекладачеві наукових і ділових текстів потребується постійне онов- лення термінологічних знань у формі особистого спілкування-досвіду, або консультацій з фахівцями, або ж придбання відповідних словни- ків. Не зовсім подібною є ситуація у галузі публіцистичного функціо- нального стилю. Якщо нові терміни у стилях науки, техніки, офіційно- ділової комунікації зрозуміти можна тільки через їх денотати, то но- воутворення публіцистичного стилю стають зрозумілими через кон- текст, який левовою пайкою виступає у публіцистиці як широкий і тут вже потрібні фонові знання перекладача, які він отримав раніше, під час постійного читання й перекладу публіцистичних висловлю- вань. Крім того, експресивне забарвлення є різним у кожному націо- нальному публіцистичному стилі.

Побутовий функціональний стиль характеризується, насамперед сленгом, так що, як і у випадку із пресою, перекладачу треба бути у постійному контакті з відповідними джерелами. Але на відміну від пу- бліцистичного перекладу, де головне полягає у лінгвальних відповідни- ках, побутовий вже потребує оцінювати оригінал перш за все як ситу- ацію і перекладати не вербальність оригіналу, а його фреймовість, тоб- то ситуативність. У перекладацькому відношенні найбільш складним виступає белетристичний функціональний стиль, бо тут всі слова, бу- дучи звичайними лексемами, набувають у конкретного автора конота- тивної неповторності. А це означає, що художній переклад потребує такої кількості та системності фонових знань, яка пересилює не тільки

379

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

всі останні функціональні стилі разом узяті, а й взагалі психологічні та енциклопедичні можливості навіть непересічної людини.

У наступних параграфах детальніше розглядаються мікрорівневі (ілюстративні) та макрорівневі (для самостійного опрацювання) при- клади до різних типів субмовлення (деякі з нижче наведених прикла- дів запозичено та творчо перероблено із різних розмовників, довідни- ків і словників, через що тут висловлюються щира подяка та профе- сійне вибачення їх авторам).

9.2.4. Типи функціонально-стильового перекладу

Перекладацькі труднощі у галузі будь-якого функціонального стилю є за своєю суттю типовими, бо успіх адекватного перекладу залежить завжди від (крім, звичайно, мовних та професійних) фонових знань перекладача, але рівень останніх зумовлюється не тільки (та й не стіль- ки) його підготовкою та практичним досвідом, а й – у першу чергу – його знайомством з оригіналом як фреймом (тобто розумінням типових ситуацій, закладених в оригінал). І якщо у сфері белетристичного фун- кціонального стилю такі клішовані ситуації майже загальнолюдські та відносно вічні (зараз не будемо звертати уваги на їх національне заба- рвлення, бо воно, хоч і перекладацьки вагоме, є, однак, додатком до "всеземного" змісту таких тем, як, скажімо, кохання, ненавистіь бід- ність, багатство, альтруїзм, аморальність тощо), то, наприклад, у побу- товому функціональному стилі вони, залишаючись у своїй масі також постійними, все ж таки "розбавляються" водами моди до чогось неспо- діваного, а у діловому і тим більше науковому та публіцистичному сти- лях взагалі змінюються на нове, гіперболічно кажучи, майже щодня, так що не тільки відповідні словники та галузево налаштовані пере- кладачі, а й фахівці споріднених сфер виробництва часто-густо швид- ко втрачають контакт з ними і не зовсім (або: зовсім не) розуміють їх.

Через це перекладачеві наукових і ділових текстів потрібне постій- не оновлення термінологічних знань у формі особистого спілкування- досвіду, або консультацій з фахівцями, або ж придбання відповідних словників. Тут, щоправда, виникає гостра дискусійна проблема щодо шляху, який найкраще і найскоріше приводить до адекватного пере- кладу у галузі науково-технічного та ділового функціональних стилів: перекваліфікація філолога-фахівця з іноземних мов у технічного про- фесіонала чи, навпаки, перепідготовка технічного професіонала до рівня філолога-фахівця з іноземних мов. Істина, як завжди, знаходить- ся посередені: обидва шляхи добрі й погані, бо термінологічний про- грес переганяє у своєму невпинному русі і професіонала, і фахівця з

380