1.Гідрохімічна характеристика ставів та досліджуваного Погибляцького ставу

1.1. Гідрохімічний контроль виробничих процесів у рибоводних господарствах

В ставовому рибництві гідрохімічні спостереження провадять як контроль виробничого процесу вирощування риб. Систематично контролювати якість води в ставах необхідно тому, що в багатьох випадках саме гідрохімічний режим зумовлює рибопродуктивність ставів. Кожний став змінюється залежно від віку, розташування, періоду року, способу його екоплуатації тощо. Спостереження за змінами якості води в ставах дають можливість своєчасно вжити заходів для кращого вирощування риби. Гідрохімічний контроль допомагає , вирішувати такі питання, як удобрення ставу мінеральними та органічними речовинами, правильне регулювання водообміну, своєчасна аерація, раціональне згодовування рибі штучного тюрму, вплив стічних вод, що іноді потрапляють в стави, т. ін.

Правильне вирощування ставових риб у значній мірі залежить від рівня роботи в рибоводних господарствах гідрохімічної лабораторії, яка повинна бути активним помічником при застосуванні інтенсифікації. Регулярні гідрохімічні спостереження, особливо за газовим режимом ставу, є неодмінним, обов'язком рибоводів. У комплекс гідрохімічного контролю виробничих процесів вирощування риб в ставах мають входити такі визначення фізичних властивостей і хімічного складу води: температура, прозорість, колір, запах, вміст розчиненого у воді кисню, активна реакція води, або рН (показник концентрації водневих іонів), лужність, величина перманганатної окнслюваїності води, БПК (біохімічне поглинання кисню), вміст окисного та закисного заліза, а також концентрація таких біогенних речовин, як амонійного азоту і фосфатів. [4]

1.2.Гідрохімічний режим ставів

Формування гідрохімічного режиму ставів України тісно пов'язане з характером ґрунтів, на яких вони розташовані, надходженням хімічних речовин з водозбірної площі та процесами мулонакопичення.

Стави часто заливають поблизу населених пунктів, тваринницьких ферм, масивів орних земель та інших господарських об'єктів. Їх вплив виявляється у підвищеному надходженні із водозбірної площі не тільки біогенних елементів і органічних речовин, а й хімічних забруднень. Перехід солей з ґрунту впливає на мінералізацію води лише в перші роки після залиття ложа. Мінералізація води має сезонні коливання. Так, навесні та після випадіння атмосферних опадів вона менша, ніж у меженний період. Це пов'язане із фактором розбавлення, а в жаркі літні місяці — з інтенсивним випаровуванням води. З роками значно більшу роль у формуванні якості води починають відігравати мулові накопичення. Їх утворення в ставах відбувається досить інтенсивно і пов'язане з високим рівнем евтрофування, зниженим водообміном, заростанням неглибоких ставів вищою водяною рослинністю. Цьому сприяє також надходження з водозбірної площі завислих частинок, які змиваються з поверхні ґрунту під час дощів та танення снігового покриву.

Щороку в осінньо-зимовий період відмирає і мінералізується велика біомаса водяних рослин (водорості, вищі водяні рослини) і тварин, а в мулових донних відкладеннях накопичуються органічні речовини.

Вміст біогенних речовин у Погибляцькому ставу звичайно високий. Концентрація мінерального азоту коливається в межах від 0,1 до 2—3 мг М/дм кубічних, фосфору — близько 0,5 мг Р/дм кубічних.

У цьому ставі в залежності від інтенсивності розкладу органічних речовин утворюються сульфати, їх невеликі концентрації не впливають на життєдіяльність риб та інших організмів. Концентрація сульфатів не перевищує 20—40 мг/дм3. Порівнявши цей став з південними водоймами, розташованих на засолених ґрунтах, вміст сульфатів в цих водоймах, у воді може бути значно більшим.

Важливим фактором є також вміст у воді заліза. У ставковій воді він не повинен перевищувати 1,5—2,0 мг/дм.кубічних, а при концентрації 3 мг/дм.кубічних і рН 5,8 гинуть риби (коропи). У досліджуваному ставі за допомогою дослідів було виявлено,що вміст у воді заліза становить 1,4 – 1,8 мг/дм.кубічних. Велике значення має газовий режим ставка. Найбільша концентрація кисню спостерігається влітку в поверхневому шарі води, а найнижча — у придонному. Інтенсивний розвиток синьозелених водоростей, а також заростання водяною рослинністю, що властиве багатьом ставам України, може призвести протягом однієї ночі до повного виснаження запасів кисню. Таке падіння інколи можна спостерігати і вдень, коли кисень витрачається на розкладання біомаси відмираючих водоростей. При помірному розвитку водоростей, зокрема хлорококових, вміст кисню у ставках може зростати вдень до 10—14 мг 02/дм, але вночі рівень кисню у воді може знову спадати до 2—3 мг 02/дм.

Взимку через утворення крижаного покриву може різко знижуватись концентрація кисню, що часто є причиною масової загибелі риб (замору). З метою її уникнення застосовують аерацію води або розбивають кригу на поверхні ставів. Виникнення анаеробних умов призводить до зростання концентрації у воді діоксиду вуглецю, метану та сірководню. Особливо інтенсивно анаеробні процеси розвиваються у сильно замулених ставах, багатих на органічні речовини. У ставах, заповнених водою з великим вмістом гумусових речовин, сірководень може утворюватись внаслідок відмовлення сірчанокислих солей гумінових кислот. У ставках, розташованих у південних регіонах, зокрема, у середній і нижній течії річок Донбасу, де природні води збагачені сульфатами, утворення сірководню відбувається біологічним і хімічним шляхом внаслідок взаємодії діоксиду вуглецю з сульфатами.

З метою запобігання загибелі риби взимку, вище згаданого ставу, рибу виловлюють та перевозять за допомогою спеціальної техніки на живрибну базу,яка знаходиться в смт.Лисянка, де випускають її в зимувальник,де вода не замерзає навіть при -30ْС,за рахунок сильного водообміну.(додаток 1, 2, 3). Вода надходить в зимувальник із самих глибин різних ставів.Досліджуваний став залишають без води для виморожування та удобрювання. [4]