1,2,3-Ї особи однини і 1,2,3-ї особи множини

Категорія числа граматично виявляється у формах трьох парних протиставлень.

Однина Множина

1-а особа Я пишу 1-а особа Ми пишемо

2-а особа Ти пишеш 2-а особа Ви пишете

3-я особа Він пише 3-я особа Вони пишуть

Правопис дієслівних закінчень

Дієслова в теперішньому і майбутньому (простій формі) часах поділяються на дві дієвідміни.

До І дієвідміни належать дієслова з такими закінченнями:

Однина Множина

1 особа -У(-Ю) Я буду, купую 1 особа -ЕМО(-ЄМО) Ми будемо, купуємо 2 особа -ЕШ (-ЄШ) Ти будеш, купуєш 2 особа -ЕТЕ (-ЄТЕ) Ви будете, купуєте

3 особа -Е(-Є) Він буде, купує 3 особа -УТЬ (-ЮТЬ) Вони будуть, купують

До ІІ дієвідміни належать дієслова з такими закінченнями:

Однина Множина

1 особа -У (-Ю) Я говорю, стою 1 особа -ИМО (-ЇМО) Ми говоримо, стоїмо

2 особа -ИШ (-ЇШ) Ти говориш, стоїш 2 особа -ИТЕ (-ЇТЕ) Ви говорите, стоїте

З особа -ИТЬ (-ЇТЬ) Він говорить, стоїть 3 особа -АТЬ (-ЯТЬ) Вони говорять ,стоять.

Категорію часу у сучасній українській мові дієслова мають три форми: теперішній – дієслова вказують на те, що дія відбувається в момент мовлення (заперечую, обговорюємо, просимо); минулий - дієслова означають дію, яка вже закінчилася до моменту мовлення. Утворюються вони від основи неозначеної форми за допомогою суфікса -в- для чоловічого роду та суфікса -л- для жіночого та середнього родів (писав, перекладав; писала, перекладала; писало, перекладало); майбутній - дієслова означають дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Має три форми:

1. просту форму ( надрукую, збудую);

2. складну форму (працюватимуть, читатимуть);

3. складену форму: дієслово бути та інфінітив (будемо працювати).

Категорія способу – це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності , встановлюване тим, хто говорить. В українській мові є три способи дієслова: дійсний - виражає таку дію, яка є дійсним, реальним фактом. Має форми теперішнього, минулого, майбутнього часів ( пишу, планував, зробимо); умовний - виражає дію, яка виконується за певних умов (підписав би, наказав би); наказовий - означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, спонукання, прохання, заклику (прочитай, побудуй, підпишіть).

Перехідність і неперехідність - це лексико-граматична категорія, тісно пов'язана з дієслівною семантикою. Усі дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Це може бути: 1) конкретна дія, спрямована на предмет, який зазнає певних змін внаслідок такої дії або є результатом її: побудувати завод, змонтувати прилад, написати лист; 2) дія, від якої предмет, на який вона спрямована, не зазнає амін: прочитати книжку, екзаменувати студента, одержати вітання; 3) дія, як процес мислення, мовлення, сприймання, відчуття: розуміти прочитане, думати думу, відчувати увагу, говорити правду, висловлювати думку, розповідати казку.

Виразною ознакою перехідних дієслів є їхня здатність ке­рувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка: любити пісню, оцінити знання. Це їхня основна граматична (синтаксична) ознака.

Окремі перехідні дієслова можуть керувати іменником у формі родового відмінка, зокрема в заперечних конструкціях (не чути співу; не бачити волі), а також у тих формах, які поєднують значення результативності з кількісною ознакою: нарвав квітів, накупив книжок, напився води.

До перехідних дієслів належить дієслово сподіватися та дієслова бажати, зичити, які теж керують іменниками у формі родового відмінка: сподіватися волі, бажати щастя.

Другою граматичною (морфологічною) ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники Принести — принесений, одержати — одержаний, врятувати — урятований. Проте пасивні дієприкметники не творяться від тих перехідних дієслів, які означають процес мислення і переживання: думати, розуміти, мислити, терпіти, зазнавати.

Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка не спрямована на інший предмет. Вони ніколи не керують іменниками — додатками у формі знахідного відмінка без прийменника. Від них не творяться пасивні дієприкметники: ходити, сидіти, дякувати, зітхати, зеленіти, глузувати.

Неперехідні дієслова, як правило, творяться від перехідних. Є два способи такого утворення: морфологічний (словотворчий) і синтаксичний.

Морфологічний спосіб утворення неперехідних діє­слів полягає в тому, що до перехідного дієслова додається постфікс -ся: зустрічати — зустрічатися, переконувати — переконуватися, лікувати — лікуватися.

У цих випадках постфікс -ся позбавляє дієслова як перехідності, так і можливості творити від них форми пасивних дієприкметників.

Постфікс -ся може приєднуватися й до неперехідних дієслів, утворюючи таким чином безособові дієслова: лежить + -ся = лежиться, спить + -ся = спиться, говорить + -ся = говориться.

Проте не всі перехідні дієслова мають неперехідні відповідники. Не мають їх перехідні дієслова, що не вживаються без постфікса -ся: боятися, змагатися, жахатися, сторонитися та дієслова ходити, сідати, дякувати.

Категорія стану - це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, діючою особою (суб'єктом дії) і предметом (об'єктом), на який спрямована дія. Вона тісно пов'язана з категорією перехідності / неперехідності і підпорядкована їй. Категорія стану властива не всім дієсловам, а тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворені за допомогою постфікса -ся.

Категорія стану ґрунтується на двох взаємопов'язаних протилежних граматичних значеннях - активному і пасивному. В активних конструкціях виконувана суб'єктом дія спрямована на об'єкт, у пасивних - дія підпадає під вплив об'єкта. Пор.: Газета інформує читача.— Читач Інформується газетою.

У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група - зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.

Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток - іменник у формі знахідного відмінка без прийменника: «Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів» (з газ.).

Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об'єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Реальна діюча особа в таких пасивних конструкціях виконує роль додатка, вираженого іменником у формі орудного відмінка без прийменника (Спеціальні питання обговорюються депутатами у секціях).

Пасивний стан може бути виражений також пасивним дієприкметником, неособовою формою дієприкметника на -но, -то, утвореними від перехідних дієслів. Пор.: Товариство організоване. - Товариство організовано.

Зворотні дієслова означають дію, яка спрямована на діючу особу. Діюча особа тут одночасно є і предметом, на який спрямована дія: роззуватися, купатися. Всі зворотні дієслова співвідносні з дієсловами активного стану, від яких вони творяться за допомогою постфікса -ся. Пор.: роздягати - роздягатися, живити - живитися.

Дієслівні форми. Дієслова в українській мові мають п'ять основних форм:

1. Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова (інфінітив). Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на питання що робити? що зробити?, має суфікси –ти (-ть). Наприклад: затверджувати, підписувати.

2. Особові форми. Сюди належать форми дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу та форми наказового способу. Наприклад: казати, ходив, пиши.

3. Безособові форми на -но,-то. А також дієслова, які називають дію або стан, що проходять незалежно від особи. Такі дієслова можуть означати:

1. Явища природи (світає, вечоріє, задощило);

2. Фізичний або психічний стан людини (гнітить, не віриться, не хочеться);

3. Випадковість (щастить, таланить);

4. Буттєвість (було, минулося, не стало).

4. Дієприкметник - це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією (намальована картина, підготовлена відповідь).

Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів і прикметників.

До прикметникових ознак належать:

а) питання: який? яка?, яке?, які?;

б) відмінювання за родами, числами, відмінками;

в) у реченні виконує роль узгодженого означення або іменної частини присудка.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

До дієслівних ознак належать:

а) названа дія;

б) вид (доконаний, недоконаний);

в) активні і пасивні дієприкметники: активні називають ознаку особи або предмета, зумовлену його ж дією (читаючий контингент), пасивні називають ознаку особи або предмета, зумовлену дією іншої особи або предмета (завізований документ).

Творення і вживання дієприкметників

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч): правлячий, зростаючий, працюючий, прогнозуючий. В офіційно-діловому стилі такі форми обмежені у вжитку і використовуються у функції означень, а не головного компонента: виконуючий службові обов'язки, зростаючий щороку добробут, керуючий новим відділом.

При перекладі з російської мови слід пам'ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

1. Підрядними означальними реченнями: окружающий - який (що) оточує, движущийся - який (що) рухається, соответствующий - який (що) відповідає;

2. Прикметниками: вышестоящий орган — вищий орган, текущий счет — поточний рахунок, волнующее состояние — бентежний стан;

3. Іменниками: ведущий специалист - провідний спеціаліст, исполняющий обязанности - виконавець обов'язків, заведующий отделом - завідувач відділу; начинающий - початківець, говорящий - мовець (промовець).

1. Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у ділових паперах не вживаються. Вони замінюються:

   1. Описовою формою (окончивший - той, що закінчив);

   2. Дієприкметниками пасивного стану (наболевший вопрос - наболіле питання, нижеподписавшийся – нижчепідписаний).

2. Пасивні дієприкметники мають форму тільки минулого часу і утворюються за допомогою суфіксів -н-, -ан, -ен-, -т-: записаний, підрахований, завершений, зведений, підписаний, затверджений.

3. Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються:

   1. Описовими конструкціями: применяемый - який застосовується, употребляемый - вживаний, який вживається;

   2. Дієприкметниками минулого часу: желаемый - бажаний, предоставляемый - наданий.

Проте не варто зловживати описовими зворотами під час перекладу українською мовою російських дієприкметникових конструкцій. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різноманітних мовних засобів – іменників, прикметників, дієслів.

5. Дієприслівник - незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? (враховуючи обставини, написавши відповідь).

Дієприслівник поєднує ознаку дієслова і прислівника, а саме вид та перехідність.

Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Наприклад: На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і команд.

До прислівникових ознак належать незмінність, синтаксична роль обставини і те, що з дієсловом пов'язується зв'язком прилягання.

Творення і вживання дієприслівників

1. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи- (-ючи), -ачи- (-ячи): працюючи, виконуючи, фінансуючи.

2. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -вши- (-ши): перевіривши, виконавши, зробивши, започаткувавши.

3. Дієприслівникові звороти в документах повинні стояти на початку речення (Враховуючи ситуацію, що склалася на цей момент...).

4. У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки в тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив (Отримавши значні прибутки, бажано було б перерахувати якусь суму на благодійні внески).

В інших випадках уживання дієприслівника в безособовому реченні не відповідає нормі (Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем).