Хламідіоз котів

Збудником хламідіозу котів є представник роду Chlamydophyla Вид С felis.

Епізоотологія. Хламідіоз широко розповсюджений серед котів,ь що пов'язано з наявністю неконтрольованого резервуара збудника інфекі:іщ в природі. Це створює постійну загрозу виникнення спорадичних випадків або спалахів хвороби, які призводять до патології респіраторного тракту і репродуктивних органів. Крім цього хворі коти стають джерелом збудника інфекції для людини. За останні десятиліття за кордоном описані числпенні випадки зараження людей хламідіозом від хворих котів.И.Л. Обухов (1999) при зборі анамнестичних даних, проведених протягом 7 років при обстеженні 317 кішок і 149 котів з різною патолоією дихальної і сечостатевої систем встановив, що зараження хламідіозом відбувається повітряно-крапельним і статевим шляхом. Елементарні гільця виявляли у 54 (17%) кішок і 13 (9%) котів. Сумарна кількість хворих на хламідіоз тварин становила 121 (26%). Середній показник іифікованості хламідіями домашніх кішок з патологією респіраторного факту і сечостатевої системи дорівнював відповідно 23 і 3%. Причому середній вік тварин (75%), які позитивно реагують, становив від 5 тижнів до 3-х років. Хламідіоз рідко діагностували у тварин у віці менше 3-х тижнів (колостральний імунітет).

При неонатальному хламідіозі зараження котенят відбувається і рансплацентарно або при проходженні через родові шляхи інфікованої матері. Хламідії можуть проникати у будь-які відкриті порожнини плодів, найбільш часто інфікуються кон'юнктивальний мішок і носова частина глотки. Внаслідок цього у новонароджених розвиваються кон'юнктивіт і респіраторна інфекція, яка здебільшого закінчується атиповою пневмонією, що перебігає тяжко і переважно закінчується смертю тварини. Тяжкість хвороби і її наслідки, імовірно, залежать від тривалості вагітності й шляхів інфікування: У недоношених кошенят, менш захищених внаслідок імунологічної незрілості, і в доношеного потомства, інфікованого в утробі матері через амніотичну рідину, хвороба перебігає більш тяжко.

И.Л. Обуховим (1999) була продемонстрована можливість інфікування плода до його народження шляхом виділення хламідій з дихальних шляхів кошенят, отриманих шляхом кесаревого розтину. Таким чином, при родах (а можливо, і до їх настання) може відбуватись вихідне інфікування навколоплідних вод, легень, травного тракту плода. Внаслідок аспірації і заковтування інфікованих навколоплідних вод інфекційний процес може розвиватись ще до народження кошеняти, можливе гакож ураження плаценти і ендометрію.

Автором, при дослідженні 15 новонароджених кошенят, хламідії були виділені у 3-х (у двох недоношених і одного мертвонародженого). У двох випадках патолого-анатомічний діагноз відповідав пневмонії, в іншому - асфіксії. Хламідії було виділено з легенів плода, загиблого антенатально. При гістологічному дослідженні діагностували внутріш-ньоутробну пневмонію (альвеолоцити і бронхоцити дещо збільшені в розмірах з просвітлінням цитоплазми; у просвітах альвеол десквамовані клітини з пінистою цитоплазмою; помірний фіброз і незначна лімфогіс-тіоцитарна інфільтрація перибронхіальної тканини). Такі спостереження підтверджують можливість розвитку пневмонії хламідійної етіології у плода, що знаходиться в утробі матері.

Найбільш небезпечне ускладнення при хронічній хламідійній інфекції у котів і кішок - безпліддя. їх зараження відбувається при коїтусі. Інфікований канал шийки матки є персистувальним резервуаром хламі-дій, а такі тварини є джерелом збудника інфекції. У котів хламідії локалізуються в сім'яниках і виділяються зі спермою, внаслідок чого, незважаючи на тривалий контакт з кішкою, остання залишається незаплі-дненою. Виявлення хламідій в кон'юнктиві не завжди підтверджується виявленням їх в сечостатевій системі, і навпаки.

При потраплянні хламідій у сечостатевий тракт захворювання здебільшого буває асимптомним або прихованим.

Патогенез. Вихідний морфологічний субстрат для розвитку хламідій -епітеліальні тканини, які контактують із зовнішнім середовищем і мають високу швидкість оновлення.

Проникнувши в епітеліальну клітину, хламідії проявляють специфічну активність і нейтралізують її найважливіший захисний механізм, забезпечуючи можливість подальшого розмноження в цитоплазматичному включенні. Однак хламідії розмножуються не лише в епітелії. У процесі еволюції вони пристосувались до розвитку в клітинах імунної системи тварини.

Клінічні ознаки і перебіг. Клінічні ознаки хламідіозу залежать від вірулентності збудника, тривалості його перебування в організмі, топографії уражень, рівня місцевого і загального імунітету макроорганізму.

На початку хвороби у котів дещо підвищується температура тіла, вони продовжують вживати корми і почувають себе задовільно, незважаючи на розвиток кон'юнктивіту (здебільшого спочатку уражується одне око, а через декілька тижнів - інше). Хвороба може тривати від декількох днів до кількох місяців і часто набуває хронічного перебігу.

За гострої форми хламідійного кон'юнктивіту інкубаційний період, як правило, короткий - від 5 до 10 діб. У котів з'являються серозні виділення з очей, які згодом стають слизово-гнійними внаслідок прояву вторинної бактеріальної або вірусної інфекції. Кон'юнктива яскраво-червоного або червоного кольору, нерідко більш темного забарвлення в склепіннях; іноді видно окремі судини. Нерідко відмічають набряки кон'юнктиви (хемоз).

Для хронічного кон'юнктивіту, який часто спостерігають при хламі-діозі у котів і кішок, характерною є оксамитова і слабка гіпереміякон'юнктиви повік, іноді в кутах очей виявляють дрібні зернята, витоки незначні. Він може також перебігати у формі фолікулярного кон'юнкти-іч ту.

Здебільшого хламідійну інфекцію в чистому вигляді спостерігають лише на початковій стадії її розвитку. У зв'язку з тим що хламідії часто уражують відкриті порожнини організму, де знаходяться інші мікроорганізми (часто умовно-патогенні), то очевидною є їхня провокуюча роль. Хламідії, паразитуючи всередині клітини, створюють сприятливі умови для розвитку іншої мікрофлори за рахунок прямого впливу на клітини слизових оболонок. Внаслідок цього розвивається змішана або вторинна інфекція, яка перебігає значно тяжче.

Діагностика. Одним з найбільш важливих прямих методів виявлення хламідій вважають виділення збудника в культурі клітин. Однак він має ряд суттєвих недоліків, які значно утруднюють його широке застосування в практичних лабораторіях ветеринарної медицини. Найбільш важливий недолік - високий ризик інфікування персоналу і необхідність проведення робіт у спеціальній режимній лабораторії. Крім того, метод ірудомісткий і займає багато часу. Незважаючи нате що для посіву підходить практично будь-який матеріал від інфікованої тварини, успіх дослідження не в останню чергу залежить від швидкості його доставки В лабораторію. Для транспортування необхідні також спеціальні транспортні засоби і дотримання умов доставки зразків (охолодження, додавання антибіотиків, попереднє очищення матеріалу від токсичних для клітин речовин тощо).

У ветеринарній практиці можна використовувати медичні хламідійні діагностикуми методом імунофлуоресценції. Однак специфічність і чутливість останніх при діагностиці хламідіозу котів не високі. Російські дослідники запропонували діагностикум "ХламіОрн" на основі монок-лональних антитіл.

Запропонована російськими дослідниками ПЛР при хламідіозі котів переважала за чутливістю РІФ та ІФМ.

Лікування. Терапевтичні схеми, як правило, варіюють залежно від форми прояву хвороби, наявності ускладнень тощо. При латентних і рецидивних формах крім антибіотиків застосовують імуномодулятори і а офтальмологічні препарати.

Специфічна профілактика. Декілька років тому російськими дослідниками була розроблена і впроваджена у ветеринарну практику вакцина "ХламіКон" проти хламідіозу хутрових звірів, котів і собак, виготовлена з високоімуногенних штамів, вперше виділених у Росії від хворих на хламідіоз котів і собак (Обухов И.Л., 1999). Хламідій культивують на перещеплюваній культурі клітин, інактивують і додають ад'ювант.

Автори порівнювали Katavac Chlamydia - живу вакцину (Голландія), Dohacat СИР Chlam (Голландія), ХламіКон - інактивовану вакцину (Росія), Feloks Chlamydia - інактивовану вакцину (США), Stick-cat Chlapsit - інактивовану вакцину (США). Оцінка проводилась на основі підрахунку балів із урахуванням клінічних ознак (кон'юнктивіт, риніт, анорек-сія, дегідратація, диспное, загибель) після контрольного зараження котів вірулентним польовим штамом хламідій.

Найбільш ефективними виявилися жива вакцина Katavac Chlamydia та інактивована "ХламіКон". Однак необхідно зазначити, що інактивовані вакцини на відміну від живих характеризуються високою безпекою і ареактогенністю, а також виключають можливість реверсії вакцинного штаму. Вакцина "ХламіКон" застосовується кошенятам з 12-тижневого віку. їх щеплюють дворазово з 3-тижневим інтервалом.