Орнітоз людини

Орнітоз розцінюють як професійну зоонозну інфекцію (переважно уражує людей, які працюють на птахофермах, птахофабриках, у зоологічних садах, зоомагазинах). В останні роки описані численні випадки захворювань осіб, робота котрих пов'язана з розведенням свійської птиці, її забоєм та переробкою. При серологічному обстеженні працівників тваринницьких господарств деяких регіонів України антитіла до групоспецифічного орнітозного антигену були виявлені у 14,7%, а серед осіб, які не мають професійних контактів з тваринами, позитивні результати зафіксовані лише у 5,2%.

У містах активним джерелом орнітозної інфекції є домашні та сизі голуби, зараженість яких досягає 60-80%, що нерідко перевищує рівень зараження свійської птиці.

Механізм передачі збудника - крапельно-пиловий. Людина також заражається аліментарним шляхом. Екскременти птахів, носовий слиз, забруднений пух - основні фактори передачі збудника. При потраплянні їх на слизову оболонку очей або рота розвиваються атипові форми хвороби.Відомо, що при спалахах орнітозу серед осіб, зайнятих забоєм та обробкою птиці, одночасно можуть захворіти від 30 до 70% працівників (Васильченко А.А. та ін., 1993).

Так, на птахопереробних підприємствах і в птахівницьких господарствах захворюваність реєструється з травня по вересень (на півдні - з березня по листопад), що пов'язано з масовою появою молодняку, серед якого часто виникають епізоотії орнітозу. Забій, який потім розпочинають, та обробка товарної птиці підтримують інтенсивність інфікування персоналу.

Зараження від голубів здебільшого відбувається у зимово-весняний період - під час яйцекладки та виплоду пташенят. У папуг виплід пташенят припадає на грудень. У цей час реєструється основна частина захворювань серед осіб, які доглядають за ними.

Захворювання характеризується 7-14-денним інкубаційним періодом. У хворих розвиваються загальна слабкість, головний біль, без-соння, висока температура. Гарячка продовжується 18-20 днів. Характерним є специфічне ураження легень (пситакозне запалення легень). Людей госпіталізують якомога швидше і лікують антибіотиками - еритроміцином фосфату, таривідом, доксицикліном, а також симптоматично.

Л.С. Люлькова та ін. (2004) вказують на спалах захворювання в республіці Комі в березні-квітні 2003 року, коли 83 людини потрапили в Усинську центральну районну лікарню з клінічними ознаками тяжко' пневмонії. Клініка захворювання і наступне серологічне обстеження підтвердили попередній діагноз - орнітоз. Інфікування людей було пов'язане з папугами, які продавались в районному універмазі.

Хламідійний аборт овець

Хламідійний аборт овець (ензоотичний аборт) - контагіозне, ензоотичне інфекційне захворювання, яке проявляється абортами, народженням мертвих плодів або ж слабких і нежиттєздатних ягнят, передчасними окотами.

Збудник захворювання - хламідія абортус.

Епізоотологія. Хламідійний аборт овець реєструється в багатьох країнах з розвиненим вівчарством, у тому числі в різних зонах України.

Захворювання поширюється при порушенні правил комплектування і карантинування поголів'я овець, купівлі племінного молодняку в неблагополучних або не повністю оздоровлених від хламідійного аборту овець господарствах.До захворювання сприйнятливі вівці всіх порід. Захворювання може набувати стаціонарності серед поголів'я овець і щорічно завдавати значних економічних збитків господарствам через недоодержання приплоду, порушення функцій органів розмноження вівцематок і баранів-плідників, зниження м'ясної і шерстної продуктивності, матеріальних витрат на проведення оздоровчих заходів.

Джерелом збудника інфекції при хламідійному аборті овець є хворі тварини, або хламідіоносії: вівцематки, молодняк, барани-плідники, отарні собаки.

Захворювання перебігає ензоотично; клінічно проявляється в період окотів. У довкілля велика кількість збудника виділяється з навколоплідними водами, фекаліями, сечею, виділеннями зі статевих органів хворих тварин.

При експериментальному зараженні інкубаційний період триває 2-4 тижні (залежно від дози і способу зараження). При хламідіозі овець спостерігають приховане носійство (латентну інфекцію).

Захворювання у вигляді спалаху масових абортів проявляється приблизно через рік після введення інфікованих тварин у стадо. У випадку використання хворих баранів або інфікованої сперми для осіменіння маток благополучних отар спалахи абортів можуть спостерігатись у наступному сезоні.

При первинному занесенні збудника в отару кількість абортів і мертво-народжень, передчасних окотів у овець різних вікових груп протягом 2-3-х років досягає 20-60%. Надалі спалахи абортів спостерігаються, як правило, у групах тварин з першими родами. При стаціонарному неблагополуччі переважає латентна форма хвороби, і в стаді абортують лише окремі тварини (3-10%). При змішуванні отар, після введення в стадо нових тварин можлива активація епізоотичного процесу і поява нової хвилі абортів. Се-рологічними дослідженнями в стаціонарно-неблагополучних господарствах іноді виявляють до 70% носіїв серед усіх вікових груп.

Ягнята інфікуються через молозиво, молоко та забруднену підстилку- Від однієї тварини до іншої збудник передається через інфіковані корми, воду і повітряно-крапельним шляхом.

Барани-плідники заражаються від хворих вівцематок і самі інфікують здорових тварин. Після ензоотичної хвилі абортів і мертвонароджень в отарі виробляється популяційний (груповий) Імунітет. Приплід, який отримують від латентно хворих тварин, є носієм збудника інфекції. Приховане носійство продовжується до статевої зрілості і клінічно проявляється в період кітності. Такий механізм ензоотичного процесу зумовлює стаціонарність хламідійної інфекції й повторні спалахи абортів через 2-3 роки в отарах, де тварин не вакцинують.

Інфекція швидко поширюється в умовах скупченого утримання овець і незбалансованих раціонів годівлі, при сумісному випасанні різних вікових груп тварин, використанні для осіменіння латентно хворих баранів.

Слід враховувати, що збудник хламідіозу передається також кошарними кліщами, які можуть бути причиною спалахів захворювання при переведенні благополучного поголів'я в приміщення, де раніше утримували хворих овець.

Патогенез. Збудник хламідійного аборту овець з кров'ю потрапляє в селезінку, печінку, лімфатичні вузли та епітелій котиледонів. У кітних овець хламідії розмножуються в плідних оболонках, спричиняючи некротичні зміни в епітеліальному шарі котиледонів і в ендотелії кровоносних судин, що призводить до порушення плацентарного живлення плода. Тому аборти, як правило, відмічають у останній третині вагітності, ще частіше реєструються мертвонародження та народження недорозвинених, слабких ягнят.

Рідше збудник уражує внутрішні органи плода, що закінчується його загибеллю або народженням внутрішньоутробно інфікованих ягнят.

Перебіг і симптоми. Інкубаційний період при зараженні кітних овець 39-60 діб. Здебільшого вівці абортують за 2-3 тижні до нормального окоту, рідше - за 6 тижнів. Клінічні ознаки хламідійного аборту овець спостерігаються під час окоту в зимово-весняний період. За декілька днів до аборту або передчасного окоту у тварин підвищується температура тіла до 40,5° С і вище та починаються слизові або слизово-гнійні виділення із статевих органів. Абортовані плоди добре розвинуті. У овець, які абортували, спостерігають пригнічення, схуднення і затримку посліду. Частина овець (до 10%) після аборту можуть гинути внаслідок ускладненого післяродового метриту. Повторних абортів, як правило, не спостерігають, але можуть народжуватися нежиттєздатні ягнята. У за¬ражених овець можливий і нормальний окіт, але новонароджені від них ягнята гинуть у перші дні життя з ознаками розладів шлунково-кишкового тракту і бронхопневмонії.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині загиблих ягнят виявляють нерівномірність кольору легень. При цьому верхівкові частки темно-червоного кольору з ділянками ателектазу, щільної консистенції. Збільшена печінка з ділянками некротичних вогнищ і нашарувань фібрину-Під капсулою селезінки і нирок виявляють численні крапчасті крововиливи. У черевній порожнині накопичується кров'янистий ексудат.В абортованих плодів виявляють набряк підшкірної клітковини, збільшення печінки глинистого або вохряно-цегляного кольору, плюсклої консистенції. Під капсулою нирок і селезінки численні крапчасті крововиливи. У грудній і черевній порожнинах спостерігають накопичення ексудату з домішкою гемолізованої крові та фібрину.

У вівцематок, які абортували або народили нежиттєздатний приплід, плацента гіперемійована, шоколадно-коричневі котиледони - з ділянками некрозів. У 5-10% вівцематок, які абортували, розвиваються мастити й ендометрити. Вагінальні серозні або серозно-геморагічні виділення спостерігаються протягом 2-3-х тижнів після аборту. У деяких вівцема¬ок розвивається парез задніх кінцівок.

Клінічні і патолого-анатомічні ознаки не є суто специфічними для хламідійного аборту овець і в комплексі з методом епізоотологічного аналізу є лише підставою для проведення всього комплексу діагностичних досліджень.

В.В. Михайленко (1997), вивчаючи патоморфологічні зміни сім'яників баранів, встановив, що найбільш ранні зміни виявлені вже в 1-й місяць після народження. У динаміці хвороби орхіти супроводжуються зменшенням діаметра звивистих сім'яних канальців, потовщенням, гомогенізацією базальної мембрани, зникненням структури сім'яних канальців, розростанням сполучної тканини в міжканальцевій тканині.

Діагноз на хламідійний аборт овець встановлюють на підставі аналізу клініко-епізоотологічних, патолого-анатомічних даних, результатів мікроскопічних і вірусологічних досліджень. Діагноз на хламідійний аборт овець визначають за такими показниками:

виявлення елементарних тілець хламідій у патологічному матеріалі методом світлової мікроскопії мазків-відбитків;

виділення збудника хламідійного аборту овець на культурі клітин, курячих ембріонах або лабораторних тваринах;

його ідентифікація за морфологічними, тинкторіальними та анти-генними властивостями;

приріст титру протихламідійних комплементозв'язувальних антитіл у сироватці крові кітних вівцематок або тих, які абортували чи народили нежиттєздатних ягнят, при дворазовому дослідженні парних сироваток крові з інтервалом 2-3 тижні.

В отарах овець, де спостерігаються аборти, мертвонародження, загибель новонароджених ягнят невідомої етіології, обов'язково проводять дослідження на хламідіоз. З цією метою від тварин, що абортували, асептично відбирають стерильнгумовими пробками шматочки плаценти, проби вагінального секрет) шматочки паренхіматозних органів від абортованих плодів, мертвом роджених ягнят і трупів овець. Патологічний матеріал слід відбирати не пізніше 2 год після аборту або загибелі тварини (матеріал, що загнив для дослідження непридатний). За необхідності матеріал зберігають при температурі мінус 20°С.

Для серологічних досліджень беруть по 8-10 см кроні від гварин що абортували, дали нормальний приплід та від ялових вівцематок Кров після витримування при 37°С протягом години і відстоюваній і И роватки відправляють для дослідження на хламідіоз. Овець, взяли кров, нумерують, оскільки проби їхньої крові повторно, чвр З тижні, направляють для дослідження (Достоєвський 11.11. та in , 2003)

Диференційна діагностика. Необхідно виключити сальмонельоз кампілобактеріоз, бруцельоз, лістеріоз (бактеріологічне та серолої ІЧНІ дослідження) та інші інфекційні хвороби, збудники яких ви кл и каюті аборти у овець.

Профілактика і заходи боротьби. З метою попередження занесення збудника хламідійного аборту овець у благополучне господарство І якому овець не вакцинують проти хламідіозу, необхідно:

не дозволяти завезення тварин з господарств, неблагополучнпч що до хламідійного аборту овець;

завезених не щеплених проти хламідіозу овець утримувані ізольовано протягом 30 днів. За цей час їх досліджують на хламідійний вборі у РЗК або ІФА. При виявленні тварин, які серологічно реагують па хлам і цоз інформують господарство-постачальник, а всіх тварин забивають;

при отриманні негативних результатів у РЗК або ІФА, надходженні вакцинованого проти хламідіозу поголів'я, всіх тварин, що надійшли, утримувати і випасати окремо;

дотримуватись технології утримання овець, комплектувати отари тваринами однієї статі та віку (забороняється переміщення овець без дозволу лікаря ветеринарної медицини);

дотримуватись виконання організаційних і ветеринарно-санітарних правил при проведенні окотів вівцематок;

кошари, бази і прилеглу до них територію утримувані и надежном) ветеринарно-санітарному стані;

невакцинованих баранів-плідників і пробників за 4-6 тижнів до початку парувальної кампанії досліджувати на хламідійний аборт у РЗК або ІФА. Тварин з позитивною реакцією ізолюють і до парування не допускають. Баранів, у яких результат негативний, досліджувати через 10-15 днів повторно в РЗК або 1ФА до отримання дворазового негативного результату по всій групі баранів.

Барапів-плідників і пробників, у яких дворазовий негативний результат у РЗК або ІФА, у неблагополучному господарстві санують шляхом введення дибіоміцину по 30-40 тис. ОД на 1 кг живої маси.

Із сучасних препаратів застосовують хостациклін ЛА, окси-100, тетро-кси-10%, тетрокси ЛА (в 1 см 200 мг окситетрацикліну тригідрату), білозин-200 (ін'єкційний тилозин в концентрації 200 мг/мл) (Бойко А.В., 2003).

При загрозі занесення інфекції в отару (відділення) при перекомплектуванні тварин у господарстві овець імунізують інактивованою вакциною проти хламідійного аборту.

При встановленні діагнозу на хламідійний аборт господарство (кошару, ферму, відділок) у встановленому порядку оголошують неблагополучним щодо зазначеної хвороби і накладають обмеження.

За умовами обмеження забороняється:

введення і виведення овець, за винятком вивезення на забій, спеціально обладнаним транспортом;

перегрупування овець у господарстві без дозволу головного лікаря ветеринарної медицини;

вільне парування овець.

Окоти вівцематок проводять в ізольованих приміщеннях, які щоденно механічно вичищають і дезінфікують. Абортовані плоди, плідні оболонки, посліди та мертвонароджених ягнят збирають у непроникну тару і знезаражують.

У неблагополучній щодо хламідіозу отарі вівцематок, які абортували, або тих, що народили слаборозвинених ягнят, видаляють з отари в ізольоване приміщення і здають на забій.

Для припинення спалаху абортів всім кітним вівцематкам внутрішньом'язово вводять 20-30%-ну емульсію дибіоміцину (дитетрацикліну) на стерильному риб'ячому жирі або коліпаратифозній сироватці в дозі 30-50 тис. ОД на 1 кг живої маси одноразово. Згодом це поголів'я вакцинують не пізніше як за 2 міс. до парувальної кампанії.

В отарах, де отримано нормальних, але підозрюваних у зараженні ягнят, або таких, які знаходяться під загрозою зараження, вівцематок і ягнят з 3-місячного віку вакцинують проти хламідійного аборту овець. Ягнят у річному віці ревакцинують. Доросле поголів'я і приплід ревакцинують щорічно протягом 2-х років.

Не щеплених проти хламідійного аборту баранів-плідників і пробників за 2-2,5 міс. до початку парувального сезону досліджують на хламідійний аборт у РЗК або ІФА. Баранів, у яких результат позитивний або сумнівний, здають на забій.

Баранів, у яких результат негативний, досліджують через кожні 10— 15 днів повторно до отримання 2-разового негативного результату у РЗК або ІФА по всій групі баранів і вакцинують проти хламідійного аборту за 30 днів до початку парувальної кампанії.

Недорозвиненим ягнятам з ознаками пневмонії або діареї з лікувальною метою вводять тетраолеан (25 мкг/кг живої маси) з тривітом (0,5 мл) І раз на добу протягом 5 днів або сироватку хламідіозних реконвалесцентів дворазово з інтервалом 48 год у дозі 10-15 мл підшкірно. Непогані результати дає застосування левотилазолу (посилена метронідазолом композиція левоміцетину з тилозином).

У разі захворювання значної частини ягнят бронхопневмонією лікувально-профілактичну обробку проводять аерозольним методом. Дня аерозолю використовують окситетрациклін або еритроміцин з 10%-ним розчином глюкози. Тривалість обробки - година; курс лікування - 6-8 діб.

Молодняк, який підлягає лікувально-профілактичним обробкам, слід вакцинувати через 2-3 тижні після останньої обробки.

Призначені для продажу вівці підлягають обов'язковій вакцинації проти хламідійного аборту не пізніше, ніж за-30 днів до відвантаження.

Введення невакцинованих тварин у раніше неблагополучні пункти не дозволяється протягом 2-х років після оздоровлення.

Для імунізації проти хламідійного аборту використовують інактивовані смульсин-вакцини як закордонного, так і вітчизняного виробництва.

Ветеринарно-санітарні обмеження з неблагополучного щодо хламідійного аборту овець господарства знімають через 30 днів після забою хворих тварин, вакцинації тварин і проведення заключної дезінфекції. Однак господарство вважають оздоровленим, якщо протягом двох окотів не реєструвались аборти хламідійної етіології і одночасно отримано негативний результат при серологічному дослідженні крові (Достоєвсь-кий та ін., 1998).