3. Характеристика основних джерела права феодальної Франції.

Із встановленням феодалізму пережитки родових звичаїв остаточно втратили своє значення. Зросла роль церковного, канонічного права, особливо у шлюбно-сімейних відносинах. У Франції протягом кількох століть не було єдиної системи права. На півдні країни майнові суперечки вирішувались на основі норм римського права. Тут систематизація юридичних норм почалася раніше, тому південь Франції називали краї-ною писаного права. На півночі країни переважало звичаєве право, яке відо-бражало інтереси феодалів.

Право власності  Повна і необмежена власність на землю визнавалась за великими феодалами. Дрібні землевласники вважались дер-жателями землі з різними повинностями.

Шлюбно-сімейне право  Шлюбно-сімейні відносини регулювались тільки каноні-чним правом. У 451 р. встановлюється заборона вступати у шлюб монахам, а в 1107 р. – священикам. Канонічне право забороняло позашлюбні зв’язки і розлучення. У деяких випа-дках рішення про визнання шлюбу недійсним приймала цер-ква (помилка в соціальному положенні). Шлюб між близькими родичами не допускався. Єдиною формою укладання шлюбу був церковний шлюб. Сімейні відносини базувались на принципі влади чоло-віка і батька

Спадкове право  Феодальне право знало спадкування за законом і запові-том. Феод переходив у спадщину старшому сину, а при його від-сутності до старшого в роді.

Кримінальне право і процес  У раннє середньовіччя (приблизно до XІV ст.) у сфері кримінальних злочинів і покарань панували постанови зви-чайного права. Пізніше видаються королівські ордонаси, які містили норми кримінального права. Але ні звичаї, ні ордо-нанси не містили всіх положень кримінального права. Значна частина злочинів, їх склад, підстави відповідальності – встановлювались судовою практикою.

Джерела права:

• Писані звичаї

• Церковне канонічне право

• Королівське капітуляції

• Римське право

• Міське право

• Практика парижського парламенту

Покарання: смертна кара, ув’язнення, конфіскація майна, каліцтво, тілесні покарання, штраф.

4. Виникнення Народного фронту і його політика.

У 1936 р. ці партії (радикали, соціалісти, комуністи) розробили спільну программу , першим завданням нового уряду стало улагодження у Франції найбільшого трудового конфлікту

Влітку 1936 р. парламент Франції прийняв 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту. Так, були заборонені фашистські ліги, прийнято закон про 40-годинний робочий тиждень, про двотижневу оплачувану відпустку, підвищувались пенсії, надавалася допомога по безробіттю. Для покращання становища селян уряд став закуповувати сільгосппродукцію за підвищеними цінами. Встановлювався контроль держави над Французьким банком і залізницями. Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші шляхи розвитку Франції. Навколо нього розгорілися суперечки між учасниками Національного фронту.

Комуністи вважали за необхідне продовжувати реформу у бік запровадження соціалізму (різке збільшення податків на підприємців, встановлення жорсткого контролю над підприємствами й фінансами). Л.Блюм на це не погодився. Він прагнув спочатку закріпити попередні досягнення і в лютому 1937 р. оголосив про "перерву" в реформах. Зростаючі державні витрати призвели до спаду виробництва.

Економічне становище Франції тим часом почало погіршувалось. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих податків, переводили свої капітали за кордон, що відразу відбилось на темпах зростання економічного розвитку. З іншого боку відбулось збільшення прибутків громадян. При відносно стабільному виробництві це означало виникнення диспропорції між грошовою і товарною масою і, відповідно, до зростання цін - інфляції. Економічні негаразди викликали у населення розчарування діями Народного фронту. Економіка так і не вийшла на докризовий рівень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями у НФ. У червні 1937 р. Л.Блюм подав у відставку; криза НФ стала очевидною

Підписання мюнхенської угоди призвело до остаточного розпаду НФ. У жовтні 1938 р. з нього офіційно вийшли радикали. НФ був насамперед засобом боротьби проти фашизму. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до влади було ліквідовано, хоча не був ліквідований сам фашизм. Одночасно НФ був спробою знайти вихід з кризи і депресії. Підсумком цих дій стало прийняття пакету соціально-економічних заходів, які заклали основу формування в подальшому держави процвітання.