kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

клад, кров дракону для тіла Зігфрида із "Пісні про Нібелунгів"). Сказа- не означає, що Сьомуха наголошує лише на фаустівській жадобі жит- тя, а не на його жадобі до знання. А перше зовсім не притаманно ге- тевському персонажу на початку трагедії: він йде навіть на самогубс- тво задля пізнання нового.

Легко тепер зрозуміти, що саме наступні ключові моменти гетевсь- кого двовірша стали для перекладачів каменем спотикання: дієслово "fass" у значенні "пізнання природи як плотська любовна гра з нею",

оксюморон "fass-unendlich", перерахування "Natur-Brüste-Quellen alles Lebens" у значенні "безліч назв природи при її обов'язковій цілісності". Про останнє було сказано вище, зараз – про перші два. Так, вже Гу- бер вжив синонім "обнять" для гетевського "fass" і тим самим запо- чаткував стійку тенденцію зображати пізнання природи у цьому епі- зоді як перш за все любовну гру. Четвертий російський перекладач Струговщіков (1856) взагалі відмовився від гетевського дієслова, але мотив кохання з природою все одно залишив і, навіть, підсилив його у порівнянні з оригіналом через накопичення слів з інтимної сфери. Сьомий перекладач Фет (1882), власне великий поет, не став зберігати ані "fass", ані мотив любовної гри, від чого ще до нього частково від- мовився вже Холодковський. Наступні російські перекладачі (Павлов, 1889; Голованов, 1889; Соколовский, 1902 т. ін.) повернулися знову до губерівського варіанту. Звичайно, були і спроби (після Франка) пере- класти це дієслово інакше, за допомогою різних синонімів зі значенням "розуміти", але всі вони ще більше віддаляли переклад від оригіналу: "уловить" у Вейнберга (1902), "объять" у Брюсова (1928) і т.ін. Другий напрям у перетворенні гетевського дієслова не міг себе реалізувати че- рез те, що його прихильники занадто наполягали на мотиві гри немов- ля з материнськими грудьми (Губер, Голованов та ін.) або чоловіка з жінкою (Струговщіков, Пастернак та ін.). Та й багато хто з них прихо- вував цей любовний мотив за такими глибокими любовними нюанса- ми, що його вже важко було читачеві сприйняти (Холодковський, Фет, Трунін, Павлов, Соколовський, Вейнберг, Брюсов та ін.).

Українські перекладачі не тільки спирались на своїх російських ко- лег, а і йшли своїм шляхом. Так, Франко зобразив пізнання природи як плотську гру немовля з материнськими грудьми і, щоб зробити це ще наочніше, навіть, як і Губер, вжив слово "мати", яке відсутнє у Гете. Але він зробив те, на що до нього жоден з перекладачів не на- смілювався і що після нього варіювало багато послідовників: спробу- вав замінити гетевське "fass" синонімом із значенням "розуміти". Та, на жаль, він знайшов в українській мові занадто важку діалектну ле-

361

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

ксему "уняти", так що наступні співвітчизники його не підтримали і шукали інші варіанти: Загул (1919) запропонував важке дієслово "збагнути", а Улезко (1926) повертається, як і його російський посе- редник Вейнберг (1902), до прямого значення німецького "fass" і пе- рекладає його українським "взяти", що у контексті перекладу, як піз- ніше і у Сьомухи, звучить злегка комічно. Можливо, саме через це останній український перекладач "Фауста" Лукаш (1955) відмовля- ється взагалі від будь-якого перевтілення гетевського дієслова. Мотив гри немовля з материнськими грудьми зобразили Франко, Улезко та Лукаш, мотив плотської любовної гри чоловіка і жінки не з'явився у жодного українського перекладача.

Білоруський перекладач Сьомуха (1976) відмовився від мотиву лю- бові і зваріював пропозицію Вейнберга-Улезка.

Гетевський епітет "unendlich" перед іменником "Natur" виявився другою нездоланною перешкодою для всіх східнослов'янських пере- кладачів: Губер відмовився від нього, Струговщіков переклав, але за допомогою трохи іншого синоніму "беспредельная", та ще й без гетев- ського протиставлення дієслову "fass", Фет відмовився перекладати обидві частини цього протиставлення, Холодковський вперше запро- понував варіант збереження вказаного оксюморону, але у банальній (ремінісценція з Козьми Пруткова) тавтологічній формі "не обнять- необъятное", що знизило цінність гетевського афоризму. Покращити цю банальність зміг Трунін (1882), який, використавши знахідку Струговщікова, не реалізовану тим до кінця, вдало переклав "обнять- без предела", і його варіант прийняла більшість послідовників (Соко- ловський, Вейнберг, Брюсов та ін.). Але російське словосполучення "без предела" та його похідний прикметник "беспредельная", який після Струговщікова-Труніна теж інколи вживали перекладачі (Струговщі- ков-син, Вейнберг, Загул та ін.) має не лише просторове значення без- межності, що гарно пасує до змісту німецького оригіналу, а й ще один, психологічний сенс нестриманості, яка аналізованому епізоду у пер- шоджерелі зовсім не притаманна. І тому Павлов (1889) повертаєтся до варіанту Холодковського "обнять-необъятное", а Голованов (1889) та Пастернак (1953) відмовляються взагалі передати це протиставлення. Та деякі перекладачі все ж таки знайшли слово, яке було синонімічним до трунінського "без предела", не мало психологічного відтінку нестри- маності і було, крім того, адекватним німецькому оригіналу: "бесконеч- ная" (Соколовский, 1902; Брюсов, 1928 та ін.). Але вони цьому диво-

362

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

вижному еквіваленту додали однобічне і навіть помилкове губерівське "обнять", так що їх переклади звучать банально і є неадекватними.

Українські перекладачі повторили помилки своїх російських попе- редників: Франко зробив, як Губер, Загул зваріював Труніна, Улезко та Лукаш взяли повністю або частково переклад Соколовського. Біло- руський перекладач Сьомуха теж повторив варіант Соколовського.

Екскурс в історію східнослов'янських перекладів "Фауста" Гете по- трібен був, щоб показати об'єктивні чинники перекладацьких труд- нощів, бо на перший (і на другий, та навіть і на третій) погляд здаєть- ся, що аналізований двовірш з німецької поеми може з успіхом пере- класти будь-яка людина із середніми знаннями мови оригіналу, не кажучи вже про перекладача-професіонала. Але, однак, п'ять най- професійніших зробити цього не змогли, як і десятки інших східно- слов'янських фахівців. Та хіба лише одних східнослов'янських? У 1974-ому році у Німеччині з'явився переклад Ф.Г.Шефера нижньоні- мецькою, і в ньому відсутні саме ці два рядки.

Отже, розглянемо докладніше конкретні чинники їх перекладаць- кої неадекватності. Холодковський використовує окличне речення замість питального в оригіналі ("Мне не обнять природы необъятной!"

у Холодковського та "Wo fass ich dich, unendliche Natur?" у Гете). І нам повинно бути зрозумілим, чому він так робить: гетевське питальне речення двозначне – безпосередньо (експліцитно) воно висловлює за- питання, а контекстуально (імпліцитно) приховує невпевненість. Цей другий аспект і передає Холодковський, втілючи його у двозначну, як і у Гете, форму: експліцитно – невпевненість, а імпліцитно – риторич- не запитання про те, де знайти відповідь.

Але така двозмістовність Холодковського не відповідає двозначно- сті оригіналу, оскільки провокує у читача різні лінійні, тобто часові уявлення: у Гете – спочатку пряме запитання про можливості пізнан- ня і лише потім контекстуальна думка щодо невпевненості у пізнанні, а у Холодковського – спочатку невпевненість. Через таку різну черго- вість думок в оригіналі та перекладі і виникають різні психологічні і філософські концепції Фауста-персонажу. Франко йде зовсім іншим шляхом: передає запитання запитанням, але все одно не уникає суттє- вих розбіжностей, бо німецьке словосполучення "Natur fassen" усклад- нене питальним займенником "wo?", не може бути дослівно (що, на пе- рший погляд, здається еквівалентним!) перекладено східнослов'янсь- кими мовами, бо після такого прямого перекладу воно буде сприйма-

363

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

тись за змістом як занадто грубий або вельми обмежений вислів ("де я візьму тебе?" або "де я схоплю тебе?", тобто, де я тебе знасилую).

Так, до речі, зробив Сьомуха, і його переклад звучить комічно ("Дзе ж я схаплю цябе, бясконцая натура?"), як і у його двох попередників:

росіянина Вейнберга (1902) та українця Улезка (1926). Саме тому Франко не шукає еквіваленту до німецького дієслова "fassen", а вжи- ває його двозначний контекстуальний синонім "уняти", котрий не зовсім відповідає семантиці оригіналу. І другий український перекла- дач Лукаш із тієї ж об'єктивної причини відмовився від збереження цього ключового словосполучення, що не збагатило його інтерпрета- цію. Аналогічний крок робить і Пастернак, тільки він забагато фанта- зує на тему пізнання як любовної гри, тому гетевський двовірш пере- творюється у нього на п'ятивірш. Але не цей кількісний аспект є тут найцікавішим, а синтаксична структура думки: якщо Гете вживає три питальних речення як перелічення, в якому два останніх виступа- ють як неповні до першого присудку "fass", що обставинам місця в оригіналі надає неймовірну експресивність, а його заголовному персо- нажу помітне хвилювання пошуку; якщо Холодковський для збере- ження експресії та схвильованості використовує вже окличне речення та ще й зі запереченням, зменшуючи тим самим експресивність та за- мінюючи хвилювання пошуку на схвильованість сумнівом, то Пастер- нак знаходить серед резервів російської мови інші засоби вираження вказаних особливостей мовлення: перелічення дієслів, які пов'язані між собою наростанням якості, тобто градацією. Однак, як наслідок нанизуваня трьох дієслів ("руки протянуть" – "пасть на грудь" – "при-

льнуть к ключам"), синонімічних гетевському "fass", у Пастернака на передній план висовується баготослів'я, а не гетевська лапідарність.

Проведений порівняльний аналіз оригіналу і перекладів дає змогу дійти нам у цьому розділі потрібного висновку, що у породженні роз- біжностей між першим та другими, з одного боку, і між самими пере- кладами, з іншого, значну роль відіграють індивідуальні пристрасті перекладачів. Так, Франко українізує Гете, навіть діалектизує на за- хідноукраїнський кшталт, хоча за семантикою ним вживаних лінгва- льних одиниць криється завжди холодний розум загальнолюдського аналітика; Лукаш теж трохи українізує і спрощує переклад, але не су- б'єктивно, як у Франка, а лише через те, що добирає для своїх думок найточніші, на його погляд, слова, в яких панує словникове значення і національна забарвленість; Холодковський, який був значним вченим, "батьком" не лише російської, а й світової паразитології, тяжіє до сухої,

364

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

точної, науково-термінологічної стильової манери; Пастернак, тонкий поет і прозаїк, на творчість якого активно вплинуло просторічне мов- лення маси, що у Європі 1920-30-х вийшла на політичну арену, робить свій переклад то занадто поетичним (відштовхуючись від сленгу маси), то забагато буденним (спускаючись до мовленнєвих потреб читача з маси); Сьомуха відбирає з оригіналу лише те, що вважае суттєвим, і втілює його на власний смак, без урахування нюансів оригіналу.

8.5. Тексти для самостійного аналізу

1. Оригінал

J.W.von Goethe, Faust-1 (1808)

Geschrieben steht: "Im Anfang war das Wort!"

Hier stock ich schon! Wer hilft mir weiter fort?

Ich kann das Wort so hoch unmöglich schätzen,

Ich muss es anders übersetzen,

Wenn ich vom Geiste recht erleuchtet bin.

Geschrieben steht: "Im Anfang war der Sinn.

Bedenke wohl die erste Zeile,

Dass deine Feder sich nicht übereile!

Ist es der Sinn, der alles wirkt und schafft?

Es sollte stehn: "Im Anfang war die Kraft!

Doch auch indem ich dieses niederschreibe,

Schon warnt mich was, dass ich dabei nicht bleibe.

Mir hilft der Geist! auf einmal sehe ich Rat

Und schreibe getrost: "Im Anfang war die Tat!

2. Українські переклади

І.Я.Франко, Фавст (1882)

Написано стоїть: 'Вначалі було слово!' Вже ось і запинка! Яков тут йти дорогов? Таж слово годі так високо класти.

Не так се мушу перекласти, Сли лиш правдиво дух мій прояснивсь.

Написано стоїть: 'Вначалі була мисль'. Обдумай добре все, що дух говорить, Щоб, пишучи, рука не заблудила!

Чи тільки мисль все двигає і творить? Повинно б буть: 'Вначалі була сила'.

365

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

Но й се, заким ще написав я, Вже щось ми шепче, щоб на тім не став я.

Га, просвітив мя дух! Нараз ми зазоріло. І сміло пишу я: 'Вначалі було діло'.

Д.Ю.Загул. Фавст (1919)

Написано: 'В началі слово бі!' Вже й тут не йде! – Хто поміч дасть тобі?

На 'слово' я б не міг ваги такої класти. Інакше мушу перекласти, Дух осінив думки мої слабі.

Написано: 'в началі разум бі'. Обдумай добре першу стрічку, Не квапся, забувай колишню звичку!

Чиж розум пан всесвітніх таємниць? Повинно б так: В почині була міць. Але й тепер, коли це слово пишу, Я знаю вже, що так його не лишу. Господь поміг! Відразу просвітліло;

Напишу сміливо: 'В почині було діло'.

М.Т.Улезко, Фауст (1926)

Стоїть в письмі: 'Було в почині слово'. Вже й став. Хто ж поміч далі дасть мені? Не можу слову дать такої я ціни, Инакше треба цю перекладати мову, –

Йяк мене дух тут дійсно освінув – Стоїть в письмі: 'В почині помисл був'. Про перший стих обачно треба міркувати, Щоб не пішло перо себе ж переганяти!

Чи ж помисел все діє і творить? Стояти мусило: 'Була в почині сила'. Та от, як пишу, знов щось мене держить

Йостеріга, щоб я при цім не зостававсь...

Дав поміч дух! Ось я вже догадавсь, І сміло пишу: 'Було в почині діло!'

М.О.Лукаш, Фауст (1955)

Написано: 'Було спочатку Слово!' А може, переклав я зразу помилково? Зависоко так слово цінувать! Інакше треба зміркувать,

Так внутрішнє чуття мені говорить.

366

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

Написано: 'Була спочатку Мисль!' Цей перший вірш як слід осмисль, Бо ще перо біди тобі натворить.

Хіба ж то мисль і світ і нас створила? А може, так: 'Була спочатку Сила! Пишу – і сумнів душу огорнув:

Я, мабуть, знову суті не збагнув...

Та світ свінув – не зрадила надія, І я пишу: 'Була спочатку Дія!'

Іван Дамар'їн, Фауст (2003) 5

Написано: 'Було спочатку слово'. Чи маю рацію? Хто допоможе знову? Не можу слово так я цінувати! Інакше мав перекладати, Якби був розум вільним від сміття.

Написано: 'Спочатку – відчуття!' Та думай, Фауст, що ти наробив Й перо навіщо так поторопив!

Хіба ж то відчуття усе нам народило? Повинно б так: 'Була спочатку сила!' Та ні, хоча рука завершення жадає, Мій сумнів іншу відповідь чекає.

Та ось блиснув мій розум сміло –

Ія пишу: 'Було спочатку діло!'

3.Російські переклади

Э.И.Губер, Фауст (1838)

Писание гласит: 'В начале было слово!' Но вот уж для меня препятствие готово: Так высоко я слова не ценю… Но чем и как я слово заменю? Проникнут мыслию иною.

Я напишу: 'В начале мысль была!' Не торопись над первою строкою, Чтоб истина тебя до цели довела. Одна ли мысль творит и созидает? Не "силой" ли ее мне заменить?

Но и она не всё нам выражает! Не знаю, как мне заключить. Но истина снимает покрывало: – В деянии заключено начало.

367

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

А.Н.Струговщиков, Фауст (1856)

Написано: в начале было слово. Что разуметь под словом Слово? Уразумев, как выразить его, Начало, свет и жизнь всего? Скажу ли: Разум, Сила сил, Все не придам достойнаго названья, Зане в себе совокупил С причиной первое деянье…

Скажу ль…но, между тем, как слово излетает, Опять внезапное сомненье возникает… Но не с началом ли сливается конец?

И я пишу: в начале был Творец!

П.В.Трунин, Фауст (1882)

Написано: 'В начале было Слово' – Вот я и стал. Кто знает, как сказать?

Яслову не могу значенья столько дать – Переводить мне надо снова!

Коль Духа речь, душа, ты верно поняла –

Ядолжен написать: 'В начале Мысль была'; Но не спеши перо, мой ум, не увлекайся И первую строку обдумать постарайся.

Иль Мысль лишь действует? Она ль все сотворила? Нет, надобно сказать: 'Была в начале Сила'. Однако же, пока пишу я те слова, Иной им перевод готовит голова… Помог мне Дух! Вот истины сиянье:

'В начале было'… да, я так пишу – 'Деянье'!

А.А.Фет, Фауст (1882)

Написано: 'В начале было слово'.

Вот я и стал! Как продолжать мне снова? Могу ли слову я воздать такую честь? Иначе нужно перевесть!

Коль верно озарен исход тяжелых дум, То здесь написано: 'В начале был лишь ум'. На первой строчке надо тщиться, Чтобы перу не заблудиться!

Ум та ли власть, что, все подвигнув, сотворила? Поставлю я: 'Была в начале сила'.

Но в миг, как собралась писать рука моя, Предчувствую, что все не кончу этим я.

368

РОЗДІЛ 8. Індивідуально-стильові труднощі перекладу

Вдруг вижу свет! Мне дух глаза открыл! И я пишу:'В начале подвиг был'.

Н.Голованов, Фауст (1889)

Написано: В начале было Слово, – И вот уже преграда мне готова.

Могу ли слову я такое дать значенье? Его переменить я должен без сомненья, Коль понят смысл как должно мной.

Не лучше ли сказать, что Разум был в начале?… Одумайся над первою строкой, Чтоб избежать ошибок дале:

Не разум созидает и творит; Верней сказать: была в начале Сила. Но снова что-то сердцу говорит,

Что это мысль в себе не совместило… Но я прозрел! Мне ясно все опять, И дело я решаю написать.

Н.А.Холодковский, Фауст (1890)

Написано: 'В начале было Слово' –

Ивот уже одно препятствие готово. Я слово не могу так высоко ценить:

Да, в переводе текст я должен изменить. Я напишу, что Разум был в начале.

Но слишком, кажется, опять я стал спешить –

Имысли занеслись и в заблужденье впали:

Не может Разум все творить и созидать. Нет, Силу следует началом называть! Пишу – и вновь берет меня сомненье: Неверно мне сказало вдохновенье.

Но свет блеснул – и выход вижу я: В Деянии начало бытия!

Н.А.Холодковский, Фауст (1912)

Написано: 'В начале было Слово'– И вот уже одно препятствие готово: Я слово не могу так высоко ценить.

Да, в переводе текст я должен изменить. Когда мне верно чувство подсказало, Я напишу, что Мысль – всему начало. Стой, не спеши, чтоб первая строка От истины была не далека!

369

ЧАСТИНА 3. Проблеми макроперекладу

Ведь Мысль творит и действовать не может! Не Сила ли начало всех начал?

Пишу – и вновь я колебаться стал.

И вновь сомненье душу мне тревожит… Но свет блеснул – и выход вижу я:

В Деянии начало бытия!

Н.А.Холодковский, Фауст (1922)

Написано: 'В начале было Слово' –

Ивот уже одно препятствие готово. Я слово не могу так высоко ценить:

Да, в переводе текст я должен изменить. Я напишу, что Разум был в начале.

Но слишком, кажется, опять я стал спешить –

Имысли занеслись и в заблужденье впали:

Не может Разум все творить и созидать. Нет, силу следует началом называть! Пишу – и вновь берет меня сомненье: Неверно мне сказало вдохновенье.

Но свет блеснул – и выход вижу я: В Деянии начало бытия!

Н.Л.Соколовский, Фауст (1902)

Написано: 'В начале было Слово'. – Вот я и остановился! Кто поможет мне идти дальше? Постичь как следует смысл выражения 'Слово' я не могу. Если ум озаряет меня правильно, то следует перевести иначе: 'В начале был Разум' – вот настоящий смисл написаннаго! Обдумай, однако, хороше- нько первую строчку, и не давай слишком торопиться перу. Точно ли все творит и все устраивает Разум? Следовало бы сказать: 'В начале была Сила'. Но, однако, пока я это пишу, кажется, мне, что нельзя остановить- ся и на этом. Ум, впрочем, помогает! Я прозрел и, успокоясь, пишу: 'В нача- ле было Деяніе'.

П.И.Вейнберг, Фауст (1902)

Написано: 'В начале было Слово'. Ну, вот я уже и остановился. Кто по- может мне продолжать? Я никак не могу придавать такую высокую цену Слову; надо перевести это иначе. Если дух надлежащим образом просветил меня, то здесь написано: 'В начале была Мысль'. Обдумай хорошенько пер- вую строку; пусть твое перо не слишком торопится! Мысль ли все творит и всем правит? Следовало бы сказать: 'В начале была Сила'. Однако, в то время, как я пишу эти слова, что-то предостерегает меня не остановить- ся на них… Но дух пришел мне на помощь! Наконец я понял и убежденно пишу: 'В начале было Дело'.

370