Додаток

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного департаменту

ветеринарної медицини

21.12.2004 № 142

Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 27 грудня 2004 р.

за№ 1652/10251

ІНСТРУКЦІЯ

щодо заходів з профілактики та боротьби з хлаУпідюзом

сільськогосподарських тварин

1. Загальні положення

Хламідіоз - небезпечна контагіозна інфекційна хвороба сільськогосподарських, домашніх та диких тварин. Захворювання розповсюджується в багатьох країнах світу, а також в Україні. Збудник - облігатний внутрішньоклітинний мікроорганізм, який відносить до дрібних бактерій родини Chlamydiaceae, що поділяється на два роди: Chlamydia та Chlamydophila. До роду Chlamydia належать такі види: Chl. trachomatis, Chl. suis, Chl. muridarum. Рід Chlamydophila об'єднуй шість видів: Chl. psittaci, Chl. pneumoniae, Chl. pecorum, Chl. caviae, Chl.felis, Chl. abortus.

На хламідіоз хворіють усі сільськогосподарські тварини, а також собаки, коти, хутрові звірі, лабораторні тварини (кролі, м0ірські свинки, білі миші, щури) і дикі тварини.

Сприйнятливою до збудника хламідіозу тварин, особоливо до Chi. psittaci, є людина. Окрім того, у людей реєструють свої специфічні захворювання: трахома, венерична лімфогранульома, хламіддійна пневмонія, урогенітальний хламідіоз. Особливо небезпечний хламідіоз для вагітних жінок.

Хламідії чутливі до дії ультрафіолетових променів та нагрівання. При температурі 60°С вони гинуть упродовж 30 хв, при кип'ятінні - протягом 5 хв. 70-градусний етиловий спирт інактивує Хлпамідії протягом 2-10 хв. Із дезінфекційних засобів ефективними є 4%-ний розчин їдкого натру, 2%-ний розчин ксилонафту, нафталізолу, парасоду, лізолу, хлорного вапна і 5%-ний розчин креоліну при двогодинній експозиції і нормі витрат 1 л на 1 м площі. З нових засобів найбільшу антихламідійну активність проявляє метафор (0,5%), естостерил (0,1%), мастисте-рил (0,1%), ніртан, мийні дезінфекційні засоби - ДЕМП, 2%-на кальцинована сода, 2%-ний хлорамін.

Хламідії чутливі до антибіотиків з групи тетрациклінів, макролідів, тилану, препаратів хінолонового і фторхінолонового рядів.

Джерелом збудника хламідіозу є хворі тварини та хламідієносії. Збудник хвороби у великій кількості виділяється в зовнішнє середовище при абортах, ендометритах, ентеритах, а також з молоком, спермою, сечею та екскрементами. У глибоко замороженій спермі (- 196°С) хламідії не гинуть упродовж багатьох років, у висохлій підстилці чи гної тваринницьких приміщень вони зберігають патогенність декілька місяців.

Племінні тварини (хламідієносії) та контамінована збудником сперма самців-плідників є основним джерелом заносу збудника хламідіозу в благополучні стада та причиною повторних спалахів хвороби в оздоровлених господарствах. Розповсюдженню захворювання та рецидивам спалахів у стаціонарно-неблагополучних господарствах сприяє сумісне утримання різних статево-вікових груп, здорових і хворих тварин, постійне поповнення окремих груп худоби або отар овець ремонтним молодняком, недотримання вимог щодо загальних ветеринарно-санітарних правил до проведення дезінфекції.

Інкубаційний період триває від 5-7 днів до 2-3-х міс, в окремих тварин до року.

Перебіг хвороби у тварин може бути гострий, хронічний або латентний, що залежить від багатьох факторів, насамперед від вірулентності та токсикогенності епізоотичних штамів хламідій, стате во-вікової чутливості та фізіологічного стану тварин, зниження індивідуальної чи групової резистентності під виливом порушення зоогігієнічних вимог утримання та годівлі тварин або стресових ситуацій (переохолодження, перегрівання, збільшення концентрації аміаку або вологості в повітрі приміщень тощо).

Клінічно захворювання у тварин проявляється: у вагітних самиць - плацентитом, абортом, затриманням посліду, народженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, який гине або відстає у розвитку. Окрім того, реєструють ендометрити, цервіцити, вагініти, продовження строку сервіс-періоду, безпліддя; у самців - плідників - переважно безсимптомно або клінічно - орхітом, уретритом, баланопоститом, простатитом, передміхурковим везикулітом, зниженням якості сперми, безпліддям; у молодняку (різного вік пневмонією, гастроентеритом, поліартритом, менінгоенцефалітом та ні пбеллю тварин.

Хламідіоз (орнітоз) у птиці різних видів (качки, кури, голуби, папу-і и, канарки та ін.) проявляється в септичній, легеневій та кишковій формах, а також безсимптомним носійством і виділенням збудника в зовнішнє середовище. Синатропна птиця (голуби, граки та ін.) може бути резервуаром збудника хламідіозу, небезпечним для сільськогосподарських тварин і людей.

У разі первинного спалаху хвороби інфекційний і епізоотичний процеси перебігають гостро (масові пневмонії, аборти, мертвонародження у 10 40%о, затримання посліду у 20-50% тварин). Надалі хвороба набуває хронічного та латентного перебігу з періодами загострення та затухання епізоотичного процесу та клінічного прояву.

У неблагополучних господарствах латентну форму хламідіозу виявляють у 10-60% тварин різних статево-вікових груп при серологічних дослідженнях, зокрема в реакції зв'язування комплементу. Особливу епізоотичну небезпеку в розповсюдженні хламідіозу набуває серопози-іивний племмолодняк, бугаї-плідники при комплектуванні станцій (центрів) штучного осіменіння.

Велика рогата худоба може заражатися' від хворих на хламідіоз Овець, свиней, коней, собак, птиці, а також бути джерелом збудника інфекції для них, тобто існує міжвидова передача збудника.

Хламідійні інфекції тварин нерідко перебігають у змішаній формі у вигляді пневмоентеритів, в етіології яких, окрім хламідій, можуть брати участь збудники ПГ-3, ІРТ, АВ, ВД, PC, пастерели, Е. соїі, стрепто-, стафіло- і пневмококи, клебсієли, протей, патогенні гриби, а також інші мікроорганізми.