Хламідіоз свиней (ензоотичний аборт свиней)
Це контагіозне інфекційне захворювання, що супроводжується абортами, народженням мертвих, а також нежиттєздатних поросят, передчасними опоросами.
Збудники - хламідія суіс, хламідія абортус та хламідія пекорум.
Епізоотологія. Хламідіоз свиней - це типова природно-осередкова інфекція, що реєструється в усіх країнах світу, в тому числі й в Україні.
Хламідіоз свиней в Україні виявив і описав В.А. Бортнічук із співавт. у 1970-1975 pp. Вчені одночасно досліджували епідеміологічну роль хламідій, виявлених у свиней. При серологічному обстеженні обслуговуючого персоналу свинарських комплексів встановлено, що у сироватці крові приблизно 20% людей є антитіла проти групового хламідійного антигену.
У стаціонарно неблагополучних господарствах спостерігаються хронічі інфекції, які набувають латентного характеру серед дорослого поголів'я. Чинники, що впливають на зниження природної резистентності організму тварини, провокують перехід захворювання в клінічно виражену форму.
Для хламідійної інфекції свиней характерна сезонність. Найбільша кількість абортів і народження мертвих плодів припадає на зимово-весняний період. Влітку з переведенням тварин у табори кількість клінічно виражених випадків захворювання різко знижується і воно переходить у латентну форму. Восени, з настанням холоду, особливо на фоні порушення умов утримання тварин, інфекція активізується, помітно зростає кількість абортів і мертвонароджень, з'являються клінічні ознаки захворювання у поросят різних вікових груп.
Основним джерелом інфекції є кнури-плідники і свиноматки, в організмі яких збудник зберігається практично все життя. Хламідії виявляють у мазках-відбитках розрізу сім'яників кнурів, яких вибраковували озчином формальдегіду протягом 30 хв. Кістки проварюють протягом 2,5 год.У зв'язку з наростаючою імпотенцією і різким погіршенням якості сперми збудників хламідіозу знаходять і в спермі кнурів, яку використовують для штучного осіменіння.
Свиноматки заражаються хламідіями при природному або штучному осіменінні, що в подальшому призводить до внутрішньоутробного зараження поросят, частина яких гине перед народженням, решта народжується уже хворими. З перших днів у таких поросят розвиваються ентерити, бронхопневмонії, кон'юнктивіти, уражуються суглоби, а іноді тральна нервова система.
З організму інфікованих свиней хламідії виділяються через шлунково - кишковий тракт, з кон'юнктивальним і бронхіальним слизом, навкоплідними водами, плідними оболонками.
П.А. Ануфриев и др. (2004) вказують, що у свиноматок, які заразити, від хворих кнурів або інфікованих через сперму, хламідіоз проявляйся передусім у виявленні антитіл до хламідій в сироватках крові (у І еронегативних до осіменіння тварин). Згодом серед таких свиноматок, іалежно від господарства, спостерігали ранні (перші 36 днів) і пізні аборти (80-90 днів супоросності), які становили 5-20 і 4-10% відповідно. І Іоряд з цим, автори встановили, що збудник хламідіозу передається потомству трансплацентарно (вертикально). Автори вказують, що найбільшу небезпеку становлять свиноматки, які народжують нежиттєздатне потомство, або ті, що абортували. Контакт з такими тваринами серо-иегативних свиноматок призводив до сероконверсії у останніх через 20-40 днів (титри антитіл в РНГА 1:80 і вище).
Хламідіоз свиней є типовою хронічною інфекцією, перебіг якої залежить від дії зовнішніх чинників на організм тварини, формування імунного фону, умов, що сприяють замиканню епізоотологічного ланцюга.
Як вказують Р.Х. Хамадеев и др. (2000) в стаціонарно-неблагополучному впродовж 7 років свинарському комплексі у 4,3-10,6% свиноматок реєстрували ензоотичні аборти між 80-112 днями супоросності, мертвонародженість на 114-115-й день після осіменіння. Серопози-гивність свиней до збудника хламідіозу за роками коливалась у межах 4,7-23%. Автори вказують, що підтриманню стаціонарності і розповсюдженню хламідіозу серед свиней сприяють: наявність джерела збудника інфекції і багаторічний хронічний перебіг хламідіозу серед свиней різних статевовікових груп після занесення збудника та первинного клінічного перехворювання; сезонність прояву хламідіозу - більш виражений осінньо-зимовий (листопад-січень) і менш виражений весняно-літній (квітень-червень) періоди загострення хронічної інфекції в стаціонарно-неблагополучному свинарському господарстві, що характеризується підйомом захворюваності серед різних груп свиней; періодичні (з інтервалом 3-4 роки) загострення перебігу хламідійної інфекції на сви-нокомплексі, пов'язані з вибуттям внаслідок вибракування за віком імунних тварин, які проявляються збільшенням випадків абортів і мертвонародженості у свиноматок, пневмоентеритів у поросят і підвищенням кількості серопозитивних свиней; латентна інфекція (з постійним носій-ством) у кнурів-плідників і ремонтного молодняку, вирощеного в стаціонарно-неблагополучному господарстві.
Патогенез. В організм здорових тварин хламідії в основному потрапляють аліментарним шляхом з інфікованими кормами і водою, через органи дихання, а також статевим шляхом. Потрапляючи на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, кишечнику, кон'юнктиву, хламідії проникають в епітеліальні клітини, макрофаги, де первинно розмножуються. Клінічно це проявляється у вигляді кон'юнктивіту, бронхопневмонії, ентериту.
Особлива роль у механізмі хламідіозної інфекції належить кишковій фазі перебування збудника в організмі. Проникність слизової оболонки кишечнику лежить в основі як цитоцидного інфікування епітеліальних та ендотеліальних клітин, так і зміни міжклітинних зв'язків інфікованих клітин, у яких порушується функція базальних мембран. Зараження ендотеліальних клітин судин центральних канальців є кінцевою фазою прориву бар'єра слизової оболонки кишечнику.
З місця первинної локалізації хламідії проникають у кров (хламідемія) і розносяться у паренхіматозні органи, лімфатичні вузли, суглоби, деякі залози внутрішньої секреції, навіть у мозок.
Залежно від віку тварини, стану її природної резистентності, імунного фону може розвиватись латентна інфекція, активізація якої призводить до виникнення одного або декількох клінічних синдромів, що проявляються абортами і мертвонародженнями у поросних свиноматок, орхітом, уретритом, баланопоститом у кнурів, ентеритом, бронхопневмонією, артритом, кон'юнктивітом, енцефалітом у поросят (Бортничук В.А., 1991). Патологічні процеси в тканинах плацентарного бар'єра, в організмі матері, плода і новонароджених, а також виявлення хламідій у всіх складових плацентарного бар'єра і органах плода, підтверджує безперешкодне проникнення цього мікроорганізму через плацентарний бар'єр і розвиток хламідійної інфекції в організмі матері й плода (Тата-рникова Н.А., Дроздова Л.И., 2002).Клінічні ознаки. Основною клінічною ознакою хламідіозу свиней є іборти або народження мертвих поросят у свиноматок. Як правило, .и юрти реєструються у 30-50% разових свиноматок. Введення в господарство здорових свиноматок і парування їх кнурами-плідниками цього к господарства закінчується абортами у більшості або в усіх тварин. Із кожного гнізда основних свиноматок 2-3 (іноді 4-7) поросят народжуються мертвими, решта - хворими, які гинуть здебільшого протягом 2-х тижнів.
І Іри гострому хламідіозі у кнурів (завезених) спостерігаються бронхопневмонії, блювання, депресія. Температура тіла підвищується до 10,5 -41 °С. При хронічній формі деякі кнури кульгають на одну або на обидві тазові кінцівки, можливе викривлення шиї внаслідок парезу відповідних м'язів, збільшуються сім'яники (орхіт), розвиваються ознаки фімозу, уретриту, спостерігаються кровотечі з уретри, наявність крові в спермі, орхіт, баланопостит, уражується шлунково-кишковий тракт.
Поросята-сисуни, які доживають до місяця, ростуть і розвиваються нормально, але після відлучення мають певне ослаблення резистентнос-іі, спостерігаються рецидиви захворювання. У них розвивається характерна бронхопневмонія, кон'юнктивіти, артрити, уражується шлунково-кишковий тракт; депресія, сонливість, поганий апетит, підвищення температури тіла до 41-41,5°С, нетривалі проноси, сухий кашель, відставання в рості - основні клінічні ознаки захворювання в цей період. Залежно від умов утримання і надання ветеринарної допомоги може загину ги 20-40% поросят від тих, що захворіли, і під однією свиноматкою лишиться 2-3 поросят.
Поряд з ураженням органів дихання у деяких поросят розвиваються артрити. Уражуються переважно скакальні суглоби, рідше запальний процес поширюється на карпальні та пальцеві. Суглоби збільшені, болючі. При хронічному процесі можливе утворення свищів суглобових капсул.
Приблизно у 10% поросят діагностують кон'юнктивіт.
У деяких господарствах зустрічається чумоподібна форма захворювання, особливо серед поросят, активно імунізованих проти чуми. При цьому у тварин настає "тифозний" стан, розвивається ринокон'юнк-гивальний катар, ентерит. У деяких випадках спостерігаються ознаки менінгоенцефаліту. Стан гарячки непостійний, температура тіла варіює від 41—42°С до 39-40°С і навіть до афебрильної.
Інколи у підсвинків відгодівельної групи спочатку проявляються ознаки ураження центральної нервової системи. Тварини перебувають у станідепресії, сонливості, у них помітні ураження шкіри, хвилеподібне скорочення поверхневих м'язів, виникають парези тазових, рідше грудних кінцівок. У поросят періодично з'являються приступи своєрідного збудження: підходячи до годівниці вони раптово падають, вищать, виконують плавальні рухи, але вже через хвилину піднімаються і виглядають здоровими.
Якщо хвороба затягується, крім органів дихання, у свиней уражується шлунково-кишковий тракт (запори).
Патолого-анатомічні зміни. Макро- та мікроскопічні зміни в органах і тканинах при хламідіозі у свиней різних вікових груп мають свої особливості. Збудник захворювання виявляє тропізм щодо репродуктивної системи, у порісних свиноматок проходить через плацентарний бар'єр, спричиняю¬чи загибель плодів, внаслідок чого частина їх гине в утробі матері.
При зовнішньому огляді абортованих плодів і поросят-сисунів, які гинуть у перші дні життя, спостерігають ціаноз шкіри в ділянці п'ятачка, підгруддя, лобних кісток, копитець і слизової оболонки ротової порожнини та кон'юнктиви.
При розтині в абортованих плодів і поросят-сисунів виявляють водянистий набряк шкіри та підшкірної клітковини в ділянці вух, підщелепного простору, грудей, промежини і тазових кінцівок. У грудній і черевній порожнинах міститься від 0,5 до 1,5 л транссудату солом'яно-жовтого кольору.
У шлунку і тонкому відділі кишечнику виявляють серозно-слизовий катар. Під епі- та ендокардом спостерігають точкові крововиливи.
Серозні оболонки кишечнику, особливо тонкого відділу, почервонілі, просвіт кишечнику у плодів дещо зменшений за рахунок набряку підслизового шару стінки кишки.
У свиноматок, забитих у першу добу після опоросу або аборту, слизова оболонка рогів матки набрякла і гіперемійована, шийка матки і піхва місцями геморагічно інфільтровані.
У легенях помітні залишкові явища: рубцеві стягування і синехії між частками, інкапсульовані гнійники, вогнища некрозу і загострення бронхопневмонії.
У кнурів зміни у внутрішніх органах виражені незначно і подібні до таких у свиноматок. Найбільш інтенсивні макроскопічні зміни у кнурів виявляють у статевих органах. Тканина тестикулів у окремих тварин зміненого кольору і консистенції, оболонки сім'яників потовщені, нерідко із спайками. У статевих залозах, слизовій оболонці уретри і біля головки статевого члена - крововиливи. Куперові залози, сім'яні пухирці і сім'яники здебільшого не змінені.Після забою свиней, хворих на поліартрит, у багатьох випадках Спостерігається потовщення капсули колінного суглоба. Суглобова рідина найчастіше темно-червона, непрозора і слаботягуча. її об'єм може збільшуватись до 40 мл.
Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних і лабораторних досліджень.
При підозрі на хламідіоз у лабораторію надсилають такий матеріал: к вогнищ ензоотичної пневмонії - верхівкові і діафрагмальні частки Пегень з характерними зонами ураження та бронхіальні лімфатичні вузли; у господарствах, неблагополучних щодо ензоотичного аборту свиней, відбирають ділянки плідних оболонок із зонами геморагічної інфільтрації, один-два плоди або їх внутрішні органи, сечовий міхур, частину (0,5 м) тонкого відділу кишечнику.
Від підозрюваних у захворюванні кнурів надсилають проби сперми без антибіотиків. Для серологічної діагностики у свиноматок і кнурів підбирають проби крові.
Для виділення хламідій використовують курячі ембріони, що розвиваються, лабораторних тварин (білих мишей, морських свинок), культуру клітин. Повна схема діагностики хламідіозу свиней включає разом з клініко-епізоотологічними даними і результатами патолого-гістологічних досліджень виконання таких робіт:
мікроскопічні дослідження з метою виділення тілець хламідій та їх колоній у клітинах уражених органів і тканин. При цьому препарати фарбують за Романовським-Гтмза, Стемпом, Маккіавелло та ін.;
виявлення антигенів хламідій у досліджуваних матеріалах методами прямої та непрямої імунофлуоресценції, імуноферментним методом та ПЛР;
серологічне дослідження з метою виявлення специфічних антитіл у сироватці крові досліджуваних тварин за допомогою РЗК, ІРЗК (інгібі-горної), РПГА, РТГА, ІФА.
шкірно-алергічна проба (за наявності групового хламідіозного алергену);
виділення хламідій на курячих ембріонах, що розвиваються, лабораторних тваринах і культурі клітин;
ідентифікація виділених штамів за морфологічними, культуральни-ми, тинкторіальними властивостями, антигенною структурою (ПЛР) (Ксьонз 1.1., 1999, 2002). Слід пам'ятати, що іноді метод виявлення хламідій в клітиних McCoy бактеріоскопічним методом може бути більш ефективним ніж РІФ та ІФМ (Kennedy H.E. et al., 2001).
Диференційна діагностика. Диференціація інфекційної патології органів відтворення свиней наведена в табл. З (Павлов С.Г., 2003).
Лікування. Кращу терапевтичну дію виявляють пролонговані тетрацикліни - дибіоміцин, дитетрациклін, тетрокси-10, тетрокси ЛА; посилена метронідазолом композиція левоміцетину з тилозином - левотилазол, пролонгований тилозин - білозин-200 (Бойко А.В., 2003).
Оскільки хламідії здатні проникати в плаценту і можуть інфікувати плоди на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, свиноматок обробляють дибіоміцином 2 рази: у період осіменіння і за 3-4 тижні до опоросу. На основі стерильного риб'ячого жиру, 10%-ного вазелінового масла, гіперімунної неконсервованої сироватки або сироватки тварин-реконвалесцентів готують суспензію антибіотика 1:20, яку вводять внутрішньом'язово в дозі 50-150 тис. ОД на 10 кг маси тіла. Кну-рам-плідникам препарат застосовують 3 рази з інтервалом 7-10 днів у тій же дозі, що й свиноматкам. Після лікування кнурів здають на вимушений забій, оскільки звільнити їх організм від хламідій дуже важко.
Новонародженим поросятам дибіоміцин вводять у дозі 100 тис. ОД на 1 кг живої маси; обробку повторюють на 10—14-й і 20-30-й дні життя. Починаючи з 10-денного віку, поросятам 1 раз на добу згодовують біо-ветин з розрахунку 1 г на 10 кг маси. Препарат застосовують до досягнення тваринами маси 20-25 кг.
Л.Є. Корнієнко та ін. (2003) в стаціонарно-неблагополучному господарстві запропонували схему лікувально-профілактичних протихламіді-озних заходів, при якій епізоотична ситуація щодо хламідіозу свиней контролювалася вже протягом тижня-двох від початку її застосування. Поросят з ураженням суглобів вибракували. Кнурів, сироватка крові яких мала в РЗК титри протихламідіозних антитіл - 1:16-1:32, рекомендували забити на м'ясо. Тварин з клінічними ознаками (бронхопневмонії, розлади травлення тощо) і супоросних свиноматок обробили препа¬ратом тетрокси 10%-ним. Решті поросят згодували біовіт-120 і через тиждень піддали щепленню інактивованою емульсованою вакциною виробництва Армавірської біофабрики.
Надалі діяли за розробленою схемою. Молодняк з 4-го по 8-й день (5 днів поспіль) обробляли препаратами тетрацикліну - біовіт-120, всередину 2 рази на добу в дозі 5 г на одну тварину або препаратами для парентерального введення (тетрокси) в дозі 25-30 мг на 1 кг живої маси тварини. На 35-40-й день після народження молодняк щеплювали інактивованою емульсованою вакциною в дозі 2,0 см3 внутрішньом'язово.
Порісних свиноматок на 35—40-й дні після парування обробляли препаратами тетрацикліну - біовіт-120, всередину 2 рази на добу в дозі 5-7 г на одну тварину. Підсисних свиноматок піддавали щеплення інактивованою емульсованою вакциною в дозі 2 см3 внутрішньом'язово на 27-й день після опоросу. Кнурів-плідників 2 рази на рік обробляли препаратами тетрацикліну - біовіт-120 всередину 2 рази на добу по 5 г на тварину. Через кожні 6 міс. кнурів піддавали щепленню інактивованою емульсованою вакциною в дозі 2,0 см3 внутрішньом'язово. Господарству рекомендували періодично замість препаратів тетрциклінового ряду застосовувати енрофлоксацину натрієву сіль, тилозин, левотилазол тощо.
Непоганий лікувальний ефект отримують при внутрішньом'язовому введенні поросятам дитетрацикліну на гліцерині в суміші з дистильованою водою по 50-60 тис. ОД на 1 кг маси з інтервалом у 5-7 діб між першим та другим і 10-15 діб між другим та третім введеннями.
Деякі вчені отримували задовільні результати при лікуванні свинеи з гострою формою хламідіозу тиланом у суміші із сульфадимизином. Кращого ефекту досягали застосуванням препаратів у вигляді ін'єкцій.
Заходи з ліквідації хламідіозу свиней. Господарство оголошують неблагополучним і впроваджують такі правила обмеження:
забороняється вивезення свиней в інші господарства та завезення здорових свиней на територію неблагополучної ферми;
проводять клінічне обстеження всього поголів'я свиноматок які абортували, а кнурів з ознаками орхіту, уретриту, баланопоститу вибраковують і забивають на санітарній бойні. Аналогічно чинять із серопозитивним маточним поголів'ям;
підозрюваних у зараженні свиноматок і кнурів обробляють дворазо¬во пролонгованими тетрациклінами з інтервалом 10-15 діб;
клінічно хворих поросят (бронхопневмонія, кон'юнктивіт, артрити,некротичні ураження шкіри) виділяють в окремі групи, ізолюють і після відгодівлі здають на забій;
абортовані плоди, плідні оболонки, трупи новонароджених складають у водонепроникні ящики, обробляють дезінфекційним розчином знищують у визначеному порядку; приміщення дезінфікують 2%-ним розчином їдкого натру або формаліну, хлорного вапна з 3% активного хлору, 5%-ним розчином лізолу, 3-5%-ним розчином фенолу;
гній біотермічно знезаражують;
кнурів-плідників утримують в окремому приміщенні; не менше 2-х разів на рік їх серологічно досліджують на наявність антитіл щодо хламідій. Для парування використовують тварин лише з негативною реакцією і тих, які не мають клінічних ознак захворювання;
організують штучне осіменіння свиноматок (латентно хворі кнури можуть бути основним джерелом інфекції;
окремі вікові групи свиней потрібно утримувати ізольовано і не дозволяти вводу в них нового поголів'я;
забороняється перегрупування тварин без дозволу лікаря ветеринарної медицини;
обов'язковою є ветсанекспертиза продуктів забою (див. "Хламідіоз овець").
Господарство вважають оздоровленим від хламідіозної інфекції якщо протягом останніх 3-х років не виявляють клінічно хворих свиней, а також на підставі негативних даних, отриманих при серологічному обстеженні тварин.
Як уже зазначалось, для профілактики хламідіозу великої рогатої худоби, кіз, овець і свиней в Україні застосовується інактивована емульсин-вакцина проти хламідійного аборту сільськогосподарських тварин.
За кордоном для імунопрофілактики хламідіозу овець, великої рогатої худоби і свиней використовують живі ембріон- і культуральні вакцини, виготовлені зі штаму хламідій пневмонії котів (Chalmelrs W^s.K. et. al., 1997), безпечного для сільськогосподарських тварин. ВакідИНу вводять внутрішньом'язово 2-3 рази з інтервалом у 10 і ЗО діб. Препарат викликає таку ж імунобіологічну реакцію, як і природна інфекція, але без прояву будь-якої патології.
Позитивно зарекомендувала себе також запропонована колективом авторів ВІЕВ (РФ) (Караваев Ю.Д., Маркин Ю.Н., 2003) емульсин-вакцина культуральна інактивована проти хламідіозів тварин (овзець, свиней, великої рогатої худоби).