26.Предмет і суб’єкти кримінально-процесуального доказування.

Залежно від їх кількості розрізняють: 1) об'єктивну реальність; 2) об'єкт; 3) предмет пізнання.У встановленні об'єктивної істини, як і в теорії доказів, можна виділити декілька елементів: 1) предмет доказування — коло обставин, що підлягають встановленню; 2) суб'єкти доказування - особи, на яких покладається обов'язок по встановленню об'єктивної істини; 3) процес доказування - діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці, оцінці і використанню доказів.В кримінальному процесі предмет судового дослідження авданням яких є встановити істину по конкретній справі, складають такі події, вчинки людей, відносно яких існує припущення, що вони суспільно небезпечні, злочинні. Специфічний характер, перш за все, виявляється в обмеженості предмету судового дослідження тими фактами, які мають істотне значення для справи, тобто предметом доказування.Сукупність обставин, установлення яких необхідно для вирішення кримінальної справи в цілому, передбачена КПК України, де говориться, що при провадженні попереднього слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:1) подія злочину (час, місце, спосіб вчинення злочину та інші обставиш! вчинення злочину);2) винуватість особи і мотиви його скоєння;3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;4) встановлюють розмір і характер шкоди, а також розмір затрат лікувальної установи на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.Суб'єктами доказування є ті учасники кримінального процесу, на яких покладено обов'язок по встановленню об'єктивної істини.

27.Процес доказування у кримінальному судочинстві.

В загальному, доказами у кримінальному судочинстві тепер вважаються фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК).

Належними є лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК).При цьому, доказ визнається допустимим, лише якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).Крім того, статтею 87 визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;3) порушення права особи на захист;4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит (цілком нове!);6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, тобто такі покази вже не будуть будь яким доказом в справі.