Висновки

Кримінальний процес Україні має диференційовані форми провадження без яких було б неможливо ефективно забезпечувати дотримання прав окремих категорій громадян при здійсненні правосуддя. Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає декілька особливих порядків провадження (Розділ VI):

• кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35);

• кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (Глава 36);

• кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (Глава 37);

• кримінальне провадження щодо неповнолітніх (Глава 38);

• кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (Глава39);

• кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (Глава 40);

• кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (Глава 41).

Кримінальне провадження на підставі угод є новим для кримінального процесу України, але такий інститут існує увсіх цивілізованих країнах (уРосії така практика з’явилася в 2009 році). Передбачаються такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;2) угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Угоди покликані підвищити ефективність правосуддя, так для обвинуваченого легше визнати вину, коли заперечувати їїпід вагою доказів немає сенсу, і отримати менший строк при цьому заощадивши гроші на адвоката. Слідчому цедасть можливість зосередитися нарозкритті справді серйозних злочинів. Угоду затверджує суд, який зобов’язано перевірить, щообвинуваченому ніхто непогрожував. Крім того це є додатковою гарантією законності і виконання угоди.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення дає можливість значно заощадити ресурси правоохоронних органів через те що дає можливість починати провадження по визначеним законом злочинам, які не становлять значної суспільної небезпеки лише у випадках звернення громадян.

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб надає додаткові гарантії захисту прав окремим посадовим особам, які займають особливо важливі державні посади, у зв’язку з чим потребують додаткового захисту від втручання у професійну діяльність.

Ці і інші особливі форми провадження є абсолютно необхідними у кримінальному процесі. Вони дають можливість застосувати у необхідних випадках спеціальний порядок провадження, що є додатковою гарантією захисту прав громадян, також дають можливість спростити провадження і застосувати передбачені законом угоди, що також може значно підвищити ефективність процесуального закону і поліпшити якість правосуддя в Україні.

1Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с. – С.257.

2Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид. доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с. – С.21

3Удалова Л.Д. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 352 с. – С.18.

4 Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. – М., 1981. – С.9

5Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с. – С.20.

6Кримінальний процес України: навчальний посібник / Благута Р.І., Сергієнко О.О., Устюгова О.Є. – Л.: Бібльос, 2010. – 500 с. – С.13.

7Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид. доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с. – С.21

8Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид. доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с. – С.22.

9Смирнов А.В., Калиновский К.Б. Уголовный процесс: учеб.для вузов – СПб, 2004, - 697 с. – С.645

10Якимович Ю.К. Необходимость и содержание дифференциации уголовного процесса // Правовые проблемы укрепления российской государственности. – Вып.7 – Томск, 2001. – С.7-9. – С.9

11Юридичний вісник України. – 2005. – 22-28 січня. – С.12

12Юридичний вісник України. – 2005. – 22-28 січня. – С.12

13Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 456 с.

14Костовська О.М.Доказування у справах про злочини приватного обвинувачення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес; криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” /О.М. Костовська. – К. 2012. – 19 с.

15Федоренко В.Л., Середа Ю.А. Інститут депутатського імунітету: порівняльно-правові аспекти // Держава і право: Збірник наукових праць. – Київ, 2001. – Вип. 9. – С. 106-117.

16Даев В.Г. Иммунитеты в уголовно-процессуальнойдеятельности//Правоведение. – 1992. – № 3. – С. 48-52.

17Руднев В.И. Иммунитеты в уголовномсудопроизводстве: Дис. …канд. юрид. наук. – М., 1997. – 212 с.

18Савицкий В.М. Языкпроцессуальногозакона (Вопросытерминологии). – М.: Наука, 1987. – 288 с.

19Морозова И.С. Льоготы в российском праве (Вопросы теории и практики): Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Саратов, 1999. – 27 с.

20

21Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про вибори народних депутатів України” (справа про вибори народних депутатів України) 26 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998.– № 23. – Ст. 850.