Контрольні питання

1. Що таке повітря і коли кажуть, що повітря вологе?

2. Характеристики вологості: абсолютна, максимальна і відносна вологість повітря, точка роси.

3. Чому при випаровуванні температура тіл знижується, а при конденсації –підвищується?

4. Принцип дії психрометра.

5. Принцип дії гігрометра.

Лабораторна робота № 9 (13) вимірювання сили змінного струму, потужності і величини опору електричної лампи

Мета роботи: Навчитися вимірювати силу змінного струму, потужність та величину опору електричної лампи за допомогою амперметра і вольтметра.

Прилади і приладдя: джерело змінного струму (автотрансформатор), вольтметр, амперметр, ключ замикання струму, з’єднувальні провідники, лампа розжарювання.

Література

1. Грабовский Р.И. Курс физики: Учеб. пособие для с.-х. ин-тов. – М., 1979. – 552 с.

2. Розумнюк В.Т., Якименко І.Л. Фізика. Основні поняття, явища і закони. – Біла Церква, 2004. – 71 с.

Електричний струм – це направлений рух заряджених частинок. Наприклад, у металевих провідниках електричний струм являє собою направлений рух електронів, що вільні від зв’язку з атомами металу.

Для того, щоб по провіднику 3 (рис. 9.1) електрони рухалися у певному напрямку, потрібно його кінці під’єднати до двох провідників (1, 2), один з яких заряджений позитивно до потенціалу φ₁, а другий – негативно до потенціалу φ₂.

Внаслідок відштовхування електро-нів від провідника 2 і притягання їх до провідника 1 вони рухаються в провіднику 3 у напрямку 2 → 3 → 1. Для характеристики струмів користуються поня-

ттям сили струму І. Рис. 9.1.

Cила струму І – це фізична величина, що чисельно дорівнює величині електричного заряду, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу.

Якщо за час t через поперечний переріз провідника переноситься заряд q, то:

І = . (1)

Сила струму вимірюється в Амперах (А).

Сила струму дорівнює 1 А, якщо за 1 секунду через поперечний переріз провідника переноситься заряд, рівний 1 кулону (1 Кл).

Електричний струм називається постійним, коли напрямок і сила струму І у провіднику з часом не змінюються; у протилежному випадку електричний струм називається змінним.

Струм у провіднику 3 не припиниться, якщо провідники 1 і 2 (рис. 9.1) є частиною деякого пристрою, який підтримує незмінність зарядів цих провідників. Такі пристрої називають джерелами струму (генераторами), а провідники 1 і 2 – полюсами (клемами) джерела струму.

Характеристикою джерел струму слугує поняття електрорушійної сили.

Електрорушійною силою Є джерела струму називають роботу, яку виконують сторонні електророздільні сили для переміщення одиничного заряду між його полюсами.

Є = , (2)

де А – робота сторонніх електророздільних сил, q – величина електричного заряду.

Робота сторонніх електророздільних сил А складається з роботи А₁ проти сил електричного поля і роботи А₂ з подолання опору матеріалу генератора рухові зарядів у ньому А = А₁ + А₂. Робота А₁ проти сил електричного поля виконується для переміщення в генераторі негативних зарядів до негативного полюса, а позитивних – до позитивного і вона дорівнює:

А₁ = q(φ₁ – φ₂).

Тоді повна робота А сторонніх сил є:

А = А₁ + А₂ = q(φ₁ – φ₂) + А₂. (3)

Підставляючи формулу (3) у формулу (2) маємо:

Є = (φ₁ – φ₂) + . (4)

Якщо клеми генератора не замкнуті зовнішнім електричним колом, то електророздільні сили не переміщують заряди в генераторі, а лише підтримують незмінність потенціалів φ₁ та φ₂ і А₂ = 0. Тоді, згідно з формулою (4):

Є = (φ₁ – φ₂), або Є = U. (5)

Електрорушійна сила Є дорівнює різниці потенціалів між розімкнутими полюсами джерела струму.

Напругою U джерела струму називається різниця потенціалів на полюсах джерела струму, замкненого електричним ланцюгом. Електрорушійна сила Є і напруга U вимірюються у вольтах (В).

Під дією зовнішнього електричного поля вільні електрони впорядковано рухаються. При цьому вони зштовхуються з іонами металу, внаслідок чого швидкість електронів зменшується. Властивість провідників перешкоджати направленому рухові зарядів називають опором R.

Встановлено, що величина опору залежить від форми, розмірів провідника та від речовини, з якої він виготовлений. Німецький фізик Георг Ом встановив:

Величина опору провідника прямо пропорційна його довжині l та обернено пропорційна площі S його поперечного перерізу, тобто:

R = ρ, (6)

де ρ – питомий опір провідника, який залежить від властивостей речовини і температури. Одиницею вимірювання питомого опору є Ом·м. Питомий опір – це опір провідника, який має довжину 1 м і площу поперечного перерізу 1 м².

Силу струму в провіднику визначають, користуючись експериментально встановленим законом Ома для ділянки кола.

Cила струму І в провіднику прямо пропорційна падінню напруги U на кінцях провідника і обернено пропорційна його опору R.

І = . (7)

Із формули (7) визначимо опір провідника:

R = . (8)

Одиницею вимірювання опору є Ом.

1 Ом – це опір такого провідника, по якому проходить струм силою в 1 ампер, якщо падіння напруги на ньому дорівнює 1 вольту.

Робота А з переміщення заряду q в електричному полі:

А = q(φ₁ – φ₂) = qU. (9)

Оскільки q = Іt (із рівняння (1), то А = ІtU, а з урахуванням закону Ома:

А = ІtU = . (10)

Потужність Р електричного струму – це робота електричного струму за одиницю часу.

Р = . (11)

Враховуючи формулу (10), маємо:

Р = ІU = . (12)

Робота електричного струму вимірюється у джоулях, а потужність –у ватах.

Для змінного струму, коли в колі наявний індуктивний або ємнісний опір, при вимірюванні потужності використовується наступна формула:

Р = U I cos , (13)

де – зсув фази між напругою і силою струму .

Якщо в електричному ланцюзі змінного струму наявний тільки активний опір, то зміна сили струму і напруги співпадають за фазою, і для обчислення опору, роботи, потужності використовуємо формули ( 8), (10), (12).