- •Тема 1 . Функції та стилі сучасної української літературної мови
- •Тема 2. Офіційно-діловий функціональний стиль мовлення. Документ – основний вид ділового спілкування. Документи особового складу
- •Офіційно-діловий функціональний стиль мовлення
- •2. 2. Документ та його функції. Загальні вимоги до його укладання й оформлення. Ознаки та групи класифікації документів
- •Загальні вимоги до його укладання й оформлення
- •Ознаки та групи класифікації документів
- •2.3. Документи особового складу
- •Автобіографія
- •Х а р а к т е р и с т и к а
- •Тема 3. Ознаки, особливості та функціонування наукового стилю в сучасній українській літературній мові ( за професійним спрямуванням).
- •Загальні вимоги до складання та оформлення наукових текстів (правила оформлення посилань, цитат, формул, таблиць, списку використаних джерел)
- •Приклад побудови таблиці
- •Оформлення списку використаних джерел
- •3.3 Особливості складання документів наукової сфери та наукових праць
- •Тема 4 : Лексичні норми сучасної української літературної мови в науковому та офіційно-діловому стилях.
- •4.1 Лексика як один із розділів мовознавства
- •4.2 Однозначні та багатозначні слова. Омоніми
- •4.3 Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова
- •4.4 Професійна лексика й терміни
- •4.5 Власне українська та іншомовна лексика
- •Практичні завдання:
- •Тема 5. Специфіка перекладу професійних текстів. Етапи роботи та основні джерела інформації перекладача
- •5.2 Класифікація перекладу
- •Науково-технічна інформація надходить трьома потоками:
- •5.4 Загальні джерела інформації
- •Спеціальні джерела інформації
- •5.5 Порядок користування джерелами інформації
- •5.6 Правила повного письмового перекладу
- •Етапи роботи над повним письмовим перекладом
- •Тема 6: Усне професійне спілкування
- •6.1. Діловий етикет
- •Види усного спілкування
- •Жанри публічних виступів
- •Контрольні питання:
- •Практичні завдання:
- •Тема7. Українська орфографія, її роль у мові професійного спрямування
- •7.1. Поняття орфографії. Принципи побудови
- •7.2. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •8. Складні випадки вживання великої літери:
- •Список рекомендованої літератури Основна література:
- •Додаткова література:
5.5 Порядок користування джерелами інформації
Як тільки при перекладі тексту ми зустріли слово, яке не знаємо, як перекласти, потрібно:
1.Звернутися до загального двомовного словника. Цей словник дає еквівалент, що підходить за змістом контексту. Природно, такий еквівалент одразу можна використовувати.
2.Словник дає еквівалент, значення якого нам є незрозумілим. У цьому випадку треба звернутися до тлумачного словника тієї мови, якою робиться переклад. Якщо смисл еквівалента відповідає контексту, його можна використовувати.
3.Двомовний словник дає незрозумілий нам еквівалент. Тлумачний словник не містить такого слова. Можна припустити, що це слово іншомовного походження, і тому потрібно шукати його в “Словнику іншомовних слів”.
4.Двомовний словник дає незрозумілий еквівалент, якого немає ні в тлумачному словнику, ні в “Словнику іншомовних слів”. У цьому випадку потрібно звернутися до загального або відповідного енциклопедичного словника.
5.Якщо жоден із словників не дає відповіді на ваше питання, тоді слід звернутися до «Большой советской енциклопедии».
6.Якщо він не знайшли відповіді ні в спеціальному енциклопедичному словнику, ні в «Большой советской енциклопедии», тоді потрібно ознайомитися зі спеціальною літературою з даної теми або звернутися по консультацію до спеціаліста.
7.Якщо незрозумілою є абревіатура, то знайти відповідь допоможуть додатки скорочень, які містять майже всі словники або спеціальні словники скорочень.
8.Якщо шукаємо переклад не одного слова, а цілого словосполучення, доречним буде звернутися до “Фразеологічного словника”.
9.Якщо слово відсутнє в усіх раніше названих джерелах, проте смисл його зрозумілий із контексту, маєте право:
створити термін відповідно до законів словотворення тієї мови, якою перекладаєте;
сконструювати новий термін-кальку відповідно до форми і складових частин оригіналу;
дати описання нового слова;
використати транслітерацію (передача слова, записаного однією графічною системою, засобами іншої графічної системи).
З усіх видів технічного перекладу, що виділилися в процесі практичної діяльності і залежно від обробки інформації, найважливішим є повний технічний переклад, тому що6 :
- уся практично використовувана науково-технічна інформація обробляється у формі повного письмового перекладу;
усі інші види технічного перекладу є похідними формами повного письмового перекладу, його скороченими варіантами.
5.6 Правила повного письмового перекладу
1.Ознайомитися з оригіналом, уважно переглянути його. Якщо ви з’ясували, що інформація не являє інтересу для вас або для замовника, то потрібно негайно викласти свої міркування щодо доцільності подальшої роботи. Якщо подібних сумнівів не виникає, то потрібно прочитати весь текст, користуючись в разі потреби робочими джерелами інформації: словниками, довідниками, спеціальною літературою тощо. Роботу зі спеціальною літературою можна почати і до повного ознайомлення з текстом, якщо внаслідок попереднього ознайомлення з оригіналом стане ясно, до чого потрібно готуватися заздалегідь.
2.Зробити чорновий переклад тексту, послідовно працюючи над логічно виділеними частинами оригіналу за такою схемою:
виділити закінчену за смислом частину тексту (речення, абзац, період) і засвоїти її зміст;
перекласти її українською мовою у письмовій формі, повністю відволікаючись від оригіналу (не дивлячись в нього) і постійно стежачи за стилем, тобто за якістю, однаковістю і логікою викладу;
порівняти перекладену частину тексту з відповідною частиною оригіналу, щоб доповнити те, що було пропущено.
3.Остаточно відредагувати (редагування включає в себе роботу над стилем) переклад, прочитавши його про себе, щоб ще раз перевірити якість, однаковість і логіку викладу всього перекладу і внести потрібні виправлення.
4.Перекласти заголовок. Безперечно заголовок можна перекласти одразу після попереднього ознайомлення з оригіналом, проте краще це залишити насамкінець, зважаючи на важливість заголовків у технічних текстах.